07 серпня 2009 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого-судді - Приндюк М. В.
суддів - МацелюхаП.С, Чорного О.М.
за участю прокурора - Назараги Р.Д.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляцію скаржника ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2009 року, -
Цією постановою суду скарга ОСОБА_1 на постанову заступника начальника управління - начальника відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового слідства Генеральної прокуратури України від 09 жовтня 2006 року про порушення кримінальної справи відносно директора ПФ «Піраміда» ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 та ч.3 ст. 212 КК України залишена без задоволення.
В обгрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що надані Генеральною прокуратурою України та досліджені судом матеріали, що стали підставою для прийняття рішення про порушення кримінальної справи, містять достатні дані, які вказують на наявність в діях ОСОБА_1 ознак даних злочинів, а рішення про порушення кримінальної справи прийнято з дотриманням вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України, за наявності достатніх на те приводів і підстав, визначених законом.
В апеляції скаржник ОСОБА_1 просить постанову суду, а також постанову про порушення кримінальної справи скасувати як незаконні та необгрунтовані, посилаючись на те, що висновок суду про достатність даних,
Справа № 10 - 1400/2009 p.,
Головуючий в суді 1-ї інстанції - Мосьондз І.
Категорія: ст. 236-7 КПК України
Доповідач - Мацелюх П.С.
які вказують на незаконність формування від'ємного значення ПДВ за 2004 рік, суперечить вимогам ч. 2 ст. 94 КПК України у зв'язку з тим, що дії директора ПФ «Піраміда» щодо декларування від'ємного значення ПДВ за 2004 рік цілком відповідають вимогам закону, та в його діях відсутні будь-які ознаки складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Далі апелянт вказує, що, матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу щодо нього за ч. 5 ст. 191 КК України, не містять даних, які б вказували на наявність в його діях ознак цього злочину. Безпідставне одержання відшкодування ПДВ не є розкраданням бюджетних коштів, оскільки дані кошти не були ввірені службовим особам ПФ «Піраміда» та не перебували в їх віданні.
На підтвердження того, що дані, на підставі яких було порушено кримінальну справу, не є остаточними, скаржник зазначає, що висновки двох актів-перевірок та відповідні податкові рішення-повідомлення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про нарахування податкових зобов'язань та штрафів ПФ «Піраміда» на момент порушення кримінальної справи і до сьогоднішнього дня оскаржуються в суді у встановленому законом порядку, й остаточні судові рішення в даних справах ще не винесено, тобто податкові зобов 'язання на даний час є неузгоджені.
На підтвердження доводів апеляції скаржник посилається також на постанову слідчого СВ ПМ ДПА України в Харківській обл. капітана податкової міліції Гиренко Н. А. від 18.12.2007 року про закриття кримінальної справи, порушеної за фактом умисного ухилення посадовими особами ПФ «Піраміда» від сплати податків в особливо великих розмірах, легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212; ч. 2 ст. 209; ч. 5 ст. 191 КК України, - у зв'язку з відсутністю в діях посадових осіб ПП «Піраміда» складу злочину.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував апеляцію, перевіривши матеріали судової справи за скаргою та матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню частково з таких підстав.
За змістом ст. 236-8 КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Зокрема, суд повинен перевіряти чи були наявними на час порушення справи, передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила кримінальну справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч.2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок ( ст. 98 КПК України).
Колегія суддів вважає, що суд при перевірці достовірності підстав до порушення кримінальної справи, цих вимог закону не виконав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції відмовивши в задоволені скарги на постанову про порушення кримінальної справи, дійшов висновку, що рішення про порушення кримінальної справи прийнято з дотриманням вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України, за наявності достатніх на те приводів та підстав, визначених законом. Тобто, суд дійшов висновку, що постанова про порушення кримінальної справи винесена уповноваженою особою за наявності достатніх приводів і підстав, які отримані без порушень вимог кримінально-процесуального закону.
Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.
Згідно ст. ст. 97, 98 КПК України, при наявності приводів і підстав зазначених у статті 94 цього Кодексу, тільки прокурор, слідчий, орган дізнання зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи.
Порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу мають право прокурор або його заступник у межах своєї компетенції, що передбачено п. 3 ч.2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру».
В статті 32 Кримінально-процесуального кодексу дається роз'яснення значення термінів «прокурор» під визначення яких заступник начальника другого слідчого відділу, який порушив справу, не підпадає.
Як убачається з матеріалів справи, постанова про порушення кримінальної справи від 09.10.2006 року відносно директора ПФ «Піраміда» ОСОБА_4 за ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 212 КК України була винесена заступником начальника управління - начальником відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового слідства Генеральної прокуратури України.
Разом з тим, суд не звернув уваги і не перевірив, чи постанова про порушення кримінальної справи винесена уповноваженою особою за наявності достатніх приводів і підстав.
При цьому, суд в описово-мотивувальній частині постанови при викладенні фактичних даних, вживає термін «прокурор», що не відповідає постанові про порушення кримінальної справи.
Також, як вбачається з постанови про порушення кримінальної справи, остання порушена була відносно директора ПФ «Піраміда» ОСОБА_1, в той же час, як прізвище директора ОСОБА_1.
Крім цього, дійшовши висновку про достатність даних, які вказують на наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 та ч.3 ст. 212 КК України, суд навів перелік цих даних, не спростував і не дав аналізу доводам скаржника, що кримінальна справа була порушена без належних підстав і за відсутності достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочину.
На ці порушенням норм КПК Печерський районний суд м. Києва під час розгляду скарги не звернув уваги, чим допустив істотне порушення кримінально-процесуального закону.
Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про додержання вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України є невірним, а тому постанова суду підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд.
При новому розгляді матеріалів справи, місцевому суду необхідно дотриматися вимог ст. 236-8 КПК України, перевірити належним чином достовірність приводів і підстав для порушення кримінальної справи, доводи скарги та ті, що викладенні в апеляції, і в залежності від встановленого, прийняти законне і обгрунтоване рішення.
У контексті наведеного не може бути задоволена апеляція про скасування постанови від 09.10.2006 року про порушення кримінальної справи, оскільки відповідно до ст. 236-8 КПК України, такою компетенцією наділений тільки місцевий суд за результатами розгляду скарги, а апеляційний суд не наділений правом прийняття таких рішень.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2009 року, якою скаргу ОСОБА_1 на постанову заступника начальника управління - начальника відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового слідства Генеральної прокуратури України від 09 жовтня 2006 року про порушення кримінальної справи відносно директора ПФ «Піраміда» ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 та ч.3 ст. 212 КК України залишено без задоволення - скасувати, а справу повернути до Печерського районного суду м. Києва на новий судовий розгляд в іншому складі суду.