07 серпня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Приндюк М. В.
суддів: Мацелюха П.С., Чорного О.М.
за участю прокурора: Тертичного О А.
захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали за апеляцією адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 16 липня 2009 року, -
Цією постановою залишена без задоволення скарга адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову слідчого в ОВС прокуратури м. Києва від 03 червня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно їх підзахисного за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.
Таке рішення суд мотивував тим, що на момент порушення кримінальної справи у слідчого були приводи і підстави для її порушення, оскільки в наданих матеріалах міститься достатньо даних, що вказують на наявність події злочину. Зокрема, зазначивши про законність джерел отримання даних та необгрунтованість посилань скаржника на недостатність данних для доведеності причетності їх підзахисного, оскільки встановлення таких обставин належить до компетенції слідчого під час досудового слідства, а стадія порушення кримінальної справи має на меті лише встановлення достатніх ознак злочину і аж ніяк не встановлення обставин, що входять до предмету доказування.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокати в інтересах скаржника звернулися з апеляцією, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити скаргу, оскільки судом були допущенні істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону України, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Він посилається на невиконання судом при розгляді скарги вимог ст. 236-8 КПК України, оскільки невірно було визначено дані, які можуть бути підставами до порушення справи, тобто не було
Справа № 10-1415/2009 Категорія КК: ст. 236-8 КПК України Головуючий у першій інстанції - Бойко О.В. Доповідач: Чорний О.М. перевірено наявність приводів і підстав для порушення справи, а лише формально констатовано достатність та достовірність даних, на які послався в своїй постанові слідчий. Зокрема, вони зазначають про відсутність в матеріалах перевірки даних щодо причетності ОСОБА_3 до події злочину та взагалі про наявність такої події злочину, пов'язаної з отриманням хабара, так як твердження ОСОБА_5 є наклепом, який нічим не підтверджується, зокрема, навіть виявленими у картонній коробці біля робочого столу грошима, які були підкинуті останнім.
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвокатів на підтримку апеляції, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи, та матеріали, на підставі яких було винесено постанову про порушення кримінальної справи, колегія суддів вважає, що зазначена апеляція не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокати в інтересах скаржника звернулися до суду зі скаргою, в якій просили скасувати постанову слідчого в ОВС прокуратури м. Києва від 03 червня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно їх підзахисного за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, та постановити рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.
Розглядаючи скаргу, суддя вивчив подані скаржником матеріали, та дослідив матеріали, на підставі яких було винесено постанову про порушення кримінальної справи, вислухав адвокатів, прокурора і дійшов висновку, що при постановленні рішення, прокурором були дотримані вимоги діючого законодавства України, а тому постановив рішення про залишення скарги без задоволення.
Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає обгрунтованим і з ним погоджується.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, а саме на наявність приводів і підстав до порушення кримінальної справи.
Відповідно до вимог ст. 236 8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
З постанови про порушення кримінальної справи, вбачається, що приводом для порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення органом слідства події злочину, а підставою до порушення даної справи послугували матеріали, проведеної за даним фактом, перевірки.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в постанові про порушення кримінальної справи описані наявні обставини та ознаки вчиненого злочину, які є достатніми для висновку про існування події злочину, указана стаття кримінального закону, за ознаками якої порушена кримінальна справа, зазначено подальше спрямування справи, тобто постанова про порушення кримінальної справи відповідає вимогам ст. ст. 94-98 КПК України.
Тому, суд першої інстанції обгрунтовано встановив, що оскаржувана постанова винесена з додержанням вимог кримінально-процесуального закону та відмовив в задоволенні скарги, вказавши про неможливість на даній стадії розгляду перевірити правильність кваліфікації, наявність умислу та достатність доказів для доведеності вини ОСОБА_3, оскільки встановлення таких обставин належить до компетенції слідчого під час досудового слідства, а стадія порушення кримінальної справи має на меті лише встановлення достатніх ознак злочину і аж ніяк не встановлення обставин, що входять до предмету доказування.
Твердження апелянтів про незаконність джерел отримання даних, оскільки, на його думку, органами дізнання були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема і під час огляду місця події та зібранні доказів, не можуть бути взяті до уваги, так як не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обгрунтовано встановив, що у особи, яка виносила постанову, було достатньо даних для прийняття такого рішення, а тому постанову суду слід залишити без змін, а апеляцію адвокатів в інтересах скаржника - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 16 липня 2009 року, якою залишена без задоволення скарга адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову слідчого в ОВС прокуратури м. Києва від 03 червня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно їх підзахисного за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, - залишити без змін, а апеляцію адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - без задоволення.