Справа № 22ц-1449 2009 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 54 Дудніченко В.М.
Доповідач в апеляційній інстанції Скіць М.І.
Іменем України
20 липня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
Головуючого Ювшина В.І.
Суддів Скіця М.І., Сіренка Ю.В.
при секретарі Кияниченко Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 4 червня 2009 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропром-В» м. Ватутіне, Черкаської області до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -
встановила:
В грудні 2008 року ТОВ «Агропром-В» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків, посилаючись на те, що останній, працюючи водієм автобуса в ТОВ «Агропром-В» за період роботи січень-грудень 2007 року та січень-травень 2008 року допустив перевитрату дизельного палива в кількості 3071,51 літрів на суму 13656 грн. 76 коп. шляхом безпідставного завищення кілометражу в подорожніх листах від фактично виконаної роботи.
ТОВ «Агропром-В» просив суд стягнути із ОСОБА_3 13656 грн. 76 коп. шкоди заподіяної перевитратою пального та судові витрати 136 грн. 56 коп. по сплаті за державне мито та 31 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
Рішенням Звенигородського районного суду від 4 червня 2009 року позов ТОВ «Агропром-В» задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення райсуду скасувати як постановлене із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, а понесені ним судові витрати покласти на позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.
Згідно ст. 213 ЦПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 „Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вимогам.
Задовольняючи позов районний суд виходив з того, що апелянт, перебуваючи з позивачем в трудових відносинах, порушивши покладені на нього трудовим договором обов»язки, допустив перевитрату пального, шляхом безпідставного завищення кілометражу, чим завдав підприємству матеріальних збитків на суму 13656 грн. 76 коп.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу № 19-К від 09 квітня 2003 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу водієм в ТОВ « Агропром -В» (а.с.29).
Наказом № 100-К від 14 липня 2008 року по ТОВ « Агропром -В» ОСОБА_3 був звільнений з роботи з посади водія на підставі ст. 38 КЗпП України (54-55).
Згідно акту тематичної ревізії списання паливно - мастильних матеріалів від 23 червня 2008 року було виявлено факти приписок кілометражу в подорожніх листах і як наслідок водієм ОСОБА_3 допущено перевитрату пального і безпідставно на приписаний кілометраж списано 3071.51 літри дизельного палива на загальну суму 13656 грн. 76 коп.(а.с. 22-23).
Згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 17 лютого 2009 року, стосовно ОСОБА_3 було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України на підставі ст. 1 п. Є Закону України «Про амністію» від 25.12.2008 р. відповідно до поданої ним заяви (а.с. 64).
Відповідно до положень ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Згідно п.3 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
Згідно ст. 136 КЗпП України покриття шкоди працівником в повному розмірі провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до відповідного суду.
Відповідно до роз»яснень, що містяться в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» у відповідності зі ст. 130 КЗпП відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації.
В п. 9 роз»яснень вищезазначеної постанови зазначено, що до позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п.3 ст. 134 КЗпП), повинні додаватись докази, які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь встановлено у порядку кримінального судочинства.
Матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди покладається і в тих випадках, коли шкода заподіяна діями працівника, що мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, але він був звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку зі спливом строку давності для притягнення до кримінальної відповідальності, або з інших підстав, передбачених законом (пункти 3. 4, 8 статті 6, 7. 7-1. 7-2. 8, 9. 10 КПК.
В п. 12 роз»яснень вищезазначеної постанови вказано що відповідно до п. 6 ст. 134 КЗпП матеріальна відповідальність в повному розмірі покладається на працівника, зокрема, за шкоду, заподіяну перевитратою пального на автомобільному транспорті.
На думку колегії суддів, при ухваленні рішення, суд вірно врахував всі обставини справи, встановив відповідні правовідносини, дослідив докази, що маються у справі як в підтвердження позову так і в його заперечення та виніс правильне по суті і справедливе рішення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, обгрунтоване наявними в справі доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і носять суб"єктивний характер та не мають в собі підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, за наявності яких можливе скасування судового рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314. 315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 4 червня 2009 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропром-В» м. Ватутіне, Черкаської області до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.