Справа №22ц-1377/2009 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія - 41 Бондаренко С.І.
Доповідач в апеляційній інстанції Захарова А.Ф.
"15" липня 2009 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Іваненка В.Д.
суддів Захарової А.Ф., Качана О.В.
при секретарі Кияниченко Л.С.
з участю адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - КП ВЖРЕУ 3 про встановлення порядку користування жилим приміщенням та вселення.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_3 в його інтересах, які підтримали доводи апеляційної скарги, та ОСОБА_5, яка на них заперечувала, судова палата, -
встановила:
В лютому 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування жилим приміщенням та вселення.
В обгрунтування позовних вимог вказувала, що в жовтні 1995 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 Від даного шлюбу вони мають неповнолітню дочку -ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.09.2007 року шлюб був розірваний.
За час перебування в шлюбі сторони придбали у власність в рівних долях, по 1/2 частині кожному, за договором купівлі-продажу від 14.07.2000 року трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, де проживали разом до розлучення. Але в зв'язку з неможливістю сумісного проживання із відповідачем, позивачка була змушена разом із дочкою залишити квартиру та проживати по найму в квартирі АДРЕСА_4. Далі ОСОБА_5 не може винаймати квартиру через значний розмір плати за проживання, а, маючи право власності на 50% квартири АДРЕСА_1, і будучи зареєстрованою у спірній квартирі разом з дочкою, не може користуватись своєю власністю через небажання відповідача, який проживає в даній квартирі з новою сім'єю, змінив замки на вхідних дверях.
Просила встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 в м. Черкаси, виділивши їй та неповнолітній дочці ОСОБА_6 в користування ізольовані кімнати розміром 12,5 кв.м та 10.4 кв.м, а відповідачу кімнату площею 17,7 кв.м. підсобні та інші допоміжні приміщення - залишити в загальному користуванні. Просила також вселити її разом з неповнолітньою дочкою в квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 про встановлення порядку користування жилим приміщенням та вселення задоволено.
Встановлено між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 порядок користування квартирою АДРЕСА_1 в м. Черкаси, виділивши в користування ОСОБА_5В та неповнолітній дочці сторін ОСОБА_6 в користування кімнати площею 12,5 кв.м з лоджією та 10,4 кв.м з балконом, ОСОБА_4 виділено в користування кімнату площею 17,7 кв.м з лоджією.
Підсобні та інші допоміжні приміщення залишено в спільному користуванні.
Вирішено вселити ОСОБА_5 та неповнолітню ОСОБА_6 в трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі 24 грн. 50 коп.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій вказав на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення, яке просив скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Обговоривши матеріали справи, в межах доводів апеляційної скарги, судова палата вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 14 жовтня 1995 року по 30 жовтня 2007 року, в якому у них 27.12.1996 року народилася дочка ОСОБА_6.
В період шлюбу сторони придбали за договором купівлі-продажу від 14 липня 2000 року трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 40,6 кв. м, загальною площею 66,7 кв. м.
Встановлено, що ця квартира відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України є спільною частковою власністю сторін, кожній належить по 1/2 частині квартири, що вбачається з технічного паспорту на квартиру, що на ар. спр. 16-17.
З матеріалів справи вбачається, що до серпня 2007 року сторони проживали разом з дочкою в спірній квартирі, всі тут належним чином зареєстровані. В серпні 2007 року позивачка ОСОБА_5 разом з неповнолітньою дочкою залишила квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на неможливість сумісного проживання з відповідачем, і тимчасово проживала з дочкою в АДРЕСА_4, наймаючи тут житло.
Відповідач ОСОБА_4 фактично створив іншу сім'ю з ОСОБА_7, шлюб з якою не зареєстрований, і в якій 01 листопада 2008 року народився син ОСОБА_8. Ця сім'я проживає в спірній квартирі АДРЕСА_1, користуючись всіма послугами, хоча ОСОБА_7 з дитиною тут не зареєстровані ( не прописані).
Як правильно визначився суд, відповідно до ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. За ч. 2 ст. 176 СК України права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом.
А за положеннями ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти-члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користування займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Враховуючи викладене, й що сторони по справі мають рівні частки права власності на спірне житло - квартиру АДРЕСА_1, а також, що неповнолітня дочка їх ОСОБА_6 зареєстрована в цій квартирі, має рівні права на користування цією квартирою з позивачкою і відповідачем, суд правомірно прийшов до висновку про необхідність вселення позивачки ОСОБА_5 з неповнолітньою дочкою в дану квартиру.
Обгрунтованим, на думку судової палати є й рішення суду щодо визначення в користування при цьому ОСОБА_5 з неповнолітньою дочкою у вказаній квартирі згідно прохання позивачки ізольованих кімнат, площею 12,5 кв. м і 10,4 кв. м, а відповідачу - жилої кімнати, площею 17,7 кв. м з лоджією, з залишенням в спільному користуванні підсобних та інших допоміжних приміщень в квартирі.
Суд правильно визнав необгрунтованими заперечення відповідача ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог ОСОБА_5 в тому, що він з новою сім'єю проживає в спірній квартирі, в якій є малолітній син, який до того ж хворіє і потребує спеціального харчування та умов проживання.
Як вище зазначалось, фактична дружина відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 і їх спільний син не зареєстрований в спірній квартирі, тим більше не мають тут права власності, а малолітній син має право лише на користування частиною квартири, яка належить відповідачу.
Перешкоджаючи позивачці з дитиною у вселенні в дану квартиру, так як в суді ОСОБА_4 не заперечував того, що змінив замки на вхідних дверях квартири і не надає ключів від них ОСОБА_5, відповідач фактично порушує право позивача на користування своєю власністю, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном . Порушується й право неповнолітньої ОСОБА_6 щодо можливості користування квартирою, як вірно зауважив суд.
Відповідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Рішення суду, таким чином, відповідає матеріалам справи, вимогам закону і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що суд порушив вимоги ст. 11 ЦПК України, вирішивши позов і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, так як позивачка не заявляла позов в інтересах дочки.
Як видно з позовної заяви до суду, ОСОБА_5 вказувала на порушення її прав і прав її неповнолітньої дитини щодо того, що ОСОБА_4 не погоджується на їх вселення до спірної квартири, перешкоджає в цьому, змінивши замки на вхідних дверях квартири. Тому ОСОБА_5 просила вселити її та неповнолітню дочку ОСОБА_6 в спірну квартиру і встановити порядок користування останньою, виділивши їй і неповнолітній дочці ОСОБА_6 в користування ізольовані кімнати, площею 12,5 кв. м і 10,4 кв. м в спірній квартирі, а відповідачу - кімнату, площею 17,7 кв. м ( ар. спр. 3-4).
Безпідставними слід визнати й доводи скарги про те, що суд проігнорував при розгляді справи інтереси неповнолітнього сина Відповідача і його «цивільної» дружини ОСОБА_7. надавши перевагу інтересам дитини від першого шлюбу, не залучав до участі в справі орган опіки і піклування.
Судом розглянута справа відповідно до з'ясованих реальних обставин і вимог закону. Враховано, що неповнолітня ОСОБА_6, як дитина сторін по справі і зареєстрована в спірній квартирі, має рівні права на користування цією квартирою з позивачкою та відповідачем, а неповнолітній ОСОБА_8 має лише право на користування частиною квартири, що належить відповідачу, він з матір'ю не зареєстрований в даній квартирі, - про що йшлося вище.
Представник Органу опіки і піклування Придніпровського району м. Черкаси в засіданні апеляційної інстанції, ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення сторін, прийшла до висновку про обґрунтованість рішення суду, яким не порушені права і інтереси дітей сторін.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, - про порушення немайнових прав відповідача, неможливості проживання в одній квартирі з позивачкою, що буде провокувати конфліктні ситуації. - то вони теж не можуть бути прийняті до уваги.
Обидві сторони - і ОСОБА_4 і ОСОБА_5 являються співвласниками спірної квартири в рівних долях (по 1/2 частині кожний) і повинні належним чином користуватись належним кожному майном, дотримуючись принципів добросусідства, не на шкоду інтересів іншої сторони або дітей. Сторони вправі, як власники, розпорядитись кожний своїм майном згідно діючого законодавства, не допускаючи порушень останнього. Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, ЦПК України, судова палата, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2009 року, -залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двохмісячного строку.