Справа №22ц-1186/2009 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія - 41 Демченко B.C.
Доповідач в апеляційній інстанції Захарова А.Ф.
"15" липня 2009 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Іваненка В.Д.
суддів Захарової А.Ф., Трюхана Г.М.
при секретарі Кияниченко Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 13 квітня 2009 року по справі за позовом Звенигородського підприємства теплових мереж до ОСОБА_3 про стягнення боргу за надані послуги з теплопостачання квартири.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги, судова палата, -
встановила:
Звенигородське підприємство теплових мереж звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за надані послуги з теплопостачання квартири.
В обгрунтування позовних вимог вказувало, що з лютого 2006 року по лютий 2009 року Звенигородське підприємство теплових мереж надавало відповідачу послуги з теплопостачання належної йому квартири АДРЕСА_1
Відповідач оплачував дані послуги частково, що призвело до утворення боргу за вказаний період в сумі 1 246,77 грн.
Під час судового розгляду справи представник позивача зменшила розмір позовних вимог і просила стягнути з відповідача борг з оплати за теплопостачання належної йому квартири:
• - за 2006 рік - 237,92 грн.;
• - за 2007 рік - 378,88 грн.;
• - за 2008 рік - 183,67 грн.;
• - за 2009 рік - 108,79 грн.
Всього за період з 01.02.2006 року по 01.02.2009 року - 909 грн. 26 коп. Нарахування сум, що підлягали щомісячній сплаті за надані послуги проводились з врахуванням пільги, якою користується ОСОБА_3, як пенсіонер МВС.
Рішенням Звенигородського районного суду від 13 квітня 2009 року позовні вимоги Звенигородського підприємства теплових мереж задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь підприємства теплових мереж:
• - 909,26 грн. боргу за надані послуги з теплопостачання квартири АДРЕСА_1 за період з 01.02.2006 року по 01.02.2009 року;
• - 30 грн. за сплату витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом, та в дохід держави 51 гривню судового збору.
В апеляційній скарзі на це рішення ОСОБА_3, вважаючи його необгрунтованим, постановленим з суттєвими порушеннями процесуального права і у відсутність відповідача просив таке скасувати, направивши справу на новий розгляд.
Обговоривши матеріали справи, судова палата вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду - зміні.
Судом встановлено, що послуги з теплопостачання квартири АДРЕСА_1, в якій проживає відповідач з сім'єю і яким належить ця квартира внаслідок приватизації, - надає Звенигородське підприємство теплових мереж.
Позивач виконує свої обов'язки по забезпеченню будинку, в якому знаходиться належна відповідачу квартира, тепловою енергією, та помісячно, згідно з показниками лічильника, встановленого на вході в будинок, проводить по квартирні розрахунки спожитої теплової енергії, що вбачається з помісячних активів споживання тепла. Нарахування оплати послуг за місяці, в яких лічильник не працював, проводилося за встановленими міською радою тарифами відповідно до опалювальної площі квартири. Зокрема, такий порядок нарахування оплати послуг в зв'язку із виходом з ладу лічильника в будинку по АДРЕСА_1 застосовувався в січні і частково в лютому, березні 2007 року.
Відповідач ОСОБА_3 не заперечував, що користується послугами теплопостачання, хоча стверджує про їх неякісність.
Встановлено, що відповідач оплачував послуги з теплопостачання квартири частково, внаслідок чого утворився борг за період з 1 лютого 2006 року по 1 лютого 2009 року в сумі 1246 грн. 77 коп., що підтверджується наданими позивачем розрахунками, які, однак, представником позивача були уточнені в судовому засіданні, і з урахуванням пільг, на які має право відповідач, пред'явлено остаточно вимогу до відповідача по сплаті боргу за вказаний період в сумі 909 грн. 26 коп.
Відповідно до п. 5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і п/п 1 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у встановлені договором або законом строки, а у разі несвоєчасного внесення плати за послуги - сплачувати пеню у встановлених законом і договором розмірах.
Під час розгляду справи встановлено, що відповідач звертався з претензіями щодо неналежної оплати наданих послуг і щодо того, що Звенигородське підприємство теплових мереж надавало неякісні послуги з теплопостачання, оскільки на протязі опалювального сезону не була витримана необхідна температура в його квартирі та в квартирах інших мешканців будинку, не відповідала санітарним вимогам. Стверджував відповідач таке і в судовому засіданні.
Однак, жодного належного доказу на підтвердження своїх доводів ОСОБА_3 не надав, - жодного акту, складеного з участю майстра або іншого працівника підприємства теплових мереж або акту з участю санітарного лікаря, тощо.
Більше того, із матеріалів справи видно, що відповідачу надавались відповіді на заявлені претензії, з яких вбачається , що проводились перевірки його звернень та звернень інших мешканців будинку і що на протязі опалювального сезону 2007-2008 років від жильців будинку АДРЕСА_1 скарги щодо надання неякісних послуг не надходили. А при обстеженні квартир комісією 03.04.2008 року температура в квартирах будинку відповідала санітарним вимогам, про що був складений відповідний акт ( ар. спр. 58-59).
Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_3 про те, що він не повинен оплачувати послуги з теплопостачання, оскільки з ним підприємством не укладений договір на надання послуг.
Згідно п. 1 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Так як судом встановлено, що ОСОБА_3 і його сім'я дійсно користувалась послугами з теплопостачання, і саме в період з 01.02.2006 р. по 01.02.2009 р. , і не встановлено, що такі надавались неякісні, суд прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність оплати їх в повному обсязі, тобто погашення боргу по цим послугам, в зв'язку з чим і пред'явлений позов.
Під час розгляду справи, як видно з її матеріалів, відповідач ОСОБА_3 заявляв про застосування строку позовної давності відповідно до пред'явлених до нього позовних вимог і просив звільнити з цих підстав його від погашення заявленого боргу.
Слід зауважити, що даний позов був пред'явлений до суду 20.02.2009 року і погашення боргу вимагається за період з 01.02.2006 р. по 01.02.2009 року , - тобто в межах трирічного строку позовної давності. Хоча з особового рахунку по квартирі ОСОБА_3 за 2006 рік вбачається, що на 01.01.2006 року у нього був борг з оплати за теплопостачання в обсязі 227 грн. 52 коп., тобто за попередній 2005 рік ( ар. спр. 30). І ця сума вже за межами строку позовної давності і помилково була врахована представником позивача, а потім і судом як така, що підлягає погашенню споживачем. В зв'язку з цим на дану суму слід зменшити суму боргу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Виходячи з наведеного, рішення суду слід змінити, зменшивши суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача до : 909,26 грн. - 227,52 грн. = 681,74 грн.
Неправомірно стягнута з відповідача і сума держмита в об'ємі 51 грн. на користь держави, оскільки за діючим законодавством ОСОБА_3 звільнений від сплати держмита як особа, що постійно проживає в зоні посиленого радіологічного контролю внаслідок аварії на ЧАЕС - 4 категорія ( ар. спр. 93), тому рішення в цій частині підлягає до скасування.
В решті рішення суду як таке, що відповідає матеріалам справи, вимогам закону слід залишити без змін. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що суд розглянув справу з грубим порушенням процесуального законодавства - у його відсутність і що безпідставно було відмовлено в прийнятті його зустрічного позову до Звенигородського підприємства теплових мереж про зобов'язання перерахунку та зменшення плати за неналежної якості послуги з теплопостачання та стягнення 707 грн. 45 коп. витрат, понесених ним за перевірку засобів вимірювальної техніки, не заслуговують на увагу.
З матеріалів справи встановлено, що після проведення 12.03.2009 року попереднього судового засідання по ній з участю відповідача, справа була призначена до розгляду на 25.03.2009 року. І в судовому засіданні цією датою з участю ОСОБА_3 в основному і була розглянута ( ар. спр. 65-67), оголошена перерва до 13.04.2009 року для уточнення розрахунків. Проте, що розгляд справи перенесено на 10 годин 13.04.2009 року ОСОБА_3 був офіційно повідомлений 26.03.2009 року, про що в справі на ар. 74 є особиста розписка відповідача. Проте, в судове засідання 13 квітня 2009 року він не з'явився , не повідомивши причину неявки. І поскільки всі основні питання по позовним вимогам були з'ясовані ще 25.03.2009 року, а 13.04.2009 року представник позивача лише уточнив розрахунки, внаслідок чого загальна сума боргу ОСОБА_3 зменшувалась до 909.26 грн. ( ар. спр. 75), суд обгрунтовано прийшов до висновку про можливість закінчення справи у відсутність відповідача, що відповідає положенням ч. 2 ст. 169 ЦПК України. До речі, ні в апеляційній скарзі, ні в засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_3 не вказав на причини своєї відсутності в судовому засіданні 13.04.2009 року. Лише вказував, що в канцелярії суду цією датою йому відмовили в реєстрації його зустрічного позову, навмисно позбавивши його права прийняти участь в судовому засіданні ( ар. спр. 90).
Слід зауважити, що відповідно до ст. 123 ЦПК України відповідач має право до або під час попереднього судового засідання пред'явити зустрічний позов. Відповідач ОСОБА_3, який, до того ж, є юристом за фахом, як вбачається з наданої ним копії посвідчення майора міліції на ар. спр. 93, несвоєчасно заявив такий позов, вже під закінчення судового розгляду, якщо дійсно намагався здати його в канцелярію суду 13.04.2009 року. Однак офіційно такий його зустрічний позов зареєстрований в Звенигородському райсуді не був, хоча міг би заявити клопотання про прийняття такого в судовому засіданні 13.04.2009 року, в яке він не з'явився.
А з апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення суду від 13.04.2009 року вбачається, що апеляційна скарга одночасно подається ним і на ухвалу суду від 12.03.2009 року про призначення попереднього судового засідання( хоча фактично така постановлена 02.03.09 року) і на ухвалу від 14.04.2009 року про відмову в прийнятті зустрічного позову ( ар. спр. 90), що фактично спростовує його доводи про те, що він саме 13.04.09 року намагався здати зустрічний позов.
Виходячи з наведеного, судова палата вважає, що безпідставними є твердження апелянта про те. що під час розгляду даної справи були порушені його процесуальні справа.
Керуючись 303, 304, 307, 309, 314, 317,218 ЦПК України, судова палата, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 13 квітня 2009 року змінити.
Зменшити суму боргу, що підлягає до стягнення з ОСОБА_3 на користь Звенигородського підприємства теплових мереж за надані послуги теплопостачання до 681 грн. 74 коп. і звільнити ОСОБА_3 від сплати держмита в сумі 51 грн. на користь держави, скасувавши рішення суду в цій частині.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двохмісячного строку.