Справа №22ц-1119 2009 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 19,20 Манько М.В.
Доповідач в апеляційній інстанції Скіць М.І.
Іменем України
13 липня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І.
суддів Скіця М.І., Сіренка Ю.В.
при секретарі Пономаренко Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним, стягнення завдатку та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
В грудні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним, стягнення завдатку та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 13 жовтня 2008 року сторони домовилися про укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
На підтвердження свого наміру придбати квартиру вона передала відповідачу 4 500 доларів США, який розпискою підтвердив це, але згодом, дізнавшись, що вказана квартира ОСОБА_5 не належить, відмовилася від її придбання.
Просила визнати зазначений правочин недійсним, стягнути з відповідача завдаток в подвійному розмірі та відшкодувати завдану їй моральну шкоду.
Під час розгляду справи до участі у справу була залучена в якості співвідповідача ОСОБА_6 - дружина відповідача.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2009 року стягнуто з відповідачів на користь позивачки в солідарному порядку 33435 гривень 45 копійок авансу та судові витрати по справі по оплаті судового збору в сімі 334 гривні 35 копійок, витрати на ІТЗ - 30 гривень і 1000 гривень по оплаті правової допомоги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, просить рішення міськрайсуду скасувати як постановлене при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, із порушенням вимог матеріального права та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суму завдатку в подвійному розмірі, та відшкодувати на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень в солідарному порядку і 3300 гривень за надання правової допомоги.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів приходить до висновку про відхилення скарги по наступних підставах:
Відповідно до положень ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Так, розглядаючи спірні правовідносини між сторонами, судом першої інстанції було вірно визначено коло осіб, що повинні приймати участь у справі, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та законодавство, що їх регулює, і за наданих доказів ухвалено рішення про стягнення з відповідачів на користь позивачки в солідарному порядку суми авансу в національній валюті, відповідно до ставок Національного банку України.
Ухвалюючи рішення в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що сума переданих позивачкою відповідачу коштів не є завдатком, тому відповідно до ст. 571 ЦК відповідачі зобов'язані повернути позивачці отриманий ними аванс.
Частиною 1 ст. 570 ЦК визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Отже, внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, тобто договору між сторонами, яким визначено предмет та істотні умови.
Наявну в матеріалах справи розписку відповідача про отримання ним завдатку не можна вважати договором, яким би стверджувалися наміри та взаємні зобов'язання сторін щодо укладення договору купівлі-продажу квартири.
Згідно з ч. 2 ст. 570 ЦК, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сума переданих позивачкою відповідачу коштів є авансом.
Висновки суду щодо відсутності між сторонами договірних відносин, відповідно до положень ст. 570, 571 ЦК України, є вірними, оскільки договір на придбання квартири між ними не укладався, а малась лише усна домовленість і відповідно отримана відповідачем сума коштів є авансом відповідно до виданої ним розписки.
Стосовно вимог позивачки про визнання договору про наміри купівлі - продажу квартири, укладеного між сторонами 13.10.2008 р. недійсним, як такого, що укладений внаслідок помилки та вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 гривень і враховуючи, що в резолютивній частині рішення відсутні висновки суду по суті цих вимог, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності з положеннями ст. 220 ЦПК України вправі ухвалити додаткове рішення, враховуючи, що стосовно цих вимог сторони подавали докази і давали пояснення.
Колегія суддів також вважає, що у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України суд першої інстанції вірно визначив суму судових витрат по справі належних позивачці з відповідачів, враховуючи, що позов був задоволений частково.
Зважаючи на встановлені обставини та положення законодавства, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, а також підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, відхилити.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2009 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.