Справа №22ц-2163 2009 р. Головуючий в І інстанції Черниш О.Л.
Категорія: 5 Доповідач: Полікарпова О.М.
2009 року липня місяця «24» дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Капітан І.А.
Суддів - Полікарпової О.М., Цуканової І.В.
при секретарі - Кримцевій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 16 січня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, зобов'язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
встановила:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вони з відповідачем є співвласниками жилого будинку по АДРЕСА_1. Відповідач без необхідних дозволів та без згоди його, як співвласника переобладнав власну частину жилого будинку під автомагазин. При цьому зніс спільну перегородку між їх квартирами, замінив її на гіпсокартонну, чим порушив теплоізоляційну та звукоізоляційну прослойку. Крім того, відповідач розібрав частину капітальної стіни між приміщеннями 1-3 і II.
Під час виконання роботи по знесенню капітальної стіни і перестінка відбулося руйнування внутрішнього оздоблення стін і стелі у приміщеннях, що межують з квартирою відповідача, а саме: кімнатах 2-3 та 2-5. Матеріальна шкода від руйнування належних йому кімнат заподіяна позивачу в розмірі 5389 грн.
Крім того, організацією незаконної торгівельної діяльності пожежно-небезпечними речовинами у суміжній частині будинку та тривалими роботами по реконструкції будинку позивачу заподіяна моральна шкода. Під час ремонту, який тривав 4 місяці, на його половину будинку потрапляв будівельний пил, зварювальний газ. На земельній ділянці спільного користування складалось будівельне сміття. Його дружина і дитина змушені були на цей період переїхати проживати до батьків.
Також, в порушення будівельних норм і правил, на відстані 0,35 м від його межі відповідач самовільно прибудував до існуючого сараю нежиле приміщення, що, на думку позивача порушує його права, оскільки при зведенні ним у майбутньому жилого будинку на своїй земельній ділянці він змушений буде, з метою дотримання пожежнонебезпечної відстані, відступати від межі більше, чим мав би відступати.
Просив зобов'язати відповідача відновити спільну перегородку між їх частинами будинку, стягнути з відповідача 5389 грн. на відшкодування матеріальної шкоди і 10000 грн. - на відшкодування моральної шкоди та зобов'язати його перенести стіну сараю на відстань не менш як 1 м від спільної межі.
Рішенням суду від 16 січня 2009 року у задоволенні позову відмовлено через необґрунтованість.
Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_1 просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. При цьому апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, неналежну оцінку судом наданих сторонами доказів.
У своїх запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2, просить її відхилити, рішення суду залишити без змін, оскільки вважає його законним та обгрунтованим.
Судова колегія, заслухавши доповідача, пояснення сторін, експерта, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково.
Приймаючи рішення про відмову позивачу у задоволенні позову, районний суд входив з того, що ним свої вимоги не доведено.
Зокрема, позивач не довів, що зруйнована відповідачем перегородка між їх частинами будинку була цегляною, що проведені відповідачем ремонтні роботи є переобладнанням жилого приміщення в нежиле, а також те, що переобладнанням відповідачем частини будинку йому заподіяно матеріальну шкоду.
Крім того, на думку районного суду, позивачем не доведено, що зведенням сараю відповідач порушує його права.
З цих міркувань суд вважав, що підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди також відсутні.
Проте повністю з таким висновком погодитись не можна, оскільки деякі докази в справі суд оцінив неправильно. Тому частково рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення.
Судом встановлено, підтверджено доказами, що до листопада 2007 року сторони були співвласниками будинку по АДРЕСА_1 (а.с.7, 62). Рішенням суду від 07.02.06 року між співвласниками будинку встановлено порядок користування земельною ділянкою (а.с.10-11).
У відповідності до висновку експертизи (а.с.64-65) під час виконання робіт по руйнуванню капітальної стіни та перестінку між квартирами в квартирі позивача, у прилеглих до перестінку кімнатах появились тріщини у штукатурці та побілці на стелі і стінах, пошкоджено шпалери. В цокольній частині фасадної стіни з'явились розколини у штукатурці. Розмір матеріальної шкоди по ремонту належних позивачеві приміщень становить 5389 грн. В справі є і дефектний акт, який, хоча і не має дати, однак фіксує пошкодження у будинку, самовільне його переобладнання, складування будівельного сміття, з підтвердженням зафіксованого фотографіями (а.с.26-36).
За таких обставин судова колегія вважає висновок суду про неналежність доказів на підтвердження заподіяної позивачеві матеріальної шкоди надуманим. На підставі ст.1166 ЦК України вона підлягає відшкодуванню.
Не погоджується колегія суддів і з безпідставною відмовою позивачу у відшкодуванні моральної шкоди, з урахуванням того, що відповідачем тривалий час (з2006 року) ігноруються права позивача, як співвласника будинку, його дії по переобладнанню будинку є неправомірними, що підтверджується численними листами контролюючих органів (а.с.41-46), наслідком цих дій є заподіяння дискомфорту у проживанні.
Колегія суддів вважає, що справедливим і співрозмірним буде відшкодування позивачеві моральної шкоди у розмірі 3000 грн., на підставі ст.1167 ЦК України.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті ним судового збору, послуг з інформаційного забезпечення розгляду справи, оплата вартості будівельно-технічної експертизи (а.с.5,6, 55),
Судова колегія погоджується з висновками суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині усунення перешкод у користуванні власністю шляхом відновлення цегляної перегородки між квартирами у жилому будинку та перенесення стіни сараю на відстань не менше 1 м від межі земельної ділянки.
Як правильно вказав районний суд, позивачем не доведено, що зруйнована перегородка була цегляною, як не доведено ним і те, що збудований відповідачем сарай перешкоджає йому у зведенні будинку.
Доводи апелянта в цій частині не можуть бути прийняті до уваги, оскільки всі надані ним докази на підтвердження цієї частини позовних вимог районним судом оцінено правильно.
Крім того, апеляційним судом при дослідженні інвентарної справи встановлено, що 15.11.2007 року ОСОБА_2 подарував належну йому частину будинку ОСОБА_3, що підтверджується договором дарування та державною реєстрацією (а.с. інвентарної справи 188, 189) , що виключає можливість здійснення будь-яких переобладнань відповідачем, як не власником будинку.
Керуючись ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 16 січня 2009 року в частині відмови позивачу у відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 5389 грн., на відшкодування моральної шкоди - 3000 грн., та судові витрати -1581 грн.
В іншій частині це ж рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.