Справа №22ц-1566 2009 р. Головуючий в І інстанції Ратушна В.О.
Категорії: 5 Доповідач: Полікарпова О.М.
2009 року липня місяця «24» дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Капітан І.А.
Суддів - Полікарпової О.М., Цуканової І.В
при секретарі - Пасько Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 18 грудня 2008 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розподіл домоволодіння та визначення порядку користування земельною ділянкою,-
встановила:
ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що їй та відповідачам на праві спільної часткової власності належить по 1/3 частині домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 Реально домоволодіння не розділено, що перешкоджає їй користуватися своєю часткою.
В судовому засіданні позивачка змінила свої вимоги. Просила стягнути з відповідачів компенсацію за її частину у домоволодінні, так як реальний розподіл його неможливий.
Рішенням суду від 08 грудня 2008 року в позові відмовлено за необгрунтованністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачів на її користь компенсацію її частки у домоволодінні. При цьому апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, районний суд виходив з того, що спільний з відповідачами будинок є неподільним, а на компенсацію частки позивачки відповідачі не згодні.
Судова колегія вважає, що районний суд повно встановив обставини по справі, правильно оцінив надані сторонами докази, а також правильно застосував закон, який регулює спірні правовідносини.
Судом встановлено і матеріалами справи це підтверджується, що позивачка є власницею 1/3 частини будинку по АДРЕСА_2 на підставі рішення суду від 07 грудня 2005 року, а відповідачі на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи від 10.10.2007 року реальний розподіл спірного будинку є неможливим. Відповідачі на сплату компенсації позивачці не погоджуються, так як вважають, що не можуть сплатити позивачці вартість її частки у домоволодінні, яка становить 97297 грн. (а.с.54).
Відповідно до вимог ст.364 ЦК України, на яку послався суд, відмовляючи позивачці у задоволенні позовних вимог, співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є в спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Зазначена норма закону визначає порядок добровільного виділу співвласнику частки в натурі в спільному майні.
Примусове припинення права співвласника на частку в спільній власності передбачається ст.365 ЦК, проте позов заявлений на підставі ст.364 ЦК.
Виходячи з цього, доводи апеляційної скарги в цій частині не можуть бути прийняті до уваги.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду і аргументами апелянта про те, що судом ухвалено рішення стосовно первісних позовних вимог, а не остаточних, так як ст.364 ЦК регламентує виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, а отримання грошової компенсації є одним з варіантів реалізації права на виділ своєї частки.
Отже, доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильне вирішення справи судом.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307,308 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 08 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.