Справа №22ц-2185,2009 р. Головуючий в 1-й інстанції
Головко О.В.
Категорія: 39 Доповідач - Бауль Н.М.
2009 року липня місяця «23» дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Бауль Н.М.
Суддів: Колісниченка А.Г., Кутурланової О.В.
при секретарі - Валігурській Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від «20» травня 2009 року в справі
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,
У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, позовні вимоги по якому доповнила при розгляді справи та просила зобов'язати ОСОБА_2 публічно вибачитись перед нею у присутності осіб, які були свідками протиправної поведінки ОСОБА_2, стягнути на її користь 500 грн. моральної шкоди, а у разі відмови вибачитися перед нею, стягнути моральну шкоду в сумі 10 тисяч гривень.
Рішенням суду від 20 травня 2009 року постановлено:
Зобов'язано ОСОБА_2 публічно вибачитися перед ОСОБА_3 за висловлені нею образи у присутності свідків -ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які мали місце в жовтні та листопаді 2008 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 500 грн. відшкодування моральної шкоди.
У разі невиконання ОСОБА_2 обов'язку публічно вибачитися перед ОСОБА_3 за висловлені нею образи в присутності вказаних осіб, що були свідками її протиправних дій, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди додатково 10000 грн. до заявленої раніше суми.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції позивачка апеляційну скаргу не визнала, просить її відхилити як безпідставну.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 працює лікарем в поліклініці №2 клінічної лікарні Суворовського району м.Херсона.
ОСОБА_2 з 30.09. по 10.10.2008 року проходила лікування на денному стаціонарі.
За час лікування ОСОБА_2 вимагала від ОСОБА_3 не фіксувати в амбулаторній картці результати обстежень, які показували нормальний стан її здоров'я.
Не погодившись з епікризом, який повинен надаватись на МСЕК для перегляду, зверталась з вимогою переписати записи, внести необхідні для неї зміни, тим самим надати невірні данні.
Після відмови, не погоджуючись з діагнозом та лікуванням, неодноразово в присутності працівників лікарні та пацієнтів, ображала ОСОБА_3 та розповсюджувала недостовірну інформацію про отримання нею грошей від ОСОБА_2 за лікування.
Відповідно до вимог ст. 277 ЦК України - фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
Враховуючи те, що відповідачка висловлювала свою суб'єктивну думку в брутальній, принизливій та непристойній формі, що принижує гідність, честь, ділову репутацію, то суд першої інстанції правомірно поклав на ОСОБА_2 обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди в межах заявлених вимог та стягнув 500 грн..
Разом з тим, суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатись перед позивачкою у тій, чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації, не передбачено у статтях 16,277 ЦК України, на що звернуто увагу в п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист, гідність та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р., в зв'язку з чим, рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Крім того, посилання в рішенні суду на ст. 2,55 Закону України «Про виконавче провадження», які визначають органи, які здійснюють примусове виконання та умови у порядок накладання арешту на майно, то стягнення з ОСОБА_2 у разі невиконання обов'язку публічно вибачитися додатково, 10 тисяч гривень не можна вважати законним, оскільки не передбачено законом, а ст. 279 ЦК України передбачає накладання штрафу при ухиленні від виконання судового рішення у прибуток держави, тому рішення в цій частині також підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки свої оціночні судження думки, переконання відповідачки висловлювала в непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, а тому підлягають відхиленню.
Керуючись ст. 16,277 ЦК України, ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 20 травня 2009 року в частині зобов'язання ОСОБА_2 публічно вибачитись перед ОСОБА_3 за висловлені нею образи у присутності свідків, які мали місце в жовтні та листопаді 2008 року та у разі невиконання ОСОБА_2 обов'язку публічно вибачитися перед ОСОБА_3 за висловлені нею образи в присутності вказаних осіб, що були свідками її протиправних дій, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди додатково 10000 гривень скасувати, постановити нове.
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні вимог по зобов'язанню ОСОБА_2 публічно вибачитись перед нею в присутності свідків та стягнення додатково 10 тисяч гривень з ОСОБА_2 у разі невиконання обов'язку публічно вибачитись перед ОСОБА_3.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду, яке вступає в законну силу з моменту проголошення.