Україна
Справа №22-4832/09 Головуючий у 1 інстанції: Мягкоход Л.О.
Доповідач: Штелик С.П.
16 липня 2009 року м. Київ
колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Штелик С.П.
суддів: Желепи О.В., Ратнікової В.М.
при секретарі: Ленській І.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного підприємства «Адвокатське бюро» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 березня 2009 року у справі за позовом Приватного підприємства «Адвокатське бюро» до ОСОБА_1 про повернення майна, стягнення збитків та неустойки.
Заслухавши доповідь судді Штелик С.П., пояснення осіб, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів, -
Рішенням Солом'янського суду м. Києва від 16 березня 2009 року в позовні вимоги ПП «Адвокатське бюро» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «Адвокатське бюро заборгованість в розмірі 1461 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням представник ПП «Адвокатське бюро» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити, зобов'язати ОСОБА_1 повернути ноутбук MSI MegaBook вартістю 4187 грн., стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП «Адвокатське бюро» збитки, завдані невиконанням умов договору в сумі 1104,00 грн., пеню в сумі 276,00 грн., неустойку за неповернення майна в сумі 736,00 грн. При цьому посилається на те, що рішення суду є незаконним і необгрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 14.12.2007 р. укладено договір оренди з викупом № 14122007/461, за яким позивач взяв на себе обов'язок передати відповідачці ноутбук з правом викупу за умови повної сплати, визначених графіком платежів, а відповідачка взяла на себе зобов'язання прийняти зазначений товар в оренду та своєчасно сплачувати визначені цим Договором платежі.
Згідно акту прийому-передачі ОСОБА_1 18.12.2007 року отримала від позивача ноутбук.
Як вбачається з позовної заяви на момент звернення позивача до суду відповідачка своєчасно не сплачувала суму щомісячного орендного платежу та має заборгованість за три місяці в розмірі 1104 грн. ( місячний розмір платежів складає 368,00 грн.).
Відповідно до п. 6.2. Договору, пеня за несвоєчасну сплату платежів становить 1% від несплаченої суми за кожен день затримки і складає згідно розрахунку, наданого позивачем, з яким погодився суд першої інстанції, 276,00 грн.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення вимоги позивача в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по орендних платежах в розмірі 1104,00 грн. та пені в розмірі 276,00 грн., однак відмовив позивачу в задоволенні решти позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по орендних платежах в розмірі 1104,00 грн. та пені в розмірі 276,00 грн.
Відмовляючи позивачу у стягненні з відповідачки на його користь завданого матеріального збитку в розмірі 736,00 грн., суд першої інстанції зазначив, що позивач, виходячи з умов Договору передбачених п.п. 4.2.2., зобов»язався вилучити товар у відповідачки, і повторно передати чи продати товар за договірною ціною, проте на протязі всього часу прострочення сплати орендних платежів не витребував товар та не повідомляв відповідачку про необхідність його повернення, а тому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача 736,00 гривень.
Колегія суддів також погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Однак колегія суддів вважає безпідставним та необгрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зобов»язання відповідачки повернути позивачу переданий ним ноутбук, оскільки товар вже є власністю відповідачки, з огляду на наступне.
Пунктом 3.1 договору оренди з правом викупу від 14.12.2007 року, укладеним між сторонами, передбачено, що право власності на товар, який передається в оренду з викупом у відповідності з даним договором, переходить від орендодавця до орендаря з моменту повного завершення розрахунків по даному договору за умови дотримання порядку розрахунків. Договір оренди з правом викупу укладений 14.12.2007 року терміном на 12 місяців. Вартість ноутбука складає 4187,00 грн. Відповідачка при укладенні договору сплатила позивачу завдаток в розмірі 420,00 грн. та отримала в оренду ноутбук, в подальшому щомісячні орендні платежі не сплачувала, що змусило позивача звернутися до суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо того, що відповідачка набула право власності на ноутбук є невірним, рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу в задоволенні вимоги щодо зобов»язання відповідачки повернути позивачу ноутбук, вартістю 4187,00 грн., є безпідставним та підлягає скасуванню, в цій частині слід ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 315, 317 ЦПК України , колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника приватного підприємства «Адвокатське бюро» задовольнити частково.
Рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 16 березня 2009 року в частині відмови приватному підприємству «Адвокатське бюро» в задоволенні вимоги щодо зобов»язання ОСОБА_1 повернути позивачу ноутбук MSI MegaBook, вартістю 4187,00 грн. скасувати.
В цій частині постановити нове рішення, яким зобов»язати ОСОБА_1 повернути приватному підприємству «Адвокатське бюро» ноутбук MSI MegaBook, вартістю 4187,00 грн.
В іншій частині рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 16 березня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.