Справа №22-3190/09 Головуючий у 1-й інстанції - Ґудзь М.М.
Доповідач - Олійник А.С.
16 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва в складі:
головуючого - судді Олійник А.С,
суддів - Наумчука М.І., Поліщук С.В.,
при секретарі - Пересунько Я.В.,
з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
прокурора - Сисак І.Т.,
представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6,
відповідача - ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом прокурора Подільського району м.Києва в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 до ОСОБА_5, ОСОБА_9, треті особи: орган опіки та піклування Подільської районної у м.Києві державної адміністрації та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_9, треті особи: орган опіки та піклування Подільської районної у м.Києві державної адміністрації, Київська універсальна біржа, ОСОБА_17, ОСОБА_18, Київське міське управління юстиції, Київське міське бюро технічної інвентаризації про визнання недійсними договорів міни квартири та договорів купівлі-продажу квартир
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Подільського районного суду м.Києва від 29 січня 2009 року
встановила:
Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 29 січня 2009 року у первісному позові відмовлено, зустрічний позов задоволено ( а.с. 28-31 Т.З, справа № 2 - 49/09).
Визнано недійсним договір міни квартири АДРЕСА_1, кв. АДРЕСА_2 на квартиру АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_19, ОСОБА_10, ОСОБА_20 , і повернуто ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1, кв. АДРЕСА_2, а квартиру АДРЕСА_3 повернуто ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_19 та ОСОБА_8
Визнано недійсним, укладений Київською універсальною біржою між ОСОБА_20 і ОСОБА_12, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та квартири № 77, укладений Київською універсальною біржею 20 березня 1996 року, між ОСОБА_12 і ОСОБА_13.
Визнано недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 06 вересня 1996 року в Першій Київській державній нотаріальній конторі і зареєстрований в БТІ м.Києва 15 жовтня 1996 року за номером № 5502 між ОСОБА_13 та ОСОБА_14.
Визнано недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 14 липня 1098 року Двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою і зареєстрований в БТІ м.Києва 20 липня 1998 року між ОСОБА_14 і ОСОБА_15.
Визнано недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 29 липня 1998 року між ОСОБА_19, ОСОБА_22 та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу та зареєстрований у БТІ за номером 6572.
Визнано недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_3, укладений 15 березня 2001 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_9.
Визнано вище зазначені договори купівлі - продажу недійсними, а сторони повернуто до реституції, тобто повернуто сторони у попередній стан (а.с. 28-30 Т.3).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати в частині задоволення зустрічного позову та в цій частині відмовити у позові, застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог за зустрічним позовом, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з'ясування та недоведеність обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі, зокрема зазначено, що представник апелянта просила застосувати наслідки спливу позовної давності щодо позовних вимог ОСОБА_5 від 20 грудня 2004 року і уточнених позовних вимог від 27 жовтня 2006 року; суд не з'ясував, яке саме право позивача порушено при укладені договорів; позивач є добросовісним набувачем за договором купівлі-продажу від 29 липня 1998 року квартири АДРЕСА_2, а тому рішення суперечить ст. 145 ЦК Української РСР; суд не забезпечив участь у справі власника квартири АДРЕСА_1, оскільки її не було повідомлено про час і місце розгляду справи; ОСОБА_3 не є відповідачем у справі, ні вона, ні її онук ОСОБА_8 не були стороною у жодному договорі, тому не зрозуміло як виконати рішення суду (а.с. 37-40 Т.3).
У судовому засіданні в апеляційній інстанції апелянт та її представник підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.
Прокурор вважає, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 пояснив, що він не підтримує і не заперечує апеляційну скаргу, просить ухвалити рішення суду.
Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 заперечила проти доводів апеляційної скарги, просить її відхилити.
Відповідач ОСОБА_7 при розгляді апеляційної скарги покладається на розсуд суду.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що у березні 2004 року прокурор Подільського району м.Києва в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 звернувся до суду із вказаним позовом, просив визнати недійсним договір міни квартири АДРЕСА_3 від 19 липня 1994 року в частині 1/5 з моменту його укладення; визнати право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_3 за неповнолітнім ОСОБА_8, 1993 року народження; вселити неповнолітнього ОСОБА_8 на 1/5 частину квартири АДРЕСА_3 (а.с. 30-33 Т.1, справа № 2-263/05).
ОСОБА_5 пред'явив зустрічний позов, з врахуванням уточнених позовних вимог просив визнати недійсними договір міни квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, укладений 19 липня 1994 року між ним та ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_19, повернувши у його власність квартири АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2. Квартиру АДРЕСА_3 повернути ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_19
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений Київською універсальною біржею 26 грудня 1995 року між ОСОБА_20 та ОСОБА_12
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та квартири № 77, укладений Київською універсальною біржею 20 березня 1996 року між ОСОБА_12 і ОСОБА_13
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 06 вересня 1996 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та зареєстрований в БТІ у м.Києві 15 жовтня 1996 року за реєстровим номером 5502.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 14 липня 1998 року Двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою і зареєстрований у БТІ м.Києва 20 липня 1998 року за реєстровим номером 5502 між ОСОБА_14 та ОСОБА_15
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 28 липня 1998 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованим в БТІ м.Києва за реєстровим номером 6572 між ОСОБА_19, ОСОБА_22 і ОСОБА_1
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 15 березня 2001 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_9
У задоволені первісного позову просив відмовити (а.с. 61-63, 288-293 Т.1, справа №2-263/05).
Справа розглядалася судами неодноразово.
Ухвалюючи рішення 29 січня 2009 року, суд першої інстанції його не мотивував, а зміст рішення не відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України.
У вступній частині рішення суд зазначив сторони та особи, які брали участь у справі без врахування змісту первісної та зустрічної позовних заяв.
Три абзаци мотивувальної частини рішення фактично є набором фраз. У мотивувальній частині рішення суд не зазначив встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення сторін, чи були порушені права неповнолітнього ОСОБА_8 та ОСОБА_5 та ким.
Резолютивна частина не містить чітких висновків по суті позовних вимог: між ким саме укладалися договори, зазначаючи про визнання договору недійсним вказано квартири без вказівки на будинок, в якому знаходяться ці квартири.
Суд неправильно застосував наслідки недійсності угоди, не зазначив у резолютивній частині рішення суду чіткі і безумовні висновки щодо застосування реституції.
Ухвалене рішення суду у викладеній редакції його резолютивної частини фактично виконати неможливо.
Вирішуючи спір, суд не дослідив конкретні обставини вчинення угод з врахуванням рішення Подільського районного суду м.Києва від 29 грудня 2003 року у справі за позовом прокурора Подільського району м.Києва в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 до Київської універсальної біржі, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_19, ОСОБА_3 ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, треті особи: Шевченківська районна у м.Києві державна адміністрація, Подільська районні у м.Києві державна адміністрація, Мале підприємство «Євроконт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_19, ОСОБА_16, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, Київська універсальна біржа, Шевченківська районна у м.Києві державна адміністрація про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та визнання дійсним договору міни, яке в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК Української РСР, на підставі якої ОСОБА_5 просить визнати недійсними укладені між сторонами за зустрічним позовом договори, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом ( ч. 2 ст. 48 ЦК Української РСР).
Суд не встановив дійсні суми, за які було придбано квартири за договорами-купівлі продажу та міни та дійсну вартість квартир на час розгляду справи. Вирішення цих питань та їх належна оцінка мають суттєве значення при застосуванні вимог закону щодо правових наслідків недійсності договорів.
Ухвалюючи рішення та визнаючи недійсними договір міни та договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, стороною якого була ОСОБА_20 (мати неповнолітнього ОСОБА_8) суд не звернув увагу, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_20 померла і не вирішив питання залучення до участі у справі її правонаступника ( а.с. 22 Т.1, справа № 2-84 /02). Проте суд вирішив питання про її права та обов'язки.
Визнавши недійсним договір міни квартири АДРЕСА_1, кв. АДРЕСА_2 на квартиру АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_19, ОСОБА_10, ОСОБА_20, і повернувши ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1, кв. АДРЕСА_2, а квартиру АДРЕСА_3 - ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_19 та ОСОБА_8 суд не звернув увагу, що співвласником квартири АДРЕСА_3 на момент укладення оспорюваного договору був також неповнолітній ОСОБА_22, який на час розгляду справи є повнолітньою особою, і не вирішив питання про повернення йому також частини зазначеної квартири.
Вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладеного 29 липня 1998 року між ОСОБА_19, ОСОБА_22 та ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу та зареєстрованого в БТІ за номером 6572, та задовольняючи її, суд не взяв до уваги, що стороною оспорюваного договору є ОСОБА_22 Проте суд не вирішив питання про залучення його до участі у справі.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що одним із відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_5 є неповнолітній ОСОБА_8, в інтересах якого діє ОСОБА_3 Проте у рішенні суду відповідачем зазначено ОСОБА_3
Із матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_3 є опікуном неповнолітнього внука ОСОБА_8, 1993 року народження ( а.с. 19, Т.1, справа № 2-84/02).
У справі ОСОБА_3 брала участь в своїх інтересах, а не в інтересах ОСОБА_8 26 лютого 2008 року ОСОБА_3 видала довіреність на представництво її інтересів ОСОБА_4, який брав участь у справі в якості представника саме ОСОБА_3 (а.с. ПО, Т.2, справа № 2 - 49/09).
Таким чином, суд не вирішив питання участі у справі законного представника ОСОБА_8, який був одним із співвласників квартири АДРЕСА_3 і щодо якого суд вирішив питання про його права та обов'язки.
Згідно із ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Вирішення судом першої інстанції питання про права та обов'язки ОСОБА_22 та неповнолітнього ОСОБА_8, без вирішення питання про залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_22 та законного представника ОСОБА_8, є безумовною підставою скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд.
З огляду на викладене, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, залучити до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_22 та законного представника ОСОБА_8, 1993 року народження, вирішити питання залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_20, визначити процесуальний статус ОСОБА_3 та вирішити спір, правильно застосувавши норми матеріального і процесуального права, виклавши зміст рішення суду, відповідно до ст. 215 ЦПК України.
При новому розгляді справи підлягають перевірці доводи апеляційної скарги щодо спливу строку позовної давності за зустрічним позовом, чи є апелянт та інші особи, які купили зазначені у зустрічному позові квартири, добросовісними набувачами та чи може бути витребувано у них спірні квартири, дослідити дійсну вартість квартир, які були предметом договорів міни та купівлі-продажу, а також взяти до уваги, що третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_18 померла ( а.с. 228 зворот Т.3 , справа № 2-49/09).
Керуючись ст.ст. 303,307,311,315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду м.Києва від 29 січня 2009 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.