Справа №22-5494/2009 p. Головуючий в 1 інстанції - Малинников О.Ф.
Доповідач - Барановська Л.В.
« 21 » липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі
Головуючого - Барановської Л.В.
Суддів - Побірченко Т.І., Остапчука Д.О.
при секретарі Мовчан О.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 23 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» про зміну формулювання причин звільнення, виплату вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді Барановської Л.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 23 квітня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» про зміну формулювання причин звільнення, виплату вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у ВАТ «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» на посаді водія навантажувача електротранспортної дільниці згідно з наказом Голови правління ВАТ «Київський завод безалкогольних напоїв»Росинка» від 21 липня 2007 року.
На підставі наказу 02.09.2008 року з метою підвищення ефективності організації виробництва та вдосконалення структури управління з 06.11.2008 року внесено зміни до штатного розкладу, зокрема 36 посад водіїв навантажувачів 3 розряду виведені з транспортного цеху і введені до дільниці готової продукції і тари. Розпорядженням від 03.09.2008 року водії були попереджені про зміну штатного розкладу та звільнення 05.11.2008 року. У тому ж розпорядженні, з яким водії були ознайомлені була запропонована робота на нових посадах.
Згідно із заявою від 20.10.2008 року позивач просив перевести його на посаду водія навантажувача 3 розряду дільниці готової продукції і тари з колективною матеріальною відповідальністю. У той же день наказом № 288-к його було переведено на цю посаду з оплатою праці почасово з місячним посадовим окладом згідно штатного розпису та колективною матеріальною відповідальністю.
Як вбачається з матеріалів справи позивач подав заяву про звільнення його за угодою сторін 31.10.2008 року, у зв»язку з тим, що умови та специфіка його праці змінилися. Наказом № 301-к від 31.10.2008 року позивача було звільнено з посади водія навантажувача 3 розряду дільниці готової продукції і тари за п. 1 ст. 36 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористані дні відпустки.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу про його переведення на іншу посаду, скасування частково наказу про звільнення та зміну формулювання причин звільнення на п. 1 ст. 40 КЗпП України та стягнення вихідної допомоги середнього заробітку за час вимушеного прогулу не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, а також це не встановлено судом.
Судом також встановлено, що позивач був ознайомлений з умовами нової роботи, а також і з тим, що при переведенні необхідно було підписувати договір про матеріальну відповідальність.
Згідно ст. 44 КЗпП України вихідна допомога виплачується працівникові при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1,2, 6 ст. 40 КЗпП України у розмірах, не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п.3 ст. 36 КЗпП України) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. ст. 38, 39 КЗпП України) - у розмірі передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Враховуючи вищевикладене суд мав підстави для відмови в позові.
Суд повно та всебічно з»ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку доказам.
Доводи апеляційної скарги висновків рішення суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315,317 ЦПК України, колегія суддів,-.
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 23 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.