Справа №6490/09 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк С.І.
Доповідач: Штелик С.П.
23 липня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого : Штелик С.П.
суддів : Ратнікової В.М., Кабанченко О.А.
при секретарі : Ленській І.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Заступника Глави Секретаріату Президента України ОСОБА_2, Секретаріату Президента України, Генеральної Прокуратури України, третя особа: ОСОБА_3, про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді Штелик С.П., пояснення осіб, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів, -
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 травня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. до Заступника Глави Секретаріату Президента України ОСОБА_2, Секретаріату Президента України, Генеральної Прокуратури України, третя особа: ОСОБА_3., про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_1. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої скасувати та постановити новее рішення, яким в позовні вимоги ОСОБА_1. задовольнити в повному обсязі. При цьому посилається на те, що рішення суду прийняте з численним порушеннями норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Штелик С.П., пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого по справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що близько 16 години 23 липня 2008 року Заступник Глави Секретаріату Президента України ОСОБА_2. на прес-конференції перед журналістами в прес-службі Президента України повідомив, що: «...ОСОБА_1 прямо чи опосередковано «допоміг» кандидату у Президенти підвечеряти отрутою».
Також в судовому засіданні встановлено, що зранку цього ж дня слідчий Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_3. дав інтерв'ю, в якому повідомив: «Я не можу що-небудь стверджувати, але мій досвід слідчого дозволяє припустити два варіанти: або він (ОСОБА_1) чогось або когось боїться, у зв'язку із розслідуванням цієї справи, або він сам причетний до злочину».
На думку позивача така інформація не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність та ділову репутацію та потребує спростування відповідачами.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що вищевказані вислови є оціночними судженнями, в зв»язку з чим не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Конвенція прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною у встановленому порядку, у ст. 10 закріпила принцип свободи вираження поглядів. Зокрема, відповідно до ч.1 ст. 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Відповідно до ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Такими судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені, як такі, які містять фактичні дані з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Аналізуючи вислів, поширений Заступником Глави Секретаріату Президента України ОСОБА_2. 23.07.2008 року на прес- конференції в прес - службі Президента України, а саме: «...ОСОБА_1 прямо чи опосередковано «допоміг» кандидату у Президенти підвечеряти отрутою», колегія суддів вважає, що цей вислів відповідача є його оціночним судженням, припущенням, оскільки відповідач не зазначає яким способом ОСОБА_1. «допоміг» кандидату у Президенти підвечеряти отрутою, саме слово «допоміг» наведене в лапках, що свідчить про його застосування не в прямому значенні, а в переносному. У висновку філолого-психологічного дослідження від 06.04.2009 року, наданому позивачем, зазначено, що вказана фраза має значення певного припущення (а.с.110).
Аналізуючи вислів, поширений слідчим Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_3. в інтерв'ю 23.07.2008 року, а саме: «Я не можу що-небудь стверджувати, але мій досвід слідчого дозволяє припустити два варіанти: або він (ОСОБА_1) чогось або когось боїться, у зв'язку із розслідуванням цієї справи, або він сам причетний до злочину», колегія суддів вважає цей вислів відповідача оціночним судженням, припущенням, оскільки в самому тексті вислову містяться слова «я не можу що-небудь стверджувати... мій досвід дозволяє припустити...». Будь-яких стверджень даний вислів не містить.
Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів вважає, що зазначені вище висловлювання відповідачів на адресу позивача, є їх оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.
Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і об»єктивно з»ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.
Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.
Керуючись ст.ст. 303,307,308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.