Справа №22-4937/09
Головуючий у 1 інстанції: Горбань Н.І. Доповідач: Черненко В.А.
08 липня 2009 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Черненко В.А.
суддів: Амеліна В.І., Українець Л.Д.
при секретарі: Грозовській Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка за довіреністю діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 березня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи : ОСОБА_4, ОСОБА_5, Головне управління юстиції у м. Києві про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі, визнання права власності в порядку спадкування за законом та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа : Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності в порядку спадкування,
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31 березня 2009 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи : ОСОБА_4, ОСОБА_5, Головне управління юстиції у м. Києві про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі, визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_3 і ОСОБА_6, який помер 01 вересня 2007 року, з 16 серпня 2005 року до 05 червня 2007 року.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_6, визначивши, що кожному з них належить по 1/2 частині вищевказаної квартири.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 7/8 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа : Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності в порядку спадкування задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким частково задовольнити позов ОСОБА_3, визнавши за нею право власності в порядку спадкування за законом на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, а позов ОСОБА_6 задовольнити в повному обсязі та визнати за нею право власності на 1/4 частину спірної квартири в порядку спадкування.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при постановленні рішення неповно з'ясував суттєві обставини справи, внаслідок чого дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого постановив незаконне та необгрунтоване рішення.
Заслухавши доповідь судді Черненко В.А., пояснення осіб, які з'явились в апеляційну інстанцію, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 06.06.2007 року у Відділі РАЦС Солом'янського РУЮ у м. Києві було зареєстровано шлюб між позивачкою ОСОБА_3 та ОСОБА_6 актовий запис № 852 (а.с. 18). Перед цим ОСОБА_3 перебувала в шлюбі з ОСОБА_7, який 15.08.2005 року було розірвано (а.с. 107).
Також судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_6 від попереднього шлюбу (а.с.6).
Згідно договору купівлі - продажу від 17.05.2007 року ОСОБА_6 була придбана двохкімнатна квартира АДРЕСА_1, яка зареєстрована в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна під реєстровим № 6594 (а.с. 20, 52-56).
01.09.2007 р. ОСОБА_6 помер (а.с. 21). Після його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1.
Спадкоємцями першої черги за законом стали дочка померлого ОСОБА_6 - позивачка ОСОБА_2, його дружина - позивачка ОСОБА_3 та батьки -треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Колегія суддів дійшла висновку про правильне вирішення судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_3 щодо встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі, та визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_3 з серпня 2005 року проживали разом з ОСОБА_6 однією сім'єю, як чоловік та жінка без шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Також, задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки позивачі та треті особи є спадкоємцями першої черги за законом, як дочка, дружина та батьки, то спадкове майно, до якого належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1, має бути поділене між ними в рівних частках.
При цьому, з урахуванням відмови від спадщини батьків ОСОБА_6 на користь позивачки ОСОБА_3, суд першої інстанції визнав за нею право власності на 7/8 частини квартири АДРЕСА_1.
Вказані висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи, наданих доказах, яким суд дав належну правову оцінку, відповідають вимогам закону.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Згідно ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
На підтвердження своїх доводів про те, що позивачка ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не перебували у фактичних шлюбних відносинах на момент придбання спірної квартири апелянт будь-яких доказів, в тому числі письмових, не надав.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка за довіреністю діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.