Апеляційний суд Запорізької області
Справа №22-3248/2009 р. Головуючий у 1 інстанції: Гончаренко П.П.
Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
Іменем України
«21» липня 2009 року м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Гончара О.С.
Суддів: Глазкової О.Г., Подліянової Г.С.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми, -
У жовтні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення подвійної суми завдатку.
В позовній заяві зазначала, що 22.08.2008р. вона і відповідач домовилися про продаж магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. На забезпечення виконання досягнутої домовленості, сторонами в письмовій формі було укладено угоду про завдаток, згідно якої продавець ОСОБА_2 одержав від позивачки грошові кошти в розмірі 500 доларів США в рахунок оплати вартості зазначеного магазину та у випадку відмови від укладання договору купівлі-продажу або продажу іншій особі, зобов'язався повернути покупцю, тобто ОСОБА_3 завдаток в подвійному розмірі, що складає 1000 доларів США.
Угодою про завдаток було обумовлено строк дії цієї угоди - до 22.09.2008р. У встановлений угодою строк відповідач своїх зобов'язань не виконав, необхідних документів для оформлення угоди купівлі-продажу у нотаріуса відповідач не надав. Таким чином, з вини ОСОБА_2 оформлення договору купівлі-продажу не відбулося.
Посилаючись на те, що відповідальність за невиконання договору купівлі-продажу повинна бути покладена на відповідача, позивачка уточнивши позовні вимоги просила стягнути з нього на її користь подвійну суму завдатку в розмірі 7700 грн.( 500 доларів США станом на 04 лютого 2009 року є еквівалентною 3850 грн. за курсом НБУ), а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 24 квітня 2009 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 завдаток у розмірі 3850 грн., державне мито в розмірі 77 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. та витрати на правову допомогу - 350 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ППК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, районний суд виходив з того, що ОСОБА_4 не може виконати зобов'язання, забезпеченого завдатком з причин неможливості отримання кредиту у банківській установі, хоча відповідач не заперечує проти укладення договору купівлі-продажу, тому сума завдатку у розмірі 3850 грн. підлягає поверненню. При цьому суд послався на ст. 571 ЦК України.
З таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не відповідає вимогам матеріального права, які регулюють правовідносини сторін.
Судом встановлено, що 22.08.2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 домовилися про укладення договору купівлі-продажу магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2. З метою забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_3 передала у якості завдатку 500 доларів США, про отримання яких ОСОБА_2 зазначено в угоді про завдаток.
Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом ( ст. 570 ЦК України).
Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов'язання.
Задовольняючи позов про стягнення суми завдатку в порядку ст. 571 ЦК України, суд залишив поза увагою ту обставину, що це правило застосовується у випадках, коли між сторонами укладено договір, але він не виконується з вини якоїсь із сторін, або в наслідок неможливості його виконання. У разі коли сторони лише домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі вважаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому надавались.
Оскільки договору купівлі-продажу зазначеного магазину, який би за своєю формою і змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише виразили свій намір укласти такий договір в майбутньому, висновок суду щодо обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення суми завдатку є помилковим.
Отже, на користь позивачки підлягає стягненню з відповідача 3850 грн.(що еквівалентно 500 доларів США) сплаченого нею авансу.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволений частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивачкою понесені судові витрати на судовий збір в сумі 77 грн. і оплату витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи ( далі -ІТЗ) у сумі 30 грн., які вона просила стягнути з відповідача.
Зазначені вимоги згідно з вищезазначеною нормою закону підлягають частковому задоволенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивачки підлягають стягненню 51 грн. витрат на сплату судового збору та 30 грн. коштів на ІТЗ.
За таких обставин ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про часткове задоволення позову з зменшенням судового збору від 77 грн. до 51 грн. Рішення в частині стягнення за ІТЗ та витрат на правову допомогу залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 квітня 2009 року по цій справі скасувати.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму авансу в розмірі 3850 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 51 грн. Рішення суду в частині стягнення витрат: на ІТЗ , на правову допомогу залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.