Справа №22-2736 Головуючий у 1 інстанції: Семікін В.В.
2009 р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.
20 липня 2009 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Кочеткової І.В.
суддів: Савченко О.В., Денисенко Т.С.
при секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
У жовтні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири, посилаючись на те, що з 28 серпня 2004 року перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, дітей від шлюбу не мають.
На підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2008 року шлюб розірвано.
28 травня 2005 року сторони для потреб сім"ї придбали за 116150 гр., що на час укладання угоди становило еквівалент 23000 доларам США, трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, проте відповідачка не визнає його права на цю квартиру.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати за ним право власності на 1/2 частину вказаної квартири.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2009 року позов задоволено: визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 1730 гр.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 28 серпня 2004 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2008 року шлюб між ними розірвано(а.с.33-35).
Під час шлюбу ними за договором від 28 травня 2005 року була придбана квартира АДРЕСА_1 за 116150 гр., що еквівалентно за курсом НБУ на час укладання договору 23000 доларам США.
Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).
Згідно з вимогами ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором; при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім"ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім"ї.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та визнаючи за ним право власності на 1/2 частку вказаної квартири, суд виходив з того, зазначена квартира, набута сторонами під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю та підлягає поділу згідно положень ст.ст. 60, 70 СК України. Хоча позивач не заперечував, що для придбання вказаної квартири вартістю 116150 гр. особисто ОСОБА_2 були внесені кошти у сумі 85680 гр., що складали еквівалент 18000 США , отриманих нею за продаж за договором від 28.05.2005 року квартири АДРЕСА_2 , яка була набута нею у власність до укладання шлюбу, підстав для відступу від рівності часток кожного з подружжя немає.
З вказаним висновком суду повністю погодитися не можна.
Роблячи висновок про доведеність позовних вимог ОСОБА_3, суд виходив з рівності прав подружжя на придбане у період їх шлюбу майно.
Разом з тим, відповідно до ч.7 ст. 57 СК України якщо у придбання майна були вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному із подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.1995 року ОСОБА_2 разом із батьком ОСОБА_2 була приватизована квартира АДРЕСА_3(а.с.64). 08 серпня 2001 року, отже до укладання шлюбу, нею була придбана квартира АДРЕСА_2(а.с.29), яку 28 травня 2005 року, тобто у день же купівлі спірної квартири, вона продала за 85680 гр., що еквівалентно 16800 доларам США, отримавши гроші до підписання цього договору(а.с.23). Внесення вказаних коштів у придбання спірної квартири позивач не заперечував.
Вартість спірної квартири за договором купівлі-продажу становила еквівалент 23000 доларам США, а фактично, за твердженням сторін, -26000 доларів США. Оскільки внесені ОСОБА_2 кошти, еквівалентні 18600 доларам США, становили 71,5 % вартості квартири, то вказана її частка стала особистою власністю відповідачки, а решта - спільною сумісною власністю сторін.
Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню не підлягають.
У засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 пояснила, що оскільки на придбання квартири позивач дійсно вніс 3400 доларів США, а оформлений нею 20 травня 2005 року з метою купівлі квартири кредит у сумі 3000 доларів США повертався за рахунок спільних коштів, то, враховуючи вказані обставини, за ОСОБА_3 вона визнає право на 25% спірної квартири.
Зважаючи на встановлені по справі обставини, висновок суду першої інстанції про належність квартири АДРЕСА_1 до спільної сумісної власності сторін на умовах рівності їх часток не можна вважати переконливим, а тому рішення суду щодо визначення ідеальної частки позивача у цьому майні слід змінити, визначивши її у розмірі 1/4 частки квартири.
У зв"язку з цим зміні підлягає рішення і у частині стягнення з ОСОБА_2 суми судових витрат у розмірі 1730 гр., яку належить визначити у розмірі 702 гр.
Як передбачено ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
При визначенні судових витрат у розмірі 702 гр. колегія виходить із того, що дійсна вартість спірної квартири становить 450900 гр.(а.с.15), отже вартість її 1/4 частини складає 112700 гр., та приймає до уваги часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2, яку вона оплатила судовим збором у сумі 850 гр.(а.с.57) і також оплатила витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гр.(1127гр.-425гр.).
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2009 року по даній справі змінити та викласти резолютивну частину рішення наступним чином:
„Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 702 гр.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити."
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.