Справа №22-3200/2009 р. Головуючий у 1-й інстанції: Дубина Л.А.
Суддя-доповідач: Кримська О.М.
16 липня 2009 р. М.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлки В.Ю.
суддів: Кримської О.М., Ломейко В.О.
при секретарі Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_8, треті особи - КП «ВРЕЖО №9», орган опіки та піклування Ленінської районної адміністрації, про зміну договору найму жилого приміщення, усунення перешкод у користуванні кімнатами та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - КП «ВРЕЖО №9», про надання дозволу на перепланування жилого приміщення і зміну договору найму жилого приміщення, -
У жовтні 2008 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_8, треті особи - КП «ВРЕЖО №9», .орган опіки та піклування Ленінської районної адміністрації, про зміну договору найму жилого приміщення.
В позові зазначали, що разом із відповідачами проживають у АДРЕСА_1, квартира неприватизована і перебуває у комунальній власності, основним квартиронаймачем є ОСОБА_4.
Оскільки між проживаючими у квартирі складаються неприязні стосунки та виникають суперечки щодо порядку користування вказаною квартирою, позивачі просили суд змінити договір найму житлового приміщення і виділити у їх користування жилі кімнати площею 17,0 кв. м та 14,4 кв. м, а відповідачам - кімнату площею 10,7 кв. м, службові та підсобні приміщення залишити у спільному користуванні; зобов'язати КП «ВРЕЖО №7 укласти окремі договори найму на виділені жилі приміщення.
Крім того, вказували, що відповідачі без їх згоди установили перегородку у кімнаті площею 17,0 кв. м, що порушує їх право користування кімнатами у квартирі, а тому просили суд також усунути перешкоди у користуванні кімнатами площею 17,0 кв.м. та 14,4 кв.м. у квартирі та зобов'язати відповідачів знести зведену перегородку.
У листопаді 2007 року ОСОБА_3, ОСОБА_8 звернулися до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - КП «ВРЕЖО №9», про надання дозволу на перепланування жилого приміщення і зміну договору найму жилого приміщення.
В обґрунтування заявлених вимог зазначали, що з 2007 року вони проживають у спірній квартирі та за цей час склався порядок користування нею, вони займають прохідну кімнату площею 17,0 кв. м.
Вважають, що неповнолітні діти позивачів не мають права претендувати на надання їм жилої площі, вони можуть лише претендувати на жилу площу своїх батьків і тому їх особи не можуть бути враховані при визначенні розміру площі жилого приміщення, яка припадає на кожного з проживаючих у цій квартирі.
Оскільки з сім'єю наймача складаються неприязнені стосунки, а також позивачі не здійснюють оплату комунальних послуг, в зв'язку з чим мають заборгованість у сумі 14029 грн. 49 коп., вони мають намір встановити перегородку в цій кімнаті і змінити планування квартири, що спонукало їх до звернення до суду із зустрічним позовом, а також просили зміни договір найму жилого приміщення та виділити їм у користування кімнату площею 17,0 кв.м., а відповідачам ( позивачам за первісним позовом) виділити кімнати площею, 14, 4 кв.м та 10,7 кв.м.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2009 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено.
Позов ОСОБА_3, ОСОБА_8 задоволено частково.
Змінено договір найму жилого приміщення у квартирі АДРЕСА_1 та виділено у користування ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 жилі кімнати площею 14,4 кв. мі 17,0 кв. м ; у користування ОСОБА_3, ОСОБА_8 виділено кімнату площею 10,7 кв. м.; кухню, коридор, ванну кімнату, туалет, кладовку - залишено у спільному користуванні проживаючих.
Зобов'язано КП «ВРЕЖО №9» укласти окремі договори найму на виділені у користування ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_8 знести за власний рахунок самовільно зведену перегородку у кімнаті 17,0 кв. м.
В іншій частині позову ОСОБА_3, ОСОБА_8 відмовлено.
ОСОБА_3 звернулася до суду із апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити частково, надавши право ОСОБА_3, ОСОБА_8 на оформлення без згоди ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 дозволу на перепланування житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_1 згідно погодженого проекту - шифр 202.08АС; в зміні договору найму житлового приміщення в зазначеній квартирі відмовити; затвердити порядок користування спірною квартирою, який фактично склався, тобто виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_8 кімнату площею 17,0 кв.м.
Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Статтею 104 ЖК України передбачено, що член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу. У разі відмови членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.
Як роз'яснено у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.04.1985 « Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» - в силу ст. 104 ЖК України суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до особистого рахунку ЖЕД № 12 ВРЕЖО № 9 м. Запоріжжя ОСОБА_4 є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 ( а.с.6,7)
У якості членів сім'ї наймача право користування квартирою набули : дружина наймача -ОСОБА_5, дочка - ОСОБА_6, дочка - ОСОБА_7, онуки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_3, ОСОБА_8, що були до повноліття опікунськими дітьми.
Згідно викопіровки квартира складається з трьох жилих кімнат: двох суміжних житловою площею 17,0 кв. м та 14,4 кв. м та однієї ізольованої кімнати житловою площею 10,7 кв.м., загальна жила площа складає 42,36 кв. м. ( а.с.8).
Оскільки в квартирі проживають 8 осіб, то на кожного проживаючого припадає по 5,3 кв. м жилої площі.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про зміну договору найму жилого приміщення, виділивши позивачам разом з двома неповнолітніми дітьми кімнати площею 17,0 кв.м. та 14,4 кв.м, та кімнату площею 10,7 кв.м. - відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_8, суд першої інстанції, правильно виходив з того, що жилу площу, яка припадає на відповідачів, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 ЖК України, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 104 ЖК України є підставою для укладення з ними окремого договору найму.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду України щодо практики застосування житлового законодавства, жиле приміщення, що виділяється при зміні договору найму житлового приміщення на вимогу члена сім'ї наймача (ст. 104 ЖК України), не може бути меншим рівня середньої забезпеченості житловою площею в даному населеному пункті.
Постановою виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів і Президії обласної ради профспілок від 8 січня 1985 року № 2 встановлено мінімальний розмір забезпеченості жилої площі на кожного члена родини на території Запорізької області у розмірі 6 кв. м. ( а. с.99)
Вирішуючи позовні вимоги про зміну договору найму жилого приміщення , суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що виділення у користування ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, разом з неповнолітніми дітьми кімнати площею 17,0 кв. м та 14,4 кв. м, які є суміжними та - ізольовану кімнату площею 10,7 кв.м. - ОСОБА_3 і ОСОБА_8, залишивши в спільному їх користуванні коридор, кухню, ванну кімнату туалет і кладовку, не буде порушувати житлових прав проживаючих в цій квартирі та відповідає розміру жилої площі, яка припадає на кожного з них у квартирі.
Отже, колегія суддів вважає, що зміна договору житлового найму у спосіб визначений судом є доцільним, і таким , що не суперечить закону, та не порушує житлові права всіх мешканців квартири.
Відмовляючи ОСОБА_3 та ОСОБА_8 у задоволенні позовних вимог про зміну договору найму жилого приміщення, відповідно до якого вони просили виділити їм кімнату жилою площею 17, 0 кв. м., суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що такі позовні вимоги відповідачів на підставі ст. 104 ЖК України не можна визнати обґрунтованими, оскільки виділення їм кімнати площею 17,0 кв.м. буде значно перевищувати їх частку на житлову площу та порушить житлові права сім'ї ОСОБА_7.
Відповідно до ч. 2 ст. 100 ЖК України у разі відмови наймодавця, наймача або членів його сім'ї у згоді на переобладнання чи перепланування жилого приміщення спір може бути вирішено в судовому порядку, якщо на переобладнання чи перепланування є дозвіл виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Із змісту названої статті вбачається, що здійснення змін у квартирі проводиться при наявності проектів та з дозволу виконкому відповідної місцевої Ради народних депутатів.
Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 p. N 45 ( з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів та лоджій власниками квартир, наймачами й орендарями може проводитися лише з метою поліпшення благоустрою квартири за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку з дозволу власника будинку (квартири), та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.
Оскільки відповідачам такий дозвіл виконавчим комітетом не наданий, відсутня згода на перепланування наймодавця, наймача та іншій членів сім'ї наймача, а також запропонований відповідачами варіант перепланування порушує житлові права позивачів та неповнолітніх дітей, оскільки після перепланування жила площа квартири зменшується, то суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про надання дозволу на перепланування жилого приміщення у судовому порядку та задоволення позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні кімнатами площею 17,0 кв.м. та 14,4 кв.м. шляхом зобов'язання відповідачів -ОСОБА_3 та ОСОБА_8 знести самовільно встановлену у кімнаті площею 17,0 кв.м. перегородку.
При цьому районний суд навів у рішенні відповідні доводи з посиланням на надані по справі докази та положення закону.
Доводи апелянтів про те, що кімнату площею 10,7 кв. м. не може бути їм виділено, оскільки це суперечить вимогам ст.. 50 ЖК України, не ґрунтуються на законі.
Статтею 50 ЖК України передбачено, що при наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального чи процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують його законність, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2009 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.