Справа №22-3066/2009 p. Головуючий у 1-й інстанції: Міщенко Т.М.
Суддя-доповідач: Кримська О.М.
16 липня 2009 р. М.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлки В.Ю.
суддів: Кримської О.М., Ломейко В.О.
при секретарі Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення суми боргу; та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними,,-
У грудні 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення суми боргу.
Уточнивши свої позовні вимоги зазначав, що 07.11.2007 року позивач позичив відповідачу на строк до 07.11.2008 року 52000 доларів США, що, з урахуванням курсу долара США до гривні станом на 25.05.2009 року, складає 396032 грн.
В підтвердження укладеного договору позики відповідач надав позивачу розписку, яка знаходиться у позивача, а копія додана до позовної заяви, відповідно до якої відповідач був зобов'язаний сплачувати позивачу проценти за користування грошима в розмірі 2500 доларів США не пізніше 07 числа кожного місяця. Крім того, у випадку несвоєчасної виплати відсотків, відповідач зобов'язувався сплачувати штраф в розмірі 5 % від позиченої суми за кожен день прострочки.
До теперішнього часу відповідач не сплатив позивачу ні суму боргу, ні проценти за користування грошима.
Відповідно до другої розписки відповідач взяв у борг у позивача 15000 доларів США, та був зобов'язаний сплачувати позивачу проценти за користування грошима в сумі 1500 доларів США не пізніше 07 числа кожного місяця. У разі дострокового погашення суми боргу відповідач зобов'язувався відсотки сплатити в повному обсязі. В квітні 2008 року відповідач в повному обсязі розрахувався за вказаною розпискою та виплатив 15000 доларів США основного боргу, а також 18000 доларів США відсотків за користування грошима. Претензій щодо виконання зобов'язання за цим договором позики у позивача не має.
Відповідно до третьої розписки від 07.11.2007 року відповідач взяв у борг 15000 доларів США, що складає 114240 грн. Зазначену суму боргу відповідач повинен був повернути позивачу в строк до 07.11.2008 року. Також відповідач був зобов'язаний сплачувати позивачу відсотки за користування грошима в розмірі 1500 доларів США не пізніше 07 числа кожного місяця. До теперішнього часу борг та відсотки по ньому відповідачем не повернуто.
Крім того, 21.11.2007 року відповідач позичив у позивача ще 10000 доларів США, що становить 76160 грн. Зазначену суму боргу зобов'язався, згідно розписки, повернути в строк до 21.05.2008 року. Зобов'язувався сплачувати відсотки в розмірі 1000 доларів США не пізніше 07 числа кожного місяця. У випадку несвоєчасної виплати відсотків 21 числа кожного місяця відповідач зобов'язувався сплачувати штраф в розмірі 10% від позиченої суми за кожен день прострочення. До теперішнього часу відповідач гроші по розписці не сплатив.
У всіх вищезазначених розписках відповідач вказує, що в якості застави передає позивачу будинок АДРЕСА_1, зареєстрований за його дружиною ОСОБА_4 та передає позивачу договір купівлі-продажу житлового будинку від 01.06.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 3307, але договір застави не було нотаріально посвідчено.
Позивачу відомо, що вищезазначений будинок було придбано відповідачем і його дружиною за час шлюбу. Проте вважає, що ОСОБА_4 знала про укладені між позивачем та відповідачем договори позики, гроші отримані її чоловіком ОСОБА_3 від позивача вона витрачала на свої потреби та на потреби своєї дитини.
Просив суд стягнути з відповідача на його користь:
за першою розпискою від 07.11.2007 року: суму основного боргу 396032 грн.(52000 доларів США), суму процентів за користування грошима 353987 грн. 26 коп. (46479,42 доларів США), неустойку (пеню) в сумі 9980006 грн. (1310400 доларів США), всього 10730025 грн. 66 коп.;
за третьою розпискою від 07.11.2007 року: суму основного боргу 114240 грн. (15000 доларів США), суму процентів за користування грошима 212393 грн. 18 коп. (27887,76 доларів США), всього 326633 грн. 18 коп. (42887,76 доларів США);
за четвертою розпискою від 21.11.2007 року: суму основного боргу 76160 грн. (10000 доларів США), суму процентів за користування грошима 138089 грн. 66 коп. (18131,52 доларів США), неустойку (пеню) в сумі 3731840 грн. (490000 доларів США), всього 3946089 грн. 66 коп.
Також просив суд стягнути з відповідача на його користь сплачені судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 1700 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., витрат на правову допомогу в сумі 2500 грн., всього - 4230 грн.
У лютому 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними.
В позові зазначала, що з 24.09.2004 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3. Про укладення її чоловіком будь-яких договорів позики з ОСОБА_5 не знала та, як дружина, відповідної згоди на укладення договорів позики своєму чоловікові не давала.
Посилання ОСОБА_5 на те, що її чоловік позичав у нього гроші на потреби сім'ї не відповідають дійсності, оскільки зазначені кошти до її сім'ї не надходили. Поточний ремонт в будинку АДРЕСА_1 з моменту його придбання не проводився, договори позики написані не її чоловіком.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 травня 2009 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 суму основного боргу в розмірі 586432 грн., суму процентів в розмірі 247344 грн. 50 коп., а всього - 833776 грн. 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 1700 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн., а всього - 4230 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.
ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 звернувся до суду із апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно з вимогами ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позичальникові таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом встановлено, що між сторонами: ОСОБА_5 ( позикодавець) та ОСОБА_3 ( позичальник) фактично були укладені договори позики грошей, згідно з якими позивач 07.11.2007 року передав відповідачу 52000 доларів США, 15000 доларів США, зазначивши термін повернення грошей 07 листопада 2008 року, а також позивач 21.11.2007 року передав відповідачу - 10000 доларів США, зазначивши термін повернення грошей до 21 травня 2008 року . Всього позивач передав відповідачу грошові кошти на загальну суму 77 000 доларів США. Відповідач в підтвердження укладених договорі позики видав розписки. (а.с. 32,33, 35).
Суму боргу у визначений у розписках строк, відповідач не повернув.
Згідно довідки філії «Запорізьке регіональне управління ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» № 403 від 25.05.2009 року станом на 25 травня 2009 року офіційний курс долара США по відношенню до національної валюти України складав: 1 долар США = 7,6160 грн. (а.с.76).
Таким чином суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи і обґрунтовано прийшов до висновку, що між сторонами склались правовідносини, які регулюються ст.. ст.. 1046, 1047 ЦК України та сума боргу складає 77 000 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України складає - 586432 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Отже, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому в цій частині рішення відповідно до ст. 308 ЦПК України слід залишити без змін.
Проте, задовольняючи позовні вимоги про стягнення процентів за користування грошима за договором позики на підставі ст.. 1048 ЦК України, суд першої інстанції помилково виходив з обгрунтованості позовних вимог, посилаючись на те, що укладеним сторонами договором позики передбачена сплата таких процентів, а добровільно взятих на себе зобов'язань за договором відповідач не виконав.
Проте, з таким висновком районного суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з положеннями п. 5 розділу VIII прикінцевих положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до положень зазначеного Закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою (п.6 ст. 4); фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п.5 ч.1 ст. 1). Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. Отже, в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування грошима, які визначені у розписках, не застосував названі положення Закону, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
За таких обставин , рішення районного суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення процентів за користування грошима у розмірі , визначеному розписками на підставі ст.. 1048 ЦК України , підлягає в цій частині скасуванню відповідно до ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.
Крім того, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 2500 грн.
Позивач, посилаючись на те, що ОСОБА_8 приймала участь в якості фахівця в галузі права та при цьому надано Диплом спеціаліста, виданий Харківським національним університетом внутрішніх справ , відповідно до якого ОСОБА_8 отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста ( а.с80) , просив стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 2500 грн. , сплати яких підтверджується квитанцією.
Згідно з ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Повноваження такої особи та порядок допуску до участі у справі визначено ч. 2 ст. 56 цього Кодексу.
З укладеного договору № 101-Р від 12 грудня 2008 року убачається, що він підписаний суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_9 з ОСОБА_5, згідно умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання надавати замовнику послуги по представленню його інтересів у суді.
Згідно з наказом № 123 від 12.12.2008 року ( а.с.79) ПП. ОСОБА_9 призначив виконавцем за договором № 101-Р від 12 грудня 2008 року - ОСОБА_8
У матеріалах справи наявна довіреність від 12 грудня 2008 року ( а.с.25), видана ОСОБА_5 ОСОБА_8 вести цивільні та кримінальні справи в усіх судових органах, яка безпосередньо приймали участь у розгляді справи в суді як представник позивача з усіма процесуальними правами , що має право вчиняти ця особа.
Виходячи із змісту ст.. 79 ЦПК України, якою визначено види судових витрат , пов'язаних з розглядом справи, витрати щодо участі представника сторони у розгляді справи, не підлягають стягненню .
Отже, правильно встановивши фактичні обставини справи, районний суд невірно застосував норми матеріального права при вирішенні питання про стягнення витрат за правову допомогу, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог в цій частині.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.
Посилання апелянта ОСОБА_3 про те, що розписки написані не ним, підпис на розписках належить не йому та кошти він не отримував, є неприйнятними, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження даних доводів суду не надано , з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи ОСОБА_3 не звертався ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.
Доказів того, що розписки видані внаслідок неправомірних дій позивача, також суду не надано.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення неустойки та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними не оскаржується.
З огляду на вищевказане та керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, ст.. 1046 - 1048 ЦК України , п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України N 12, від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 травня 2009 року у цій справі в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 суми відсотків в розмірі 247344 грн. 50 коп. та витрат на правову допомогу в сумі 2500 грн. скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення наступного змісту:
«В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення процентів за користування грошима за договором позики та витрат на правову допомогу - відмовити.»
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.