Справа №22-6077/2009
Головуючий у 1 інстанції - Коломеєць І.А.
Доповідач - Українець Л.Д.
Іменем України
15 липня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва
В складі : головуючого - Українець Л.Д.
суддів - Амеліна В.І., Черненко В.А.
при секретарі - Козачук О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про відшкодування моральної шкоди
встановила:
У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про відшкодування моральної шкоди.
Мотивував свої вимоги тим, що 01 червня 2007 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено рішення про поновлення його на роботі в ЗAT «ІнтерТрансПоліс».
08 серпня 2007 року державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, якою для ЗАТ «ІнтерТрансПоліс» був встановлений строк до 14 серпня 2007 року для добровільного виконання вказаного рішення суду, а також надано вимогу про виконання виконавчого листа у строк до 10 жовтня 2007 року.
07 вересня 2007 року ЗАТ «ІнтерТрансПоліс» надіслало до ВДВС Голосіївського РУЮ заяву про те, що позивача поновлено на роботі у добровільному порядку та копії відповідних наказів, проте фактично позивач до роботи допущений не був, оскільки вимогу про явку 16 жовтня 2007 року за адресою ЗАТ «ІнтерТрансПоліс» він отримав лише 16 жовтня 2007 року, в зв'язку з чим у визначений строк з'явитися не мав можливості.
Незважаючи на це, 17 жовтня 2007 року державним виконавцем Тимощуком О.М. була винесена постанова про повернення виконавчого листа позивачу на підставі п.5 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Красногвардійського районного суду М.Дніпропетровська від 15 липня 2008 року дії державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ Тимощука О.М. були визнані незаконними, постанова про повернення виконавчого провадження скасована.
З огляду на викладене та враховуючи, що по даний час він не поновлений на роботі з вини ДВС Голосіївського РУЮ, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь заподіяну моральну шкоду у розмірі 8535 грн. 84 коп.3азначивши, що з вини відповідача він змушений проживати на випадкові заробітки, позичати гроші для утримання себе та дітей у знайомих і матері-пенсіонерки. Позивач не може влаштуватися на іншу роботу, оскільки його трудова книжка знаходиться у ЗАТ «ІнтерТрансПоліс». Наведене завдає йому моральних страждань та переживань, спричиняє психологічний дискомфорт, відчуття пригніченості та розпачу, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків, позбавило його можливості реалізації своїх звичок та бажань, змусило витрачати багато часу та усиль для організації життя.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2009 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Зазначив, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права. Судом неправильно застосовано ст. ст.3, 18, 19 та 41 Закону України «Про виконавче провадження», проігноровано ті обставини, що відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачеві визнана судом незаконною, виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня отримання ухвали суду. Також проігноровано той факт, визнаний відповідачем, що їм було відомо про розгляд його скарги у Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська, однак всупереч покладеного ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» на начальника відділу ДВС обов'язку контролю законності, повноти та своєчасності виконавчого провадження та наданого повноваження з власної ініціативи скасовувати незаконні постанови державного виконавця, не було вчинено жодних дій щодо відновлення його права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов»язковому з»ясуванню у вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди в суді підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з»ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждай, або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
В апеляційній скарзі позивач наголошує на тому, що просив суд стягнути моральну шкоду, яка спричинена йому неправомірними діями державного виконавця, винесенням постанови про завершення виконавчого провадження від 17 жовтня 2007 року.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та. іншими особами, які беруть участь у справі. Заявляючи позов про відшкодування моральної шкоди, позивач, як на доказ, посилається лише на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2008 року, якою визнано незаконними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голос ївського районного управління юстиції у місті Києві Тимощука О.М. по винесенню постанови про повернення виконавчого провадження від 17 жовтня 2007 року та її скасування.
При цьому судом встановлено, що 07.09.2007року ЗАТ»АСК» ІнтерТрансПоліс надіслало до ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві копії наказів та свою заяву про те, що рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 було виконано в добровільному порядку, а сам ОСОБА_1 не з»явився на робоче місце 16 жовтня 2007 року, оскільки вимогу про явку отримав в цей день.
Факт свого поновлення на роботі позивач підтвердив і в суді апеляційної інстанції, зазначивши, що в подальшому його роботодавець не допустив до фактичного виконання
Позивач посилається на послідуючі дії роботодавця, який після поновлення його на роботі до теперішнього часу не допускає його до виконання ним своїх трудових обов»язків, що не є підставою для відшкодування моральної шкоди за такі дії відповідачем.
Жодного доказу, який би свідчив про те, що діями відповідача на час ухвалення постанови позивачу спричинена моральна шкода, суду не надано.
В матеріалах справи є довідка про заборгованість відповідача по аліментах, проте з неї не вбачається за який період вона утворилася. Зазначено лише, що у позивача є заборгованість по аліментах станом на 25.04.2008 року. Остання виплата аліментів здійснювалась ОСОБА_1 07.03.2008 року, що ніяк не пов»язано з діями державного виконавця.
Судом першої інстанції встановлено, що станом на вересень 2008 року відповідач не мав підстав відновлювати виконавче провадження. Позивач в суді першої інстанції підтвердив, що виконавчий лист знаходиться у нього на руках.
В суді апеляційної інстанції позивач підтвердив зазначену обставину і пояснив, що не мав наміру вподальшому працювати, звертався з заявами про звільнення з роботи за власним бажанням і лише 02.05.2009 року знову передав лист на виконання до відділу державної виконавчої служби.
Таким чином встановлено, що суд з»ясував дійсні обставини справи, дав їм належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.