Справа №22-5487/2009 року Головуючий у 1-й інстанції: Гулько Б.І.
Доповідач: Чобіток А.О.
Ухвала
Іменем України
09 липня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого - судді Чобіток А.О., суддів - Вовченка В.М., Немировської О.В. при секретарі - Мороз Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану в інтересах ОСОБА_2 та ВАТ «СЕБ Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «СЕБ Банк» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди , -
встановила:
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2009 року позов ОСОБА_2 до ВАТ СЕБ «Банк» задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивачки 421 572 грн. 56 коп. - середній заробіток за час затримки виконання рішення суду ; 35 962 грн. 69 коп. - компенсації за невикористані відпустки ; 956 грн.00 коп. відшкодування витрат на правову допомогу; 9 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду в повному обсязі, представник позивачки подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду та стягнути з відповідача на користь позивачки 452 343 грн. 32 коп. заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу; відшкодування за невикористану відпустку в розмірі 38 417 грн. 45 коп.; 100 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн., посилаючись на неповне з»ясування судом обставин справи.
Представник ВАТ «СЕБ Банк» в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з»ясування обставин справи та невірне застосування норм матеріального права.
Вислухавши доповідь судді , пояснення сторін , що з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2005 року ОСОБА_2 була поновлена на роботі на посаді головного бухгалтера, начальника управління бухгалтерського обліку, фінансової та податкової звітності АБ «Ажіо» ( на теперішній час ВАТ «СЕБ Банк» ) та на її користь стягнуто 92165 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу і 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Фактично рішення суду було виконано тільки 29 лютого 2008 року, згідно з наказом відповідача та записом в трудовій книжці від 03 березня 2008 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Стягуючи з відповідача на користь позивачки 421 572 грн. 56 коп. - середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з відрахуванням нарахованої та переведеної на рахунок позивачки заробітної плати за період з 20.03.2006 року по 31.05.2006 року, суд першої інстанції виходив з того, що виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_2 на роботі від 25 листопада 2005 року було затримано до 29 лютого 2008 року, що складало 572 робочих дні. Оскільки позивачка була поновлена на роботі за рішенням суду, але рішення суду фактично не було виконано, то стягненню підлягають і 35 962 грн. 69 коп. - компенсації за невикористані відпустки.
Крім того, суд прийшов до висновку про те, що такими незаконним діями відповідача позивачці нанесено моральну шкоду в розмірі 9. 000 грн.
Такі висновки суду є законними та обґрунтованими , відповідають обставинам та доказам , які встановлені та оцінені в суді першої інстанції без порушень вимог законодавства та відповідають правовідносинам, що виникли між сторонами .
Твердження відповідача про те, що рішення суду про поновлення позивачки на роботі було виконано , про що свідчить постанова ДВС Шевченківського району м. Києва за № 703/3 від 05 травня 2006 року про закриття виконавчого провадження, спростовується ухвалою Верховного Суду України від 10 жовтня 2007 року, якою скасовано ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 березня 2007 року та залишено в силі ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2006 року, відповідно до якої скасовано вказану постанову ДВС як незаконну, оскільки фактично до роботи ОСОБА_2 так допущена і не була ( а.с.16-18 ). З цієї ж підстави не заслуговують на увагу і доводи відповідача щодо незаконного стягнення судом на користь позивачки компенсації за невикористані відпустки.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги відповідача та представника позивачки щодо неправомірного стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зазначена вимога позивачки вирішена судом без порушень ст.. 84 ЦПК України.
Колегія суддів не може погодитися і з доводами апеляційної скарги представника позивачки щодо не врахування судом ч. 1 та 3 ст.61 ЦПК України при обрахуванні середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та компенсації за невикористані відпустки, оскільки вирахувані судом суми були фактично отримані позивачкою, що встановлено в судовому засіданні, а тому і не враховані судом при постановленні рішення.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір моральної шкоди , врахувавши при цьому обставини справи, характер і тривалість страждань позивачки та виходив з засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а тому і з цих підстав доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу.
На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для скасування якого відсутні.
Керуючись ст. ст. 304 , 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ВАТ «СЕБ Банк» відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.