Справа №22-5909/2009 року Головуючий у 1-й інстанції: Іванченко М.М.
Доповідач: Чобіток А.О.
Ухвала
Іменем України
09 липня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого - судді Чобіток А.О., суддів - Вовченка В.М., Немировської О.В. при секретарі - Мороз Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 травня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики , -
встановила:
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 травня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково : стягнуто з відповідача на користь позивача борг за договором позики у розмірі 22 172 грн. 00 коп., 300 грн. витрат пов»язаних з розміщенням оголошення у пресі, судовий збір у розмірі 429 грн. 52 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В решті вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду , ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу , в якій просить змінити рішення суду в частині відмови в стягненні з відповідача на його користь грошових коштів за договором позики від 25.02.2004 року та у стягненні витрат в розмірі 15 000 грн. за надану йому правову допомогу та в цій частині ухвалити нове, яким задовольнити зазначені вимоги, а також стягнути витрати понесені за апеляційний розгляд справи, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з»ясування судом обставин справи .
Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з"явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 25 лютого 2004 року позичив ОСОБА_2 2.800 доларів США, що за курсом НБУ на час розгляду справи судом першої інстанції становило 21.560 грн., 10 лютого 2006 року позивач надав відповідачу у борг ще 10.172 грн. і 16 січня 2007 року - 20.000 грн.. ОСОБА_2 обіцяв повернути грошові кошти не пізніше кінця лютого 2007 року. Крім того, встановлено , що 11 липня 2007 року позивач надав відповідачу розписку в якій списав останньому борг в сумі 8.000 грн. Відповідач взяті на себе зобов»зання по поверненню боргу не виконав.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець ) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що ОСОБА_2 отримав у власність грошові кошти від позивача по борговим розпискам від 10 лютого 2006 року і 16 січня 2007 року , однак взяті на себе зобов»язання по їх поверненню не виконав, а тому зобов»язаний повернути отримані кошти в сумі 30.172 грн. з відрахуванням 8.000 грн. за розпискою позивача від 11 липня 2007 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення боргу з відповідача за розпискою від 25 лютого 2004 року, суд виходив з того, що позивачем без поважних причин пропущено строк позовної давності на звернення до суду.
Такі висновки суду є законними та обґрунтованими , відповідають обставинам та доказам , які встановлені та оцінені в суді першої інстанції без порушень вимог законодавства.
Відповідно до ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи апеляційної скарги про те, що перебіг строку позовної давності було перервано розпискою від 11 липня 2007 року і з ціє дати він почався заново за договором позики від 25 лютого 2004 року , не заслуговують на увагу , оскільки зі змісту розписки про списання 8.000 грн. не вбачається по якій саме розписці пройшло зазначене списання.
Не заслуговують на увагу і доводи позивача щодо необгрунтованої відмови судом першої інстанції щодо стягнення 15.000 грн. витрат на правову допомогу , так як в матеріалах справи відсутні розрахунки, які підтверджують надання позивачу правової допомоги саме на зазначену суму. Крім того відсутні докази перерахування позивачем вказаних грошових коштів адвокату ОСОБА_3
На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, підстави для скасування якого відсутні.
Керуючись ст. ст.304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.