03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-а
Справа №22-6672 Головуючий у 1 інстанції - Лопатюк Н.Г.
2009 рік Доповідач - Ратнікова В.М.
Іменем України
23 липня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Ратнікової В.М.
суддів - Штелик С.П.
- Кабанченко О.А.
при секретарі - Погас О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 червня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання грошового зобов'язання виконаним та стягнення судових витрат.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням Св»ятошинського районного суду м Києва від 04 червня 2009 року позовні вимоги задоволені.
Грошове зобов'язання ОСОБА_3 перед ОСОБА_2, згідно договору позики від 03.10.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Вертепною Л.О. та зареєстрованого у реєстрі за № 3884, в сумі 18 000,00 грн. визнано виконаним.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 8,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7,50 грн. 00 коп. та витрати пов»язанні з наданням юридичних послуг в сумі 1500,00 грн., а всього стягнуто - 1 516 (одну тисячу п'ятсот шістнадцять) грн. 00 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Святошинського районного суду м.Києва від 04 червня 2009 року та ухвалити нове рішення , яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі та змінити розподіл судових витрат, звільнивши його від сплати витрат на правову допомогу в сумі 1500 гривень 00 коп..
Зазначав, що суд 1-ї інстанції не врахував того, що на момент пред»явлення зазначеного позову заборгованість позивачки перед відповідачем є простроченою майже на два роки, а тому, невиконане грошове зобов »язання доповнюється наслідками невиконання зобов»язання, передбаченими ст.ст. 533, 536, 610, 611, 612, 625, 1050 ЦК
України. Враховуючи зазначене, зобов»язання позивачки за договором позики не може бути визнано таким, що виконане. Неправомірним та несправедливим вважає також рішення про стягнення з нього на користь позивачки судових витрат на правову допомогу в сумі 1500 гривень.
В судове засідання ОСОБА_2 не з»явився. Про день та час слухання справи судом повідомлений належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням, причину своєї неявки суду не повідомив, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу в його відсутності.
Представник ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечував, зазначаючи, що рішення суду є законним та обгрунтованим.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які з»явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.10.2005 року між позивачкою та відповідачем укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вертебною Л.Ю.
Згідно даного договору позики позивачка отримала в борг у відповідача 18 000,00 грн., що на той час було еквівалентно 3 000,00 євро, та зобов'язалась повернути борг в строк до 01.03.2006 року.
Постановою Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва від 04.05.2006 року, на підставі виконавчого напису, було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанні виконавчого документа про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в сумі 18 000,00 грн.
Протягом 20006 року ОСОБА_3 добровільно повернула відповідачу частками борг в сумі 15 000,00 грн. Зазначена обставина визнана сторонами.
Крім того, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20.11.2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу встановлено, що станом на грудень 2006 року позивачка повернула відповідачу суму позики в розмірі 15 000, 00 грн.
Відповідно до ч.1,3 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що до якої встановлено ці обставини.
Залишок боргу в сумі 3000 гривень також був повернутий позивачкою відповідачу, що підтверджується дослідженою в судовому засіданні квитанцією №277 від 20.10.2008 року про сплату позивачкою боргу ОСОБА_2 в сумі 3 000,00 грн. та листом ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві № В/26 від 06.03.2009 року про те, що кошти в сумі 3 000,00 грн., які позивачка сплатила згідно квитанції №277 від 20.10.2008 року на користь ОСОБА_2 перебувають на рахунку ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві. Стягувач попереджений, що кошти знаходяться на рахунку та відповідачу запропоновано відкрити власний рахунок для перерахунку коштів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд 1 -ї інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази, дав їм відповідну правову оцінку та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що грошові зобов'язання за договором позики від 03.10.2005 року позивачкою на день розгляду справи в суді виконані, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що грошове зобов»язання позивачки перед ним не може бути визнано таким, що виконане, оскільки заборгованість по договору позики позивачкою прострочена майже на два роки і тому, основне зобов»язання доповнюється наслідками невиконання зобов»язання, є такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки строк виконання зобов»язання по договору позики настав 01.03.2006 року, виконавчий напис нотаріусом був вчинений 03.05.2006 року, а 04.05.2006 року ВДВС Святошинського районного управління юстиції в М.Києві було відкрите виконавче провадження по даному виконавчому напису. Отже, сума заборгованості була визначена в розмірі 18 000 гривень 00 коп. і саме цю суму по виконавчому напису позивачка повернула відповідачу, повністю виконавши дане зобов»язання. Доводи апеляційної скарги стосуються стягнення матеріальної шкоди за несвоєчасне виконання виконавчого напису, але це вже інші правовідносини, які регулюються іншими нормами права.
Законним та обгрунтованим є висновок суду 1-ї інстанції про стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею судових витрат по сплаті судового збору в сумі 08 грн. 50 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 07 грн. 50 коп. відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України.
Проте, колегія не може погодитись з висновком суду 1-ї інстанції щодо наявності законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею витрат на правову допомогу в сумі 1500 гривень по оплаті послуг суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині та стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати по оплаті правової допомоги наданої їй ОСОБА_6 в сумі 1500 гривень 00 коп., суд 1-ї інстанції посилався на те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 10 січня 2008 року був укладений договір № 03/08 про надання юридичних та консультаційних послуг, відповідно до квитанції № 227618 від 23.04.2008 року позивачка сплатила ОСОБА_6 за надані послуги 1500 гривень, а тому, відповідно до вимог ст.. 84, 88 ЦПК України понесені позивачкою судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений без належного дослідження наданих доказів та не відповідає вимогам закону.
Згідно ст.. 84 ЦПК України, витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
З копії договору № 03/08 про надання юридичних та консультаційних послуг, укладеного між суб»єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_3 вбачається, що він був укладений 10 січня 2008 року.
З копії акту здачі-прийому надання юридичних та консультаційних послуг від 24 березня 2008 року вбачається, що юридичні та консультаційні послуги по договору № 03/08 від 10 січня 2008 року за період з 10 січня 2008 року по 24 березня 2008 року складались з усних консультацій з приводу позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, складання позову, визначення обсягу необхідних доказів та свідків, правової позиції ОСОБА_3 Вартість цих послуг визначена в сумі 1500 гривень 00 коп.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що позовна заява ОСОБА_3 була складена і всі необхідні документи , долучені до позовної заяви, були зібрані до укладення договору з ОСОБА_6 10 січня 2008 року та подані нею особисто до Святошинського районного суду м.Києва 21 грудня 2007 року. Під час розгляду справи в Святошинському районному суді м.Києва, у всіх судових засіданнях, інтереси позивачки на підставі довіреності від 15.12.2007 року представляв представник ОСОБА_7, а не ОСОБА_6 на користь якого позивачкою були перераховані кошти по оплаті вартості правової допомоги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позивачка не надала суду належних та допустимих доказів надання їй правової допомоги ОСОБА_6 по даній справі після укладення між ними договору про надання юридичних та консультаційних послуг № 03/08 від 10 січня 2008 року, а тому, рішення Святошинського районного суду м.Києва від 04 червня 2009 року в частині стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правову допомогу в сумі 1500 гривень 00 коп. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 84, 88, 303, 307, 308, 309, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 червня 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесених нею судових витрат на правову допомогу в сумі 1500 гривень 00 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на правову допомогу в сім 1500 гривень 00 коп., відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.