Справа №22ц-57/2009 Головуючий в 1 інстанції - Черновський Г.В.
Категорія - 25 Доповідач - Прозорова М.Л.
21 квітня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Можелянської З.М.
суддів - Ремеза В.А., Прозорової М.Л.
при секретарі - Білоус A.M.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Інгосстрах" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Інгосстрах" про стягнення страхового відшкодування та компенсації моральної шкоди, -
У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ЗАТ „СК„Інгосстрах" про стягнення страхового відшкодування та компенсації моральної шкоди /а.с. 4-6/.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 09 жовтня 2006 року уклала договір страхування наземного транспорту № КОІААЕ00007633 з ЗАТ СК „ІНГОССТРАХ . Відповідно до цього договору об'єктом страхування є т/з УОЬУО S80, р/н НОМЕР_1, 2001 рік випуску.
30 жовтня 2006 року стався страховий випадок, застрахований автомобіль потравив в ДТП. На виконання вимог п. 15.1.5 Договору страхування наземного транспорту №ROIA000003AK, вона вчасно повідомила страховика про настання страхового випадку, а саме 31.10.2006 року.
01.11.2006 року, представником ЗАТ СК „ІНГОССТРАХ" був складений акт [огляду автотранспортного засобу.
Відповідно до п.15.17 Договору страхування страховик повинен прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, яке оформляється страховим актом протягом 30 робочих днів. В п.15.19 зазначено, що у разі прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування страховик протягом 10 робочих днів з моменту складення страхового акту здійснює виплату страхового відшкодування.
Але відповідач без пояснення причин затягував виплату страхового відшкодування. На її багаторазові звернення до відповідача, вона отримувала відмову і постійні запевнення, що скоро гроші будуть виплачені.
Тільки 28.12.2006 року їй було надіслано повідомлення про відмову в виплаті страхового відшкодування.
Не погоджуючись з цим висновком, позивачка посилалася на те, що згідно додатку №1 до висновку №1075/12/И від 18.12.2006під час ДТП було пошкоджено лобове скло, фара права, бампер передній.
А вже в страховому акті №И-1045 від 25.12.2006 року зазначено, що було пошкоджено тільки лобове скло. Відповідно до Додатку №1 до висновку № 1075/12/И від 18.12.2006р. страховиком було зазначено, що необхідно замінити о фари і визначено суму скла фари, але скло не продається окремо від фари.
Оскільки на проведення ремонту та заміну пошкодженої фари було витрачено 3500 грн., ОСОБА_1 просила суд стягнути з ЗАТ СК „ІНГОССТРАХ" на свою користь страхове відшкодування у сумі 2270, 9 грн. (3500 грн. - 1229,1 грн. франшизи) та у відшкодування моральної шкоди 5000 грн., так як вона постійно була змушена звертатися до відповідача про виконання умов договору, але постійно отримувала відмову і прояви неповаги до неї, що стало джерелом негативних емоцій і переживань, привело до погіршення здоров'я.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2008 року позовну заяву задоволено. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту № ROIAAE00007633 від 09.10.2006 року у сумі 2270, 90 грн. та у відшкодування моральної шкоди - 5 000 грн. /а.с. 37-38/.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2008 року стягнуто з ЗАТ „СК„ Інгосстрах" на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 59 грн. 50 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. /а.с. 58/
З даним рішенням не погодилось ЗАТ „СК„ Інгосстрах" і звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 /а.с. 44-47/.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з постановлениям нового рішення відповідно до п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд виходив з того, що на проведення ремонту та заміну пошкодженої фари позивачка витратила 3500 грн.
При цьому суд першої інстанції посилався на квитанцією №016551 СТО „Південний-1" м. Кузнецовська Рівненської області.
Між тим, з вказаної квитанції вбачається, що вона видана не СТО „Південний-1" м. Кузнецовська Рівненської області, а ринком „Південний-1".
Крім того, в квитанції не зазначено, що платником є ОСОБА_1 і що фара разом з поворотніком була придбана для автомобіля, належного позивачці. Тобто, в квитанції відсутні будь-які фактичні дані, на підставі яких можна встановити, що позивачка витратила на ремонт свого автомобіля 3500 грн.
На неодноразові прохання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не надала акт виконаних робіт СТО „Південний-1" на суму 3500 грн. /а.с.87,94, 84/
Колегія суддів вважає, що зазначена квитанція є неналежним доказом у цій справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
При винесенні рішення, судом не взято до уваги вимоги ст.ст.57-60, ст.990 ЦК України, ст. 7, ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст. 25 Закону України «Про страхування», умови договору страхування, зокрема пункти 15.3 та 15.5 де йдеться що проведення незалежної експертизи пошкоджень здійснюється за рахунок Страховика і розмір завданих збитків визначається Страховим агентом самостійно на підставі експертної оцінки.
Відповідно до ст.990 Цивільного кодексу України, Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Аналогічний припис містить ст.25 Закону України "Про страхування", а саме: виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування.
В п.15.3 та п.15.5 договору страхування № КОІААЕ00007633 від 09.10.2006 р. (надалі - договір страхування), зазначено, що проведення незалежної експертизи пошкоджень здійснюється за рахунок Страховика і розмір завданих збитків визначається Страховим агентом самостійно.
Розмір завданої Позивачу шкоди згідно Висновку № 1075/12/и від 18.12.2006 р. складеному експертом Денисовою В.Ю. загальна вартість відновлюваного ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу деталей та вузлів складає 708,24 грн.
Згідно пп.15.9, 15.11, 15.12 договору страхування, відшкодування збитків провадиться з вирахуванням фізичного зносу частин, деталей і приладдя, пропорційно відношенню страхової суми до дійсної вартості автомобіля за мінусом франшизи. Відповідно, сума страхового відшкодування складає:
708,24 * 100,0% -1229,10 грн. = -520,86 грн.. де 1229,10 грн. (1 % страхової суми) безумовна франшиза.
Згідно з п.16.4 договору страхування, не відшкодовуються збитки в розмірі франшизи, зазначеної у цьому Договорі, в межах якої Страхувальник самостійно несе відповідальність по кожному страховому випадку. У зв'язку з тим, що в даному випадку сума франшизи перевищує суму заподіяної шкоди, та відповідно до п.16.4. договору страхування - у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 було обгрунтовано відмовлено.
Доводи ОСОБА_1 про те, що також було пошкоджено лобове скло -безпідставні і спростовуються актом огляду транспортного засобу /а.с.70-78/.
Посилання ОСОБА_1 на те, що неможливо замінити пошкоджене скло фари не замінюючи при цьому саму фару спростовується листом АТЗТ з II «Скандік Моторс» за № 12/ю від 14.04.2009 року. На неодноразові прохання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не надала відповідні докази у підтвердження своїх доводів, /а.с.87,94, 84/.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необгрунтовано стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту № ROIAAE00007633 від 09.10.2006 року у сумі 2270, 90 грн. та у відшкодування моральної шкоди - 5 000 грн. і находить можливим рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення по справі, яким ОСОБА_1 відмовити в її позовних вимогах до ЗАТ СК „ІНГОССТРАХ".
Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Інгосстрах" - задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2008 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2008 року - скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Інгосстрах" про стягнення страхового відшкодування та компенсації моральної шкоди
Рішення апеляційного суду набирає законної сили і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.