Справа №22ц-1740/09 Головуючий 1-ої інстанції - Омеко М.В.
Категорія - 34 Доповідач - Демченко Е.Л.
17 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Басуєвої Т.А.
суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу державного підприємства „Придніпровська залізниця" на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 0 9 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до державного підприємства „Придніпровська залізниця" (далі -ДП „Придніпровська залізниця"), третя особа: ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
встановила:
В січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДП „Придніпровська залізниця" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 23 січня 2001 року з вини водія ОСОБА_3, який керував належним ДП „Придніпровська залізниця" трактором Т-40, реєстраційний номер НОМЕР_1, в районі с. Зоря Томаківського району Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілю ЗАЗ-1102, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким він керував та який належить йому на праві власності, завдані механічні ушкодження, а йому завдані моральні страждання та нервові переживання. З урахуванням наведеного позивач ОСОБА_4 просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 4.086 грн.41 коп. та моральну шкоду в розмірі 10.000 грн.
Також в січні 2008 року в суд звернувся ОСОБА_2 з позовом до ДП „Придніпровська залізниця" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 23 січня 2001 року в результаті ДТП з вини водія трактора Т-40, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, який належить відповідачу, автомобілю ЗАЗ-1102, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, були завдані механічні ушкодження, а йому, як пасажиру цього автомобіля, завдані моральні страждання, він отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. З урахуванням наведеного позивач ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача 320 грн. матеріальної шкоди та 10.000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2008 року дані позови об'єднані в одне провадження(а.с.22).
Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2009 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ДП „Придніпровська залізниця" на користь ОСОБА_1 в рахунок матеріальної шкоди 4.086 грн.41 коп., в рахунок моральної шкоди 5.000 грн., на користь ОСОБА_2 в рахунок моральної шкоди 5.000 грн.
В апеляційній скарзі ДП „Придніпровська залізниця" просить рішення Томаківського районного суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачам в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, вказуючи на те, що рішення суду не відповідає встановленим фактичним обставинам, є неповним та необґрунтованим.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДП „Придніпровська залізниця" підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні з наступних підстав.
Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що третя особа по справі ОСОБА_3 23 січня 2001 року близько об 11 годині, керуючи трактором Т-40, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Нікопольській колії шляху Придніпровської залізниці, на 254 км автодороги Кіровоград-Запоріжжя в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, не впевнившись в безпечності руху, скоїв поворот наліво, пересікаючи суміжну лінію, де зіткнувся з автомобілем ЗАЗ-1102, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 В результаті зіткнення автомобіль ЗАЗ-1102, реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав технічні ушкодження, а водію автомобіля ОСОБА_1 та пасажиру ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Під час дорожньо-транспортної пригоди позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазнали фізичний біль, отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, перенесли страх за своє життя, моральні страждання, а ОСОБА_1 ще пошкоджено транспортний засіб, тобто винними діями третьої особи по справі ОСОБА_3 позивачам було заподіяно матеріальну й моральну шкоду.
З ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2007 року вбачається, що постановою Марганецького _міського суду Дніпропетровської області від 04 травня 2007 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України з закриттям кримінальної справи відносно нього у зв'язку з припиненням строку давнини, тобто з нереабілітуючих підстав.
Статтею 62 ЦПК України передбачено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядує справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
За таких обставин, суд обґрунтовано задовольнив позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Статтею 4401 ЦК України (в редакції 1963 року, оскільки дані правовідносини виникли під час дії цього кодексу) визначено, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідно до ст.441 ЦК України (в редакції 1963 року), організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.
Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4, з наступними змінами, зазначив, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.
Разом з тим, виходячи з обставин справи, відсутністю тяжких наслідків, колегія суддів вважає можливим зменшити стягнуту Томаківським районним судом суму моральної шкоди до 3.000 грн.
Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу державного підприємства „Придніпровська залізниця" задовольнити частково.
Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2009 року в частині моральної шкоди змінити.
Стягнути з державного підприємства „Придніпровська залізниця" на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рахунок моральної шкоди по 3.000 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.