Справа №22ц-2712/09 Головуючий в 1-й інстанції - Бондарьова Г.М.
Категорія - 26 Доповідач - Волошин М.П.
17 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Басуєвої Т.А.,
суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.
при секретарі - Качур Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків "на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську (далі - відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача та просив стягнути на його користь 80 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Першотравенського міського суду від 26 березня 2009 року позовні вимоги задоволенні частково, стягнуто з відділення Фонду на користь позивача в рахунок моральної шкоди 30 000 грн.
В апеляційній скарзі відділення Фонду просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 тривалий час працював в тяжких та шкідливих підземних умовах вугільної промисловості на ГРОЗ на шахті «ім. Сташкова», де отримав професійне захворювання, внаслідок чого висновком МСЕК від 01 жовтня 2001 року йому первинно встановлено 60 % стійкої втрати працездатності, а за висновком повторної МСЕК від 28 жовтня 2002 року йому встановлено 70 % стійкої працездатності, з них 60 % по профзахворюванню та 10 % від травми безстроково він визнаний інвалідом 2групи.
За змістом ст.ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання втрати працездатності, зокрема виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Висновком МСЕК від 01 жовтня 2001 року вперше позивачу було встановлено 60% стійкої втрати професійної працездатності.
Повторним оглядом МСЄК від 28 жовтня 2002р. позивачу встановлено 70% втрати професійної працездатності і 2 група інвалідності. У зв'язку з набутою інвалідністю порушено звичний спосіб життя позивача. Цим обставинам суд дав правильну оцінку та обґрунтовано дійшов до висновку про те, що позивачу було спричинено моральну шкоду.
Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» установлено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі ст.21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Відповідно до ст.13 зазначеного Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну психічну травму за обставин, зазначених у ст.14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Законом України від 23 лютого 2007року № 717 «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (/далі Закон № 717) скасовано право потерпілих на виробництві громадян на відшкодування їм моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» надано роз'яснення , відповідно до якого спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону № 1105 повинні вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому медико - соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Судом установлено, що ОСОБА_1 отримав професійне захворювання в 2001 році, про що свідчить висновок МСЕК (первинний огляд) від 01 жовтня 2001року, саме тоді, тобто до набрання чинності Законом №717, МСЕК установила йому стійку втрату працездатності.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову
Розмір моральної шкоди визначено судом з урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 p., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини у справі, характер моральних страждань і наслідків, що настали. Суд при визначенні розміру спричиненої позивачу з боку відповідача моральної шкоди врахував, що вперше позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності, суд врахував фізичні і моральні страждання позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини у справі, наслідки, що настали.
Однак згідно з матеріалами справи визначена судом сума відшкодування моральної шкоди - 30 000 грн. не відповідає важкості перенесених страждань позивача та ступеню втрати ним працездатності, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суму відшкодування належить зменшити до 6 500 грн.
В іншій частині рішення відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, п.3 ч. 1 ст. 307, п.3 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську задовольнити частково.
Змінити рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2009 року, зменшивши суму відшкодування моральної шкоди, стягнуту з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську на користь ОСОБА_1 до 6 500 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.