Справа 22ц-1867
Категорія 5
Головуючий у 1 інстанції Черновський Г.В.
Доповідач Басуєва Т.А.
2009 року червня 17 дня апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Басуєвої Т.А. суддів Волошина М.П., Демченко Е.Л. при секретарі Качур Л.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, -
Рішенням суду задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_2, визнано за нею право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/3 частину гаражу № 77 в автогаражному кооперативі «Сокіл».
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення та постановити нове рішення, яким в позові відмовити, обґрунтовуючи свої заперечення проти рішення тим, що судом при ухвалені рішення не доведено обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції визнав за позивачкою право власності на 1/3 частину кв. АДРЕСА_1 та на 1/3 частину гаражу № 77 в авто гаражному кооперативі «Сокіл».
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Однак, ухвалене рішення суду першої інстанції не відповідає вказаному закону.
Так, суд розглянув справу та визнав право власності на частину гаражу, який знаходиться в автогаражному кооперативі «Сокіл». Як пояснила позивачка в судовому засіданні членом АГК «Сокіл» був ОСОБА_3
Суд не з'ясував чи є АГК «Сокіл» юридичною особою, не залучив його до участі в справі, не з'ясував, хто є членом АГК, і з врахуванням позовних вимог ОСОБА_2 не з'ясував думку кооперативу на вступ позивачки до членів кооперативу, визнав за нею право власності на частину гаражу.
Оскільки суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі, то рішення суду підлягає скасуванню і з передачею справи на новий розгляд відповідно до п. 4 ст. 311 ЦПК України.
Також рішення суду підлягає скасуванню і відповідно до п. 5 ст. 311 ЦПК України.
Так, як вбачається з позовних вимог ОСОБА_2 вона просила розділити спільне майно, а також витребувати її особисте майно (а.с. 112).
Суд фактично ці вимоги позивачки не розглянув, мотивів та доводів в рішенні по вказаним вимогам не навів. При цьому, суд першої інстанції визнав, що позивачка і ОСОБА_3 вели спільне господарство, єдиний сімейний бюджет.
Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спільні кошти позивачки і ОСОБА_3 була придбана спірна квартира по булв. Славу в м. Дніпропетровську, гараж в автогаражному кооперативі «Сокіл» та квартира АДРЕСА_2.
Однак, таких позовних вимог, а саме - стосовно квартири по вул. М. Недєліна, ніким із сторін не заявлено.
За таких обставин рішення підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд, при якому слід усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності з вимогами закону.
Керуючись ст.ст. 307, 311 п. 4,5, 314 ЦПК України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2008 року - скасувати та справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з моменту проголошення.