Справа №22-2899/2009 рік Головуючий в 1-й інстанції МАЙМУР Г.Я.
Категорія 52 Доповідач - ОСІЯН О.М.
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" червня 2009 року. м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Гайдук В.І.,
суддів - Осіяна О.М., Каратаєвої Л.О.,
при секретарі - Керімовій Л.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Техномаш», третя особа: ОСОБА_2 про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановила:
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2009 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Техномаш» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування вказаного рішення, посилаючись на те, що суд порушив норми матеріального права. Суд не врахував, що при прийомі на роботу він не давав своєї згоди на призначення йому випробування, а тому висновок суду суперечить вимогам ст..26 КЗпП України. Також не відповідають дійсності висновки суду про те, що він не витримав строку випробування.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду необхідно залишити без змін із наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що 28.08.2008 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до директора ТОВ «Техномаш» про прийняття на роботу слюсарем механо - збірних робіт 2 розряду. Директором товариства була надана згода про прийняття позивача на роботу із терміном випробування, про що зазначено на заяві.
Наказом №318 від 01.09.2008 року позивача було прийнято на стажування на посаду слюсаря механозбірних робіт 2 розряду, а після стажування наказом №338 від 09.09.2008 року було прийнято на роботу із строком випробування один місяць, та ознайомлено із цими наказами.
В зв'язку із тим, що ОСОБА_1 не витримав строку випробування, його на підставі наказу № 352 від 29.09.2008 року було звільнено відповідно до вимог ст.28 КЗпП України. Ці обставини підтверджені доповідними записками та заявами працівників підприємства, а також поясненнями свідків у судовому засіданні.
Перевіривши вказані обставини суд прийшов до обґрунтованого висновку про звільнення позивача із дотриманням вимог норм ст. 28 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не прийняв до уваги відсутність у трудовому договорі умови про випробування є безпідставними.
Із копії наказів підприємства №318 від 01.09.2008 року, №338 від 09.09.2008 року та заяви ОСОБА_1 про прийняття на роботу вбачається, що умова про випробування зазначена у трудовому договорі при прийомі позивача на роботу, про що він був повідомлений.
Доводи скарги про невідповідність наданих доказів фактичним обставинам у справі також не відповідають дійсності, оскільки позивачем належним чином не спростовані ці докази, а крім того, ці докази підтвердили свідки у судовому засіданні.
Також безпідставними є посилання позивача про його звільнення у період хвороби, оскільки підтверджено, що позивач працював у першій половині робочого дня 29 вересня 2008 року, а листок непрацездатності він оформив після того, як залишив роботу.
За таких обставин відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307,308, 315 ЦПК України, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.