Справа №2953-09 Головуючий в їй інстанції - Бабаніна В.А.
Категорія-41 Доповідач - Дерев'янко О.Г.
11 червня 2009 року колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Гайдук В.І.
суддів - Красвітної Т.П., Дерев'янка О.Г.
при секретарі - Лещинській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2
на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2009 року
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні будинком:
У січні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що з 1983 року перебувала у шлюбі з відповідачем. В серпні 1984 року як член сім'ї вона зареєстрована в АДРЕСА_1. У зв'язку зі сварками з відповідачем в серпні 2007 року перейшла жити до батьків. Оскільки відповідач змінив замки та не впускає її до будинку, позивачка просила суд усунути перешкоди у користуванні будинком, шляхом вселення.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2009 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на те, що рішення підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам, тому просить суд постановити нове рішення, яким відмовити позивачці у позові.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи сторони перебували у шлюбі з 1983 року по 2008 рік. (а.с.5)
Судом першої інстанції встановлено, що будинок АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданий Менжинською сільською радою 10.09.1987 року належить відповідачу ОСОБА_2
Задовольняючі позовні вимоги ОСОБА_3 щодо усунення перешкод у користуванні будинком, а фактично вселенні, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач чинив перешкоди позивачці користуватися будинком.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено в рішенні про те, що на підставі ст.. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користуватися займаним приміщенням.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що рішення суду, яким позивачка вселена в спірний будинок є обгрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону, тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду по їх оцінці, тому є необгрунтованими і не можуть служити підставою для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст.218, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.