Справа №22ц-2173/09 Головуючий у 1 -й інстанції - Головін В.О.
Категорія - 32 Доповідач - Лаченкова О.В.
27 квітня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Приходченко А.П.
суддів - Лаченкової О.В., Кузнєцова В.О.
при секретарі - Панченко Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про стягнення страхової виплати за моральну шкоду, -
встановила:
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача і просила стягнути на користь 41 000 грн. страхову виплату у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2009 року, з відповідача на користь ОСОБА_3 стягнуті страхові виплати за моральну шкоду в сумі 4 000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по справі, посилаючись на те, що рішення є необгрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального права.
Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді також подало апеляційну скаргу та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по справі.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги, згідно вимог ст. 308 ЦПК України, підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що позивачка знаходилась у трудових відносинах з Павлоградським філіалом Дніпропетровського регіонального управління ЗAT КБ «ПриватБанк».
22 квітня 2003 року ОСОБА_3 отримала травму на виробництві, про що було складено акт Н-1 від 16 жовтня 2003 року.
Відповідно висновку МСЕК від 08 грудня 2003 року позивачці встановлено 40% втрати професійної працездатності.
Згідно ст. 21, ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»- у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, спричинену працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди.
Відповідно вимог ч.3 ст. 34 вказаного Закону сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.
Отже, суд першої інстанції законно і обгрунтовано, виходячи з дійсних обставин по справі і діючого законодавства, стягнув з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді на користь ОСОБА_3 страхової виплати за спричинену моральну шкоду.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про необхідність медичного висновку, щодо спричинення позивачці моральної шкоди не ґрунтуються на законі.
Посилання на відсутність доказів спричинення такої шкоди є безпідставним, оскільки в матеріалах справи є документи підтверджуючі втрату позивачкою працездатності, стан її здоров'я, проходження лікування. Наявність вини відповідача у спричиненні моральної шкоди позивачу не є умовою для страхової виплати.
Не може бути прийнято до уваги і посилання відповідача на те, що 20 березня 2007 року, встановлено нові обов'язки відділення Фонду, так як втрата працездатності позивачці встановлена до 2007 року.
Що стосується доводів ОСОБА_3 щодо неправильності визначення судом розміру страхових виплат за спричинену моральну шкоду, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно, виходячи з вимог розумності та справедливості визначив суму яка підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, колегія суддів вважає, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень по ним .
З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді - відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.