Справа №22ц-1527/2009 Головуючий у І інстанції Городнича B.C.
Категорія 5 Доповідач Приходченко А.П.
27 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Приходченко А.П.
суддів - Кузнєцова В.О., Григорченка Е.І.
при секретарі - Панченко Д.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2008 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину домоволодіння,
встановила:
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.2008 p., яким задоволено позовну заяву ОСОБА_3 і визнано за нею право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, стягнуто з відповідача на її користь судовий збір у розмірі 146 грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., посилаючись на те, що позивачкою пропущено строк позовної давності.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 17.05.1986 p., який було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.07.2004 p., свідоцтво про розірвання шлюбу позивачкою отримане 02.10.2007 р. /а.с. 6,7,28/.
В період шлюбу за договором купівлі-продажу від 06.11.1993 р. сторони придбали жилий будинок АДРЕСА_1 /а.с. 17,18/.
Зважаючи на те, що будинок було зареєстровано лише на ім»я відповідача ОСОБА_1, суд обґрунтовано відповідно до ч.1 ст.70 СК України визнав за позивачкою право власності на 1/2 частину цього будинку.
Доводи представника відповідача в апеляційній скарзі про пропуск позивачкою строку позовної давності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно з ч.2 ст.72 СК України позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності, а не з дня розірвання шлюбу, як стверджується в апеляційній скарзі. З матеріалів справи вбачається, що позивачка разом з сином після розірвання шлюбу і до цього часу проживає у спірному будинку і пояснила, що вважає порушеним своє право власності на будинок з серпня 2007 р. через намір відповідача продати будинок.
Рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.