Справа №22ц-2047 від 2009 року Головуючий в 1 інстанції Поліщук Р.А.
Категорія 37 Доповідач Бараннік О.П.
2009 рік квітень 27 дня Колегія суддів судової плати з цивільних справ
апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Бараннік О.П.,
суддів - Кіктенко Л.М., Пищиди М.М.,
при секретарі - Лещинській О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третьої сторони - АГК № 2 про визнання свідоцтва по право власності на спадщину за законом на 2/3 частини паєнакопичення гаража НОМЕР_1/27 в АГК-2 недійсним і визнанні права власності на гараж у порядку спадкування за заповітом, за позовом ОСОБА_1 до АГК-2 про визнання права власності на 1/3 частину паєнакопичення на гараж НОМЕР_1 у блоці НОМЕР_2 АГК-2 у порядку спадкування за законом, -
У квітні 1993 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_13 /ОСОБА_3/ ОСОБА_4 з позовною заявою про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.01.1991 року на 2/3 частин паєнакопичення гаражу НОМЕР_1 у блоці НОМЕР_2 автогаражного кооперативу-2 недійсним, посилаючись на те, що вказаний гараж нею був побудований за договором від 01.07.1975 року, після чого був зареєстрований на її ім'я, у зв'язку з чим являється її власністю і його вона нікому не дарувала і не продавала.
Лише у 1983 році вказаний гараж нею був переданий у тимчасове користування своєму синові ОСОБА_5, після смерті якого вказаним гаражем користувалася її донька ОСОБА_2.
У січні 1990 року під час розірвання шлюбу між сином позивачки ОСОБА_5 та його дружиною, народним судом спірний гараж незаконно був включений до переліку майна подружжя, яке підлягало розподілу. За рішенням суду гараж був виділений ОСОБА_5, про що позивачка не знала.
Коли ж ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, 2-ю нотаріальною конторою м. Нікополя на гараж позивачки було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частин паєнакопичення гаража на ім'я його доньки, відповідачки по справі ОСОБА_13 /ОСОБА_3/ ОСОБА_13, з чим позивачка погодитись не може і у зв'язку з чим вимушена була звернутись з даним позовом до суду.
Допущена до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_2 після смерті своєї матері ОСОБА_3, вмерлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, позовні вимоги доповнила и просила нарівні з визнанням свідоцтва про право на спадщину за законом на 2\3 частини паєнакопичення гаражу НОМЕР_1 у НОМЕР_2 АГК-2 недійсним, постановити рішення, яким визнати за нею право власності на вказаний гараж в порядку спадкування по заповіту після смерті ОСОБА_3 в цілому.
ОСОБА_13 /ОСОБА_3/ ОСОБА_13 / після реєстрації шлюбу 28.06.1997 року - ОСОБА_14, після реєстрації шлюбу 20.04.2002 року - ОСОБА_1/ не визнавши позовні вимоги ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом про визнання права власності на 1/3 частину паєнакопичення за гараж НОМЕР_1 в НОМЕР_2 АГК - 2 в порядку спадкування за законом, посилалась на те, що відповідно до виданого їй 2-ю Нікопольською нотаріальною конторою свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частини паєнакопичення на вищевказаний гараж після смерті її батька ОСОБА_5, вмерлого 29.06.90 року, мати вмерлого ОСОБА_3 1/3 частину паєнакопичення за зазначений гараж не прийняла, про що свідчить її свідоцтво у спадковій справі.
Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2009 року свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частин паєнакопичення гаража НОМЕР_1 у блоці НОМЕР_2 АГК - 2 по АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_8 другою Нікопольською державною нотаріальною конторою 03.01.1991 року, після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, визнано недійсним. За ОСОБА_2 визнано право власності на гараж НОМЕР_1 у блоці НОМЕР_2 в автогаражному кооперативі по АДРЕСА_1, що належить померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 на підставі договору забудови від 01.07.1975 року, укладеного між нею та Нікопольським міськпобуткомбінатом у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, визнано право власності. У задоволені позовних вимог ОСОБА_9 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просила його скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати за нею право власності на 1/3 частину паєнакопичення та гаражу НОМЕР_1 в НОМЕР_2, розташованого в автогаражному кооперативі № 2 «Дружба» по АДРЕСА_1, а у задоволенні позову ОСОБА_2 просила відмовити.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової плати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду -скасуванню з послідуючою постановкою нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частини паєнакопичення гаража НОМЕР_1 у НОМЕР_2 АГК-2 по АДРЕСА_1 недійсним та про визнання за нею права власності на вказаний гараж в цілому, суд першої інстанції виходив з наявності договору забудови, укладеного 01.07.1975 року між матір'ю ОСОБА_2 - ОСОБА_3, вмерлою ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та Нікопольським міськпобуткомбінатом, якому рішенням виконкому Нікопольської міської ради № 39-296 від 25.04.1973 року була виділена земельна ділянка під будівництво індивідуальних гаражів площею 1,28 га по АДРЕСА_1
Однак, з таким висновком суду погодитись не можливо, оскільки він зроблений в порушення ст. 213 ЦПК України, поверхово та по неповному з'ясуванню всіх обставин по справі, з матеріалів якої вбачається, що ще рішенням Нікопольського міського народного суду Дніпропетровської області від 15 січня 1990 року при розподілі загального майна подружжя між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 за ОСОБА_11 було визнано право власності на автомобіль марки ВА-21'011 держномер НОМЕР_4, а ОСОБА_5 вказаним рішенням був виділений спірний гараж вартістю 1 470 рублів і це рішення набрало законної сили і до цього часу ніким не оскаржено / Том № 1, а.с. 12/.
Проте що спірний гараж належав саме ОСОБА_5, свідчить і ксерокопія заяви ОСОБА_3 про переоформлення зазначеного гаражу після смерті її сина на неї від 04.08.1990 року, в якій вона підтверджувала ту обставину, що вказаний гараж належав саме її синові, а не їй /Том 1, а.с.73/.
Таким чином, приймаючи до уваги викладене, а також те, що відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої установлено ці обставини, рішення суду першої інстанції не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з послідуючою постановкою нового рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_12.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/3 частину паєнакопичення на спірний гараж, то у зв'язку з тим, що після відкриття спадщини на паєнакопичення на спірний гараж ОСОБА_3 не вчинила ніяких дій, які свідчили б про прийняття нею спадщини у розмірі 1/3 частини паєнакопичення на гараж НОМЕР_1 у НОМЕР_2 АГК - 2, що підтверджує її заява до 2-ї Нікопольської нотаріальної контори від 11.10.1990 року, згідно якої після смерті свого сина ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, вона прийняла спадщину лише у вигляді 765 рублів і на гараж не претендувала, у зв'язку з чим свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину паєнакопичення так нікому і не видавалось, колегія суддів вважає за можливе за викладених обставин і з врахуванням того, що ОСОБА_1 постійно користується спірним гаражем в цілому, вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Керуючись ст.ст. 209, 304, 307, п.1 ч.1 ст.309, 313 -314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2009 року - скасувати.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину паєнакопичення на гараж НОМЕР_1 в НОМЕР_2 автогаражного кооперативу -2 «Дружба», розташованого по АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частини паєнакопичення гаражу НОМЕР_1/27 недійсним і про визнання права власності на гараж у порядку спадкування за заповітом відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього може бути принесена касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.