Справа №22ц-2351/09 Головуючий в 1-й інстанції - Слюсар Л.П.
Категорія - 27 Доповідач - Пищида М.М.
27 квітня 2009 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Баранніка О.П.
суддів - Пищиди М.М., Кіктенко Л.М.
при секретарі - Лещинської О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення , трьох процентів річних та пені, колегія суддів ,-
встановила:
У листопаді 2009 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідачки про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення , трьох процентів річних та пені, посилаючись на те, що він, у квітні 2007 року звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська про стягнення з відповідачки суми боргу за договорами позики від 05. 03. 2003 року та 12. 05. 2003 року за борговими розписками від 05. 03. 2003 року та 13. 10. 2003 року в розмірі 24070 грн. , нарахування інфляційних та 3% річних.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06. 12. 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто на його користь із ОСОБА_2 суму боргу 24070 грн., 3% річних у розмірі 2221 грн. 40 коп., понесені витрати у розмірі 396 грн. 07 коп., в іншій частині позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 . 05. 2008 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, стягнуто із ОСОБА_2 на його користь індекс інфляції за час прострочення зобов'язань в сумі 8881 грн. 83 коп. В частині стягнення з відповідачки на користь позивача пені було відмовлено, оскільки такі вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Позивач вважає, що відповідно до законодавства України має право нарахувати наступні інфляційні відсотки відповідно за новими даними показниками Державного комітету статистики 3% річних та відповідну пеню за договором позики від 05. 03. 2003 року та 12. 05. 2003 року. Просив суд стягнути з відповідачки індекс інфляції з квітня 2007 року по червень 2008 року в сумі 6932 грн. 13 коп.; 3% річних з липня 2007 року по серпень 2008 року в сумі 845 грн. 42 коп.; пеню з 05. 03. 2004 року по серпень 2008 року у розмірі 13498 грн. 14 коп.; моральну шкоду в сумі 7000 грн. та судові витрати по справі.
В подальшому ОСОБА_1 доповнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідачки компенсацію різниці курсової вартості долару США в розмірі 9190 грн. та судові витрати по справі за послуги адвоката в сумі 2540 грн.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто із ОСОБА_2 на його користь індекс інфляції за прострочення зобов'язань в розмірі 6932 грн. 13 коп., 3% річних в розмірі 845 грн. 42 коп., пеню в сумі 2786 грн. 56 коп., судові витрати по справі в сумі 130 грн. 54 коп., а всього 10184 грн. 65 коп. В частині стягнення моральної шкоди, різниці між валютним курсом та витрат на надання правової допомоги відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про часткову зміну рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2008 року, задовольнивши його позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки судових витрат у вигляді оплати юридичних послуг в розмірі 2540 грн., витрат на інфомаційно - технічне забезпечення судового процесу в апеляційній інстанції в сумі 30 грн. та витрат на оплату державного мита в розмірі 51 грн., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до ч.3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов про стягнення із відповідачки на користь позивача індексу інфляції за прострочення зобов»язань, трьох відсотків річних, пені виходив з вимог ст. 625 ЦК України.
Однак з такими висновками місцевого суду не можна погодитися, оскільки вимоги позивача стосовно стягнення з ОСОБА_2 на його користь індексу інфляції за прострочення зобов»язань, трьох відсотків річних були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій, про що свідчить рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06. 12. 2007 року / а. с. 13/ та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28. 05. 2008 року / а. с. 18/ , тому на ці спірні правовідносини не поширюється правило ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Крім того, місцевим судом при прийнятті рішення в частині стягнення на користь позивача пені, не враховано передбачений ч. 2 ст. 258 ЦК України скорочений річний строк позовної давності.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення із ОСОБА_2 на його користь індексу інфляції за прострочення зобов'язань , 3% річних , пені та судових витрат по справі.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне погодитися з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та компенсації різниці курсової вартості долару США , оскільки відсутні правові підстави відшкодування такої шкоди за порушення умов даного договірного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, то не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення з відповідача судових витрат.
Виходячи з викладеного, колегія суддів , на підставі вимог ст. 309 ЦПК України, дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог з ухваленням в даній частині нового рішення про відмову в задоволенні позову. В решті рішення повинно бути залишено без змін, оскільки постановлено з додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2009 року скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь індексу інфляції за прострочення зобов'язань в розмірі 6932 грн. 13 коп., 3% річних в розмірі 845 грн. 42 коп., пені в сумі 2786 грн. 56 коп., судових витрат по справі в сумі 130 грн. 54 коп. та відмовити йому в задоволенні позову в цій частині.
В решті рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2009 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2-х місяців.