6 квітня 2009 р. Колегія суддів судової палати Апеляційного суду м. Києва
у кримінальних справах у складі:
головуючого судді Григорєвої І.В.,
суддів Боголюбської Л.Б., Шальнєвої Т.П.,
за участю прокурора Карпука Ю.А.,
захисників засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 9 грудня 2008 року.
Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, громадянин України, українець, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, який проживав у АДРЕСА_1, раніше не судимий,
- засуджений по ч.2 ст.187, ст.69 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна;
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Києва, громадянин України, українець, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, який проживав у АДРЕСА_2,
раніше судимий 17 березня 2005 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України з
Справа №11-а-635 Категорія КК: ст. 187 ч.2 Головуючий у першій інстанції Гончарук В.П. Доповідач суддя Боголюбська Л.Б.
застосуванням ст. 69 КК України до 2-х років позбавлення волі з застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України на 3 роки, -засуджений по ч.2 ст. 187 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. На підставі ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового складання не відбутої частини покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 17.03.2005 року остаточно визначено покарання у виді 8 років позбавлення з конфіскацією всього особистого майна;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженець м. Києва, громадянин України, українець, з неповною середньою освітою, не одружений, не працюючий, який проживав у АДРЕСА_3,
раніше судимий 10 грудня 1999 року Харківським районним судом м. Києва за ч.3 ст. 141, ч. 2 ст. 141, ч.3 ст. 140, ч. 2 ст. 140 КК України (в редакції 1960 р.) до 8 років позбавлення волі, звільнився 03.12.2004 р. умовно-достроково не відбута частина покарання 1 рік 11 місяців 10 днів, -
засуджений по ч.2 ст. 187 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з
конфіскацією всього особистого майна;
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженець м. Києва, громадянин України, українець, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, який проживав уАДРЕСА_4,
раніше судимий: 17 травня 2001 року Харківським районним судом м. Києва за ч.3 ст. 81, ч.3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 р.) до 3 років 2 місяців позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 3 роки;
14 квітня 2003 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, -
засуджений по ч.2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з
конфіскацією всього особистого майна.
За вироком суду ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 визнані винними у тому, що вони 17.01.2007 року, приблизно о 22 год. 15 хв., знаходячись в салоні трамваю маршруту № 8, що рухався в напрямку бульвару Верховної Ради в м. Києві, помітили в салоні вищевказаного трамваю раніше незнайомого ОСОБА_8, після чого у ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 виник умисел на пограбування ОСОБА_8. З цією метою вони вступили між собою в злочинну змову.
Діючи злагоджено та цілеспрямовано з метою досягти виконання свого злочинного умислу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вийшли з салону трамваю вслід за ОСОБА_8 на зупинці трамваю «Павла Усенка» в м. Києві та непомітно для останнього прослідували за ним до будинку № 13, розташованого по пр-ту Гагаріна в м. Києві, де, діючи відповідно до розподілених ролей, ОСОБА_3 наздогнав ОСОБА_8 та, випередивши останнього на декілька кроків, наніс йому удар кулаком в область голови, внаслідок чого ОСОБА_8 впав на землю. До нього підбігли ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які стали наносити удари руками та ногами по тілу та голові ОСОБА_8, від яких останній втратив свідомість. В результаті спільних дій засуджених ОСОБА_8 були спричинені тілесні пошкодження у виді крововиливів в окружності обох очей, забійної рани нижньої губи, струсу головного мозку, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою розлад здоров'я на строк більше 6 діб, але менше 21 доби.
Таким чином, подавивши волу ОСОБА_8 до опору, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заволоділи майном потерпілого, а саме мобільним телефоном «Нокіа Н-71» вартістю 1 967 грн., в якому знаходилась SIM - карта вартістю 50 грн., на рахунку якої знаходились кошти в сумі 10 грн.; мобільним телефоном «Нокіа 7252», вартістю 500 грн., в якому знаходилась SIM - карта вартістю 50 грн., на рахунку якої знаходились кошти в сумі 7 грн.; курткою вартістю 230 грн., шапкою вартістю 25 грн., флеш-картою до мобільного телефону вартістю 120 грн., учнівським квитком на ім'я ОСОБА_8 та ключами, що матеріальної цінності не представляють, а всього заволоділи майном на загальну суму 2959 грн., що належало ОСОБА_8, та з викраденим з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в своїй апеляції, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладеним у вироку фактичним обставинам справи, не зазначаючи в чому конкретно полягають вказані ним порушення, просить вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 09.12.2008 року відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 187 КК України - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
В доповненні до своєї апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 09.12.2008 року відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 187 КК України - змінити у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю висновків суду, викладеним у вироку фактичним обставинам справи, виключивши з мотивувальної частини вироку при кваліфікації дій засуджених посилання на застосування насильства, що є небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, кваліфікувавши їх дії як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій); зазначити в мотивувальній частині вироку, що ОСОБА_3 й ОСОБА_6 вину у вчиненому злочині не визнали.
Засуджений ОСОБА_3 в своїй апеляції, не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію його дій, просить змінити вирок і пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши ст. 69 КК України, зазначаючи, що судом першої інстанції в повній мірі не враховані дані про його особу та обставини, що пом'якшують покарання.
Засуджений ОСОБА_4 в своїй апеляції та доповненнях до апеляції, не погоджується з вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09.12.2008 року, заперечує свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, вказує, що він лише був присутнім під час вчинення злочину та просить повернути кримінальну справу на новий судовий розгляд.
В своїй апеляції та доповненні до апеляції засуджений ОСОБА_5, не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію своїх дій, просить змінити вирок і пом'якшити призначене йому покарання до 5 років позбавлення волі, застосувавши ст. 69 КК України, зазначаючи, що судом першої інстанції в повній мірі не враховані дані про його особу та обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі і те, що ним повністю відшкодовано шкоду, завдану потерпілому злочином.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та доповнення до неї не підтримав, просив апеляцію прокурора та апеляції засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3- залишити без задоволення, а апеляцію засудженого ОСОБА_5 задовольнити, вирок суду щодо нього змінити, пом'якшивши призначене йому покарання до 3 років позбавлення волі, заслухавши пояснення захисників, які підтримали апеляції засуджених і просили їх задовольнити, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляцій, провівши дебати, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а апеляції прокурора та інших засуджених задоволенню не підлягають з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, підтверджуються зібраними по справі, дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, показаннями самих засуджених, в яких кожен з них повідомляє про роль інших учасників у вчиненні злочину, характер їх дій та наслідки, які настали - заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень під час нападу і заволодіння його майном; показаннями потерпілого про місце, час та обставини нападу на нього, наслідки, що настали внаслідок його побиття при нападі та про майно, яке у нього було викрадене, та його вартість; даними, що містяться у висновках судово-медичної експертизи № 816/Е від 20.04.2007 року; показаннями свідка ОСОБА_9, які були досліджені в судовому засіданні, про придбання ним у ОСОБА_5 мобільного телефону « Нокіа».
Дослідивши та проаналізувавши докази в їх сукупності, суд першої інстанції дав їм належну оцінку і прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій) за попередньою змовою групою осіб, і правильно кваліфікував дії кожного із засуджених по ч.2 ст. 187 КК України.
Аналіз матеріалів кримінальної справи свідчить, що під час досудового слідства і в судовому засіданні не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості засуджених, як і на правильність кваліфікації їх дій. Тому твердження прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, про неправильне застосування кримінального закону та невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи колегія суддів вважає безпідставними. Спростовуються наведеними вище доказами і посилання засудженого ОСОБА_4 у апеляції на невинуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину. Судом перевірені твердження ОСОБА_4 про застосування щодо нього недозволених методів слідства, але ці твердження свого підтвердження не знайшли.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_6, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, особу засудженого, який характеризується формально посередньо, раніше притягався до кримінальної відповідальності за корисливий злочин, страждає на тяжке захворювання - туберкульоз легенів. Суд також враховано як обставина, яка обтяжує покарання - рецидив злочину, обставин, які пом'якшують покарання, судом не встановлено. Крім того, ОСОБА_6 вчинив даний злочин під час іспитового строку за попереднім вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 17 березня 2005 року.
Колегія суддів уважає, що ОСОБА_6 за вироком суду призначено покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України і є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_3, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про особу засудженого, який раніше був судимий, має не зняту і не погашену судимість за корисливий злочин, характеризується формально посередньо, хворіє на туберкульоз легенів, ухилявся від явки в органи досудового слідства з метою уникнути відповідальності.
Обставиною, що обтяжує покарання, судом визнано рецидив злочину.
Обставиною, що пом'якшує його покарання, - каяття у скоєному.
Суд першої інстанції призначив ОСОБА_3 покарання у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, врахувавши в тому числі і дані, на які посилається ОСОБА_3 у своїй апеляції, а тому колегія суддів уважає, що призначене йому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і не убачає підстав для задоволення його апеляції про пом'якшення призначеного покарання.
Засудженому ОСОБА_4 судом першої інстанції призначено покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу, зокрема того, що він характеризується формально посередньо, має не зняту і не погашену судимість за корисливі злочині, намагався уникнути відповідальності, ухиляючись від явки в органи досудового слідства. Судом не встановлено обставин, які б пом'якшували покарання, а обставиною, що обтяжує покарання, судом визнано рецидив злочину.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не убачає підстав для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_4
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_5 суд першої інстанції, врахував ступінь тяжкості скоєного ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, але не в повній мірі врахував дані про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується посередньо, а також обставини, що пом'якшують покарання, а саме: його щире каяття та добровільне відшкодування збитків заподіяних злочином. Суд обґрунтовано прийшов до висновку про можливість призначення покарання ОСОБА_5 із застосуванням вимог ст. 69 КК України, але розмір покарання визначив без достатнього врахування наведених вище даних. За таких обставин, колегія суддів вважає можливим пом'якшити, призначене ОСОБА_5 покарання до 4 років позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 363,364 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва, -
Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишити без задоволення. Апеляцію засудженого ОСОБА_5 задовольнити.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 9 грудня 2008 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без змін.
Цей же вирок щодо ОСОБА_5 змінити - пом'якшити призначене йому покарання за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
В решті цей же вирок залишити без змін.