24 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого судді - Дембовського С.Г., суддів - Григор'євої І.В., Лясковської В.І., з участю прокурора - Пламадяла І.П., засудженого - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу апеляцію засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського суду м. Києва від 29 грудня 2008 року, -
Цим вироком засуджено ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Прилуки Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, проживаючого за адресою:АДРЕСА_1, судимого: 14.06. 2005 р. Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 222; ч. 2 ст. 366; ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 358; ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 358; ч.3 ст. 27, ст. 353; ч. 4 ст. 190; ст. 353; ч.3 ст. 212 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, з позбавленням права обіймати посаду директора строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,
- за ч. 4 ст. 190 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю,
- за ч. 2 ст. 364 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, строком на 3 роки,
- за ч. 2 ст. 366 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки, На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднане не відбута частина покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 14.06.2005 року та остаточно визначено до відбування покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки, з позбавленням права обіймати посади директора строком на 2 роки.
Справа №11 а-781 Головуючий у суді першої інстанції: Осіпова Л.О.
Категорія КК: ч.4 ст. 190, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366Доповідач в апеляційній інстанції: Григор'єва І.В.
Постановлено стягнути із засудженого на користь ОСОБА_4 326722 грн., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та грошову компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 3000 грн., на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кожному 167370 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та грошову компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 3000 грн., на користь ОСОБА_7 236460 грн., в рахунок відшкодування матеріальцої шкоди.
Згідно вироку ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він будучи службовою особою, умисно з корисливих мотивів використав службове становище всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, склав та видав завідомо неправдиві документи, що спричинило тяжкі наслідки, а також шляхом обману заволодів чужим майном в особливо великому розмірі, вчинивши злочини за таких обставин.
Рішенням власника №1 засновник приватного підприємства «Промбуд» ОСОБА_1 був призначений на посаду директора ПП «Промбуд» з 26.01.2005р. та відповідно до Статуту ПП «Промбуд» являвся службовою особою, виконуючою організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки.
08.02.2005р. ОСОБА_1, будучи директором ПП «Промбуд», уклав з Київською філією АБ «Укркомунбанк» договори №№ 50/14-323, 50/14-324 та 50/14-325 про участь у Фонді фінансування будівництва об'єкта нерухомості по вул. Львівській, 22 у м. Києві.
В подальшому умови даних договорів ОСОБА_1 виконані не були, а саме до 21.02.2005р., не було сплачено 30% вартості закріплених за ПП «Промбуд» об'єктів інвестування (квартир), вказаних у договорах, у зв'язку з чим відповідно до п.п. 5.6 даних договорів вони вважалися недійсними, тобто втратили свою чинність з 22.02.2005р.
Достовірно знаючи, що укладені між ПП «Промбуд» та Київською філією АБ «Укркомунбанк» договори №№ 50/14-323, 50/14-324 та 50/14-325 про участь у Фонді фінансування будівництва об'єкта нерухомості по вул. Львівській, 22 у м. Києві втратили свою чинність, не маючи реальної можливості виконати договірні зобов'язання щодо фінансування будівництва житла, з метою заволодіння чужим майном, ОСОБА_1 ввів в оману гр. ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, які мали намір придбати житло в м. Києві, щодо можливості участі ПП «Промбуд» у фінансуванні будівництва житлового будинку за вказаною адресою, та шляхом обману заволодів їх грошовими коштами.
Так, 26.05.2005р. ОСОБА_1, будучи директором ПП «Промбуд», усвідомлюючи протиправність своїх дій, зловживаючи службовим становищем, умисно з корисливих мотивів, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, знаходячись в офісі ПП «Промбуд», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Білоруська 30, оф. №6, достовірно знаючи, що договори №№ 50/14-323, 50/14-324 та 50/14-325 про участь у Фонді фінансування будівництва об'єкта нерухомості по вул. Львівській, 22 у,м. Києві втратили свою чинність, не маючи намірів та можливості виконати договірні зобов'язання, уклав з ОСОБА_8 і ОСОБА_4, завідомо неправдивий документ - договір-доручення №12/05-05 від 26.05.2005р. щодо участі у фінансуванні будівництва житлового будинку, згідно якого ОСОБА_8 та ОСОБА_4 після завершення будівництва мали отримати від ПП «Промбуд» двокімнатну квартиру в будинку № 22 по вул. Львівській в м. Києві.
Загальна вартість даної квартири на момент укладення договору становила 326 770 грн.
Станом на 26.05.2005р. директор ПП «Промбуд» ОСОБА_1 не мав ніяких підстав укладати вказаний договір, оскільки забудовник житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 22 - ТОВ «С.П.І.» будь-яких договірних відносин з ПП «Промбуд» не мало, а залучення коштів фізичних та юридичних осіб з метою фінансування будівництва об'єкта нерухомості за зазначеною адресою здійснював фонд фінансування будівництва АБ «Укркомунбанк», з яким у директора ПП «Промбуд» також не було укладено на той час ніяких діючих договорів щодо інвестування будівництва житла за зазначеною адресою.
26.05.2005р. ОСОБА_8 та ОСОБА_4, будучи введеним в оману щодо можливості ПП «Промбуд», прийняти участь у фінансуванні будівництважитлового будинку та виконати свої договірні зобов'язання, згідно договору-доручення №12/05-05 від 26.05.2005р. перерахували грошові кошти в сумі 326 770грн. на розрахунковий рахунок ПП «Промбуд» на інвестування будівництва двокімнатної квартири в будинку № 22 по вул. Львівській в м. Києві.
Заволодівши шляхом обману належними ОСОБА_8, ОСОБА_4 коштами в сумі 326 770грн. ОСОБА_1 використав їх на потреби очолюваного ним підприємства ПП «Промбуд» та у власних корисливих цілях, чим заподіяв потерпілим матеріальні збитки в особливо великому розмірі.
31.05.2005р. ОСОБА_1, будучи директором ПП «Промбуд», усвідомлюючи протиправність своїх дій, зловживаючи службовим становищем, умисно з корисливих мотивів, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, знаходячись в офісі ПП «Промбуд», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Білоруська 30, оф. №6, достовірно знаючи, що договори №№ 50/14-323, 50/14-324 та 50/14-325 про участь у Фонді фінансування будівництва об'єкта нерухомості по вул. Львівській, 22 у м. Києві втратили свою чинність, не маючи намірів та можливості виконати договірні зобов'язання, уклав з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 завідомо неправдивий документ - договір-доручення №31/05-05 від 31.05.2005р. щодо участі у фінансуванні будівництва житлового будинку, згідно якого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 після завершення будівництва мали отримати від ПП «Промбуд» двокімнатну квартиру в будинку № 22 по вул. Львівській в м. Києві.
Загальна вартість даної квартири на момент укладення договору становила 334 740грн.
Станом на 31.05.2005р. директор ПП «Промбуд» ОСОБА_1 не мав ніяких підстав укладати вказаний договір, оскільки забудовник житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 22 - ТОВ «СП.І.» будь-яких договірних відносин з ПП «Промбуд» не мало, а залучення коштів фізичних та юридичних осіб з метою фінансування будівництва об'єкта нерухомості за зазначеною адресою здійснював фонд фінансування будівництва АБ «Укркомунбанк», з яким у директора ПП «Промбуд» також не було укладено на той час ніяких діючих договорів щодо інвестування будівництва житла за зазначеною адресою.
31.05.2005р. ОСОБА_5 та ОСОБА_6, будучи введеним в оману щодо можливості ПП «Промбуд», прийняти участь у фінансуванні будівництва житлового будинку та виконати свої договірні зобов'язання, згідно договору №31/05-05 від 31.05.2005р. перерахували грошові кошти в сумі 334 740грн. на розрахунковий рахунок ПП «Промбуд» на інвестування будівництва двокімнатної квартири в будинку № 22 по вул. Львівській в м. Києві.
Заволодівши шляхом обману належними ОСОБА_5 та ОСОБА_6 коштами в сумі 334 740грн. ОСОБА_1 використав їх на потреби очолюваного ним підприємства ПП «Промбуд» та у власних корисливих цілях, чим заподіяв дотерпілим матеріальні збитки в особливо великому розмірі.
02.06.2005р. ОСОБА_1, будучи директором ПП «Промбуд», усвідомлюючи протиправність своїх дій, зловживаючи службовим становищем, умисно з корисливих мотивів, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, знаходячись в офісі ПП «Промбуд», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Білоруська 30, оф. №6, достовірно знаючи, що договори №№ 50/14-323, 50/14-324 та 50/14-325 про участь у Фонді фінансування будівництва об'єкта нерухомості по вул. Львівській, 22 у м. Києві втратили свою чинність, не маючи намірів та можливості виконати договірні зобов'язання, уклав з гр. ОСОБА_9., завідомо неправдивий документ - договір про наміри №02/06-05 від 02.06.2005р. щодо участі у фінансуванні будівництва житла, згідно якого ОСОБА_9. після завершення будівництва мали отримати від ПП «Промбуд» однокімнатну квартиру в будинку № 22 по вул. Львівській в м. Києві.
Загальна вартість даної квартири на момент укладення договору становила 236 460 грн.
Станом на 02.06.2005р. директор ПП «Промбуд» ОСОБА_1 не мав ніяких підстав укладати вказаний договір, оскільки забудовник житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 22 - ТОВ «С.П.І.» будь-яких договірних відносин з ПП «Промбуд» не мало, а залучення коштів фізичних та юридичних осіб з метою фінансування будівництва об'єкта нерухомості за зазначеною адресою здійснював фонд фінансування будівництва АБ «Укркомунбанк», з яким у директора ПП «Промбуд» також не було укладено на той час ніяких діючих договорів щодо інвестування будівництва житла за зазначеною адресою.
ОСОБА_9., будучи введеним в оману щодо можливості ПП «Промбуд», прийняти участь у фінансуванні будівництва житлового будинку та виконати свої договірні зобов'язання, згідно договору про наміри №02/06-05 від 02.06.2005р. перерахував грошові кошти в сумі 236 460грн. на розрахунковий рахунок ПП «Промбуд» на інвестування будівництва однокімнатної квартири в будинку № 22 по вул. Львівській в м. Києві з платіжними документами відповідно 03.06.2005р., 01.07.2005р. та 01.08.2005р.
Заволодівши шляхом обману належними ОСОБА_9. коштами в сумі 236 460грн. ОСОБА_1 використав їх на потреби очолюваного ним підприємства ПП «Промбуд» та у власних корисливих цілях, заподіявши потерпілому матеріальні збитки в особливо великому розмірі.
В поданій апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи вчинення злочинів при обставинах викладених у вироку та правильність юридичної оцінки винних дій, уважає призначене покарання занадто суворим, а тому просить вирок змінити, пом'якшити покарання, застосувавши ст.ст. 69 і 75 КК України. В обгрунтовання своїх вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не були враховані в повній мірі обставини, які пом'якшують покарання, зокрема, повне визнання ним вини та щире каяття у скоєних злочинах, стан його здоров'я, наявність на утриманні неповнолітньої дитини та хворої матері, а також, що він приймав участь в ліквідації аварії на ЧАЕС та потерпів від її наслідків.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення засудженого, який підтримав подану апеляцію, міркування прокурора про законність постановленого вироку та неспроможність апеляційних вимог ОСОБА_1, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції та наведені в судовому засіданні сторонами доводи, колегія суддів уважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 свою винність в інкримінованих йому злочинах, передбачених ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 364; ч. 2 ст. 366 КК України, визнав та при розгляді справи в суді першої інстанції не заперечував щодо недоцільності дослідження судом доказів стосовно фактичних обставин подій, які ніким не оспорювалися. З огляду на це, суд першої інстанції, згідно положень ч.3 ст. 299, ст. 301 КПК України, з'ясування фактичних обставин справи обмежив допитом підсудного ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_8., свідка ОСОБА_12 та дослідженням окремих матеріалів справи, даних про особу підсудного. Тому, відповідно до вимог ст. 365 КПК України, висновок суду у вироку стосовно фактичних обставин, які не оспорювалися і не оспорюються, в апеляційному порядку не перевіряються.
Винні дії засудженого ОСОБА_1 судом першої інстанції правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 364; ч. 2 ст. 366 КК України.
Всупереч тверджень апелянта, суд при постановленні вироку і призначенні ОСОБА_1 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, та всі інші обставини, що за законом мають значення для правильного вирішення вказаного питання. При цьому судом прийнято також до уваги представлену у справі позитивну характеристику ОСОБА_1, стан його здоровая, наявність у підсудного неповнолітньої доньки, щире каяття у скоєних злочинах, що визнано обставиною, яка пом'якшує покарання. Саме з урахуванням цього, суд призначив ОСОБА_1 за ч.4 ст. 190; ч.2 ст. 364; ч.2 ст. 366 КК України покарання, майже у мінімальних межах санкції відповідних статей кримінального закону.
Разом з тим, суд також врахував, що ОСОБА_1 будучи раніше засудженим за ч. 2 ст. 222; ч.2 ст. 366; ч.2 ст.27, ч.4 ст. 190; ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 358; ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 358; ч.3 ст. 27, ст.353; ч. 4 ст. 190; ст. 353; ч.3 ст. 212 КК України, із застосуванням у т.ч. положень ст. ст. 69, 75 КК України, на шлях виправлення не став і в період іспитового строку продовжував вчиняти протиправні дії. Тому суд першої інстанції при призначенні засудженому остаточного покарання обґрунтовано застосував ст. 71 КК України, на підставі якої частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 14.06.2005 року.
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що судом першої інстанції вимоги ст. 65 КК України дотримано, призначене засудженому покарання за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для пом'якшення покарання, застосування ст. ст. 69, 75 КК України, як про це ставиться питання в апеляції засудженого ОСОБА_1, колегія суддів не убачає.
Істотних порушень вимог КПК України, які безумовно тягнуть за собою скасування вироку по справі не встановлено.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а подану засудженим ОСОБА_1 апеляційну скаргу - без задоволення.