АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП 03110 м. Київ, вул.Солом'янська,2-а
27 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого судді - Дембовського С.Г. суддів - Дмитренко Г.М., Наставного В.В. за участю прокурора - Петренко О.І. засудженого - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22 січня 2009 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Волинської області Любомильського району с Запілля, українець, громадянин України, з середньою освітою, розлучений, проживаючий вАДРЕСА_2, не працюючий раніше судимий,
-10.04.1991 року Броварським районним судом Київської області за ст. 229-6
ч.1 КК України на 1 рік позбавлення волі,
-13.08.1992 року Славутським міським судом Київської області за ст.140 ч.1
КК України на 1 рік 6 міс. позбавлення волі,
-11.03.1996 року Залізничним районним судом м. Києва за ст.222, ст.229-6
ч.1,ст.229-6 ч.2, ст. 196-1 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі,
-02.06.2004 року Голосіївським районним судом м. Києва за ст.309 ч.2 КК
України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі,
засуджений за ст.185 ч.2 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,
на підставі ст.75.ст.76 КК України звільнений від відбування покарання з
випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього
обов'язків.
Справа №11-а-553 категорія ст.185 ч.2 КК України
Головуючий у 1-й інстанції -суддя Колесник О.М.
Доповідач - суддя Дмитренко Г.М.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець Житомирської області Овручського району с.Переїзд, українець,
• - громадянин України, з середньою освітою, не одружений, проживаючий АДРЕСА_1, працюючий столяром поліклініки №1 Дарницького району м. Києва, раніше судимий,-
• - 22.06.2000 року Харківським районним судом м. Києва за ст.81 ч.3, ст.101 ч.1, ст.206 ч.2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі,
засуджений за ст.198 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст.75,ст.76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Вироком суду ОСОБА_1. визнаний винним та засуджений за таємне викрадення чужого майна (крадіжці ), вчиненій повторно, ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за заздалегідь не обіцяне отримання, зберігання майна, за відомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання ) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Як встановив суд ОСОБА_1. та ОСОБА_3 злочин вчинили за таких обставин.
08 жовтня 2007 року приблизно о 03 год. ОСОБА_1., знаходячись в стані алкогольного сп"ягніння на зупинці громадського транспорту автобусного маршруту №45 по вул. Вербицького,30 в м. Києві, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, повторно, викрав майно потерпілої ОСОБА_5, яке знаходилося на лавці , а саме: жіночу сумку в якій знаходилися гроші, мобільний телефон, косметичка, гаманець, флакон з туалетною водою, футляр та в"язка ключів, а всього на загальну суму 3532, завдавши потерпілій матеріального збитку на загальну суму 3552 грн., після чого з місця вчиненого злочину зник, викраденим розпорядився на свій розсуд.
Далі,09.10.2007 року приблизно о 20 годині ОСОБА_3 знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, зустрівшись з ОСОБА_1. і достеменно знаючи, що що 08.10.2007р. ОСОБА_1. скоїв крадіжку майна потерпілої ОСОБА_5 , отримав від ОСОБА_1. мобільний телефон в комплекті длч подальшого зберігання, заздалегідь не обіцяючи це зробити. В подальшому ОСОБА_3 зберігав викрадений мобільний телефон, поки він не був вилучений працівником міліції.
Справа судом розглянута відповідно до вимог ст.299 КПК України.
Прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, в апеляції, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засуджених, вважає вирок суду незаконним у зв"язку з істотним порушенням" кримінального закону та у зв"язку з невідповідністю покарання призначеного судом, ступеню тяжкості злочинів, особі засудженого ОСОБА_1. внаслідок м"якості, просить вирок суду відносно ОСОБА_1. та ОСОБА_3А скасувати. В частині покарання ОСОБА_1. та в частині відшкодування цивільного позову та постановити новий вирок, призначивши засудженому ОСОБА_1. покарання за ст.185 ч.2 - 3 роки позбавлення волі , взявши під варту у залі суду,в решті вирок відносно ОСОБА_1. та ОСОБА_3 залишити без зміни..
Прокурор в апеляції посилається на те, що згідно з матеріалів кримінальної справи злочинними діями ОСОБА_1. , ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5 завдали матеріальні збитки на загальну суму 3532 грн., частково було повернуто викраденого майна, потерпіла заявила цивільний позов до ОСОБА_1. на суму 1484 грн., в судове засідання не з'явилася та письмово не підтвердила розмір заявленого під час досудового слідства цивільний позов, що суд заслухавши справу у відсутність потерпілої ОСОБА_5 та поставив вирок , порушив права цивільного позивача порушив вимоги ст.ст.28,297 КПК України..
Крім того, суд при призначенні покарання ОСОБА_1., виду та міри покарання не врахував суспільну небезпечність скоєного, визнав обставини, що обтяжують покарання вчинення злочину в стані алкогольного сп"яніння, рецидив злочинів, обставину, що пом"якшує покарання щире розкаяння у вчиненому, його особу, що раніше неодноразово судимий, позитивно характеризується за місцем проживання., приймаючи рішення та звільняючи ОСОБА_1. від відбуття покарання з випробуванням, суд не надав правової оцінки ступеню тяжкості, характеру суспільної небезпечності і обставинам вчинених засудженим злочинів. ОСОБА_1. раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин і знову вчинив аналогічний умисний злочин, що свідчить про його не бажання стати на шлях виправлення та неможливість його виправлення та перевиховання та застосування ст.75 КК України і звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, засудженого, який заперечував проти задоволення апеляції, надавши суду розписку потерпілої про відшкодування засудженим матеріальної шкоди та відсутності претензій до засудженого, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, апеляцію такою, що не підлягає задоволенню за таких підстав.
Апеляція прокурора, який затвердив обвинувальний висновок не грунтується на вимогах кримінально-процесуального закону та матеріалах кримінальної справи, а тому вона задоволенню не підлягає.
В апеляції прокурор ставить питання про скасування вироку відносно двох засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_3, просить постановити новий вирок стосовно призначення покарання ОСОБА_1,за ст.185 ч.2 КК України, саме 3 роки позбавлення волі, при цьому не обґрунтовуючи свою апеляцію, а щодо ОСОБА_3 прокурор в апеляції не навів мотивів і підстав, з яких на його думку, необхідно скасувати вирок і чи постановлювати новий вирок.
Крім того, прокурор в апеляції, посилаючись на обставини, які судом враховані при призначенні покарання засудженому ОСОБА_1., не зазначив всіх обставин, зазначених у вироку суду, а тому доводи апеляції не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах кримінально-процесуального закону.
Щодо цивільного позову, то як убачається з матеріалів справи / а.с.44 /, ще на досудовому слідстві потерпіла ОСОБА_5 подала заяву про завдання їй діями ОСОБА_1. матеріальної шкоди на суму 1484 грн. і пробила визнати її цивільним позивачем на вказану суму, ОСОБА_1. цивільний позов, заявлений потерпілою визнавав і в судовому засіданні при розгляді апеляції, надав суду розписку від потерпілої про відшкодування ним матеріальної шкоди і відсутності претензій з боку потерпілої до засудженого.
Вище викладене спростовує доводи апеляції прокурора про порушення прав потерпілої у зв'язку з розглядом справи в її відсутність і вирішенні цивільного позову.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ст.299 ч.1 і ст.309-1 КПК України докази не досліджувалися, апеляційним судом не перевіряються. Судом за згодою учасників судового розгляду в тому числі і прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і підтримував пред"явлене обвинувачення, розгляд справи проведено відповідно до ст.299 ч.3 КПК України, при цьому фактичні обставини справи та розмір цивільного позову ніким не оспорювалися. Суд цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 задовольнив, а тим більше матеріальна шкода відшкодована засудженим, а тому підстав вважати, що права потерпілої порушенні, на що є посилання в апеляції прокурора, не має.
За таких обставин, у відповідності з зазначеними вимогами закону , висновок суду щодо цивільного позову, на що є посилання в апеляції прокурора, в апеляційному порядку не перевіряється.
Щодо призначення покарання засудженому ОСОБА_1., то відповідно до вимог ст.65 КК України, суд врахував всі обставини і ті, на які посилається в апеляції прокурор, суспільну небезпечність скоєного засудженим ОСОБА_1. злочину, обставини, що обтяжують покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп"яніння, рецидив злочинів неодноразову судимість, обставину, що пом"якшує покарання, щире розкаяння у вчиненому, позитивну характеристику за місцем проживання засудженого, що він добровільно пройшов курс лікування від наркотичної залежності, що він є особою, що потерпіла від Чорнобильської катастрофи, про що прокурор в апеляції не зазначив, і призначив покарання у виді позбавлення волі в межах, установлених у санкції ст. 185 ч.2 КК України.
Суд, врахувавши всі обставини справи, дійшов висновку про можливість застосування до засудженого ОСОБА_1. ст.75,ст.76 КК України.
При призначенні покарання засудженому ОСОБА_1. суд першої інстанції керувався принципами індивідуалізації.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку суду як на те, посилається в апеляції прокурор.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва, -
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22 січня 2009 року відносно засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.