АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Справа № 11 „а" 779/09 Головуючий у першій інстанції
Осіпової Л.О.
Категорія:
ст. 185 ч. 2 КК України Доповідач у апеляційній інстанції
Дзюбін В.В.
24 квітня 2009 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді -ДзюбінаВ.В.
суддів - Дембовського С. Г., Григор'євої І.В.
з участю прокурора - Пламадяла І. П.
засудженого - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2009 року.
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Умань Черкаської області, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, непрацюючого, зареєстрованого за адресою:АДРЕСА_1; судимого: 1/. 4.03.2005 р. вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області за ст. 186 ч.3 КК України на чотири роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на один рік; 2/. 26.04.2005 р. вироком Печерського районного суду міста Києва за ст. ст. 15 ч. 2, 185 ч.3 КК України на три роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком два роки; 3/. 26.07.2005 р. вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області за ст. ст. 186 ч. 2, 71 КК України на
п'ять років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком три роки, -
за ст. 185 ч. 2 КК України на три роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного засудженому покарання частково приєднане покарання за вироком Печерського районного' суду міста Києва від 26.04.2006 року та визначено покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного засудженому покарання частково приєднане покарання за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.07.2005 року та остаточно ОСОБА_3 визначено покарання у виді п'яти років шести місяців позбавлення волі.
Вироком ОСОБА_3 визнано винним у таємному викраденні чужого майна /крадіжці/, вчиненій повторно, за таких обставин.
6 листопада 2006 року, приблизно 17 години, ОСОБА_3, знаходячись в кафе „Баскін Робінс" у ТРК „Глобус", розташованому в підземному переході на майдані Незалежності в місті Києві, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, рукою проник у кишеню куртки, яка висіла на спинці стільця, звідки таємно викрав майно, належне громадянину ОСОБА_5, а саме: мобільний телефон марки „Siemens S-65", вартістю 1 200 гривень, з сім-картою оператора мобільного зв'язку „Мегафон", на рахунку якої було 50 гривень, всього на загальну суму - 1 250 гривень. З викраденим майном ОСОБА_3 з місця події зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
24 червня 2008 року, приблизно 16 години, ОСОБА_3, знаходячись в ресторані „Опанас", розташованому по вулиці Терещенківській, 10 в місті Києві, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, рукою проник у кишеню піджака, який висів на спинці стільця, звідки таємно викрав майно, належне громадянину ОСОБА_6, а саме: шкіряний гаманець, вартістю 200 гривень, в якому знаходилось 950 гривень, всього на загальну суму - 1 150 гривень. З викраденим майном ОСОБА_3 з місця події зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
15 липня 2008 року, приблизно 18 години 15 хвилин, ОСОБА_3, знаходячись у ресторані „Пиваріум", розташованому в будинку № 31 по проспекту Перемоги в місті Києві, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, зі спинки стільця таємно викрав майно, належне громадянину ОСОБА_7, а саме: барсетку, вартістю 400 гривень, у якій були гроші в сумі 5 500 гривень, мобільний телефон „Соні Еріксон Р1", вартістю 3 000 гривень, мобільний телефон „Соні Еріксон W 880і", вартістю 2 000 гривень, всього на загальну суму - 10 900 гривень. З викраденим майном ОСОБА_3 з місця події зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи встановлені у вироку фактичні обставини справи, доведеність вини засудженого та правильності кваліфікації його діянь, просить апеляційний суд вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання й постановити щодо ОСОБА_3 у цій частині новий вирок, яким призначити йому за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати покарання за вироком Печерського районного суду міста Києва від 26.04.2005 року й визначити покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі, а також на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати покарання за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.07.2005 року й остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді семи років позбавлення волі.
При цьому, апелянт, мотивуючи свою пропозицію про посилення покарання, послався на невідповідність призначеного ОСОБА_3 судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, особі засудженого й меті покарання, внаслідок м'якості. Також, за змістом апеляції прокурор зазначив, що при визначенні засудженому покарання судом першої інстанції достатньою мірою не враховано, що вчинений ОСОБА_3 злочин відповідно ч. 4 ст. 12 КК України класифікується, як злочин середньої тяжкості, й особа засудженого характеризується тим, що він не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває на обліку з приводу опійної наркоманії, раніше тричі засуджувався за вчинення тяжких корисливих злочинів, а тому призначене покарання є недостатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових злочинів ним й іншими особами.
У своїх письмових запереченнях засуджений ОСОБА_3, вважаючи вирок обґрунтованим та призначене йому покарання - справедливим, просить апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо нього - без зміни, посилаючись на те, що при призначенні йому покарання судом були належним чином враховані дані про його особу та інші пом'якшуючі обставини.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого та захисника, які заперечував проти задоволення апеляції, вважаючи вирок суду першої інстанції цілком і, зокрема, в частині призначеного покарання, законним і обґрунтованим, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, вивчивши справу, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її такою, що підлягає задоволенню, з таких підстав.
Винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, кваліфікація його злочинних дій, належно обґрунтовані у вироку, і відповідають доказам, дослідженим у справі.
Так, ніким із сторін у даній справі не оспорюються ті обставини, що саме ОСОБА_3, перебуваючи в зазначених у вироку періоди часу та в місцях, таємно, повторно, викрав чуже майно, належне громадянам: ОСОБА_9 на суму 1 250 гривень, ОСОБА_6 на суму 1 150 гривень та ОСОБА_7 Б на суму 10 900 гривень за обставин, викладених у вироку суду першої інстанції.
При цьому, ОСОБА_3 не оспорював найменування, кількість та вартість викраденого майна, а тому суд першої інстанції, в порядку ч.3 ст. 299 КПК України, обґрунтовано визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися, обмежившись допитом підсудного.
Отже, кваліфікація діянь ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України -є правильною.
Що стосується призначеного ОСОБА_3 судом першої інстанції покарання, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, у виді п'яти років шести місяців позбавлення волі, то воно не відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим у ст. 65 КК України.
Згідно вимог ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Цих вимог кримінально-процесуального закону при призначенні покарання ОСОБА_3 суд першої інстанції достатньою мірою не дотримався, належним чином не врахував, що вчинене ним повторно таємне викрадення чужого майна, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, класифікується як злочин середньої тяжкості, а також; дані про його особу, який на час вчинення злочинів не працював, за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває на обліку з приводу залежності від наркоманії опійної, а також -раніше тричі засуджувався за вчинення протягом незначного проміжку часу /березень - липень 2005 року/ двох тяжких та одного середньої тяжкості корисливих злочинів до покарання із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням та встановленням трьох іспитових строків, але належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став.
Таким чином, доводи апеляції прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_3 судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, внаслідок м'якості, на думку колегії суддів, є спроможними й правильними.
Також є доцільною та виваженою пропозиція прокурора у апеляції про призначення ОСОБА_3 покарання більш суворого, ніж призначив йому суд першої інстанції.
Саме таке покарання за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі винного, є необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів.
Виходячи з викладеного, вирок суду першої інстанції, на підставі ст. ст. 372, 378 КПК України, підлягає скасуванню в частині призначеного ОСОБА_3 покарання, внаслідок його невідповідності ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, із постановлениям апеляційним судом щодо нього у цій частині свого вироку.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, а також дані про особу винного.
Так, ОСОБА_3 на час вчинення злочинів не працював, раніше тричі засуджувався з випробуванням та іспитовим строком за вчинення двох тяжких та одного середньої тяжкості корисливих злочинів, але певних висновків для себе не зробив й на шлях виправлення та перевиховання не став, характеризується посередньо, перебуває на обліку з приводу залежності від опійної наркоманії.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3., колегія суддів визнає його щире каяття в скоєному.
Обставини, що обтяжують покарання - відсутні.
Враховуючи наведене, конкретні обставини вчинення ним злочинів проти власності, судова колегія вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, з врахуванням вимог ст. 71 КК України, більш суворе, ніж визначив йому суд першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, -задовольнити.
Вирок Шевіченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2009 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного йому покарання -скасувати.
Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати покарання за вироком Печерського районного суду міста Києва від 26 квітня 2005 року й визначити ОСОБА_3 покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати покарання за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 липня 2005 року та остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді семи років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 23 липня 2008 року.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком чинності засудженому ОСОБА_3 залишити без змін - тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань у місті Києві та Київській області.
У решті вирок залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а засудженим -у той же строк із моменту вручення йому копії вироку.