Справа №11-а 754/2009 р. Головуючий у 1 інстанції Скорін А.В.
Категорія ст. 286, ч.1 КК Доповідач Журавель О.О.
22 квітня 2009 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого судді Дембовського С.Г. Суддів: Кепкал Л.І., Журавля О.О.
За участю прокурора Тертичного О.А., засудженого ОСОБА_1, його захисника -адвоката ОСОБА_2, представника цивільного відповідача ОСОБА_3, представника потерпілої ОСОБА_4,
розглянула у відкритому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, його захисника - адвоката ОСОБА_2, представника цивільного відповідача ОСОБА_3, на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 2 лютого 2009 року, яким
ОСОБА_1, народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві, українець, громадянин України, із середньою освітою, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину 1995 року народження, водій ДП „Будкомплект", раніше не судимий, мешкає у АДРЕСА_1,
засуджений за ч.1 ст. 286 КК України до обмеження волі строком на два роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
Відповідно до ст. ст. 75 та 76 КК України суд звільнив засудженого від відбування основного покарання з випробуванням, іспитовим строком в два роки та покладенням на нього певних обов'язків.
За вироком з цивільного відповідача ДП „Будкомплект" присуджено стягнути витрати на стаціонарне лікування потерпілої на користь Київської міської клінічної лікарні № 17 сім тисяч сімдесят шість гривень., а з ОСОБА_1 - судові витрати за проведення експертизи на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України у місті Києві в розмірі триста шістдесят сім гривень 62 копійки.
Розглянувши справу, судова колегія, -
встановила:
ОСОБА_1 засуджений за порушення п. 12.3. Правил дорожнього руху України, яке він вчинив приблизно о 1700 годині 2 листопада 2007 року, керуючи автомобілем „ЗІЛ 431412" д.н. НОМЕР_1 по вул. Симиренка міста Києва, а саме не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, яку він об'єктивно спроможний був виявити, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5, спричинивши останній середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В своїх апеляціях засуджений та його захисник адвокат ОСОБА_2 твердять, що вина засудженого у вчиненні злочину не доведена, суд прийняв у справі поспішне, необ'єктивне та необгрунтоване рішення, поклавшись на одні докази, перед усім висновок експерта -автотехніка, і проігнорувавши інші, більш того, - згаданий висновок автотехнічного експерта викликає істотні та обгрунтовані сумніви в його правильності.
На обґрунтування вони зазначають, що ні експерт, ні суд при винесенні вироку, не взяли до уваги, що висновки експерта будувались на відомостях протоколу відтворення обстановки та обставин події, яке проводилось не в ідентичних умовах з умовами, що мали місце під час досліджуваної події - в денний час, в умовах сухої погоди, хоча на час події уже настав присмерк, хоча вуличне освітлення ще не було ввімкнене, на час події був туман з дрібним дощем, „мрякою" а відразу після неї розпочалася злива, тобто видимість в силу особливостей погодних умов була істотно обмежена.
Навіть після завдання суду в порядку ст. 3151 КПК України, орган досудового слідства не виконав відтворення обстановки і обставин події належним чином, зафіксувавши ніби то ОСОБА_1 відмовився від участі в його проведенні, хоча насправді він лише заявив про невідповідність погодних умов під час відтворення реальним погодним умовам на час досліджуваної події, до того ж, відтворення з участю свідка ОСОБА_6 проведене на в реальному місці події, а в іншому місці, а крім того, і в інших погодних умовах, після випадення снігу, який істотно змінив уявлення про видимість на місці події
Суд у вироку вибрав і поклав в основу своїх висновків лише частину показань свідка ОСОБА_6, а решту його ж показань проігнорував, при цьому не вживши заходів до усунення суперечностей та не давши їм належної оцінки.
Без належної перевірки залишились показання по обставинам події, які давала потерпіла, оскільки вона протягом досудового слідства і в суді давала істотно суперечливі пояснення, які, до того ж, на думку апелянтів, нелогічні та непереконливі.
Експерт проявив, а суд повторив за ним, очевидне незнання простої арифметики, оскільки неправильно встановив швидкість руху автомобіля та швидкість руху потерпілої.
Поза увагою органу досудового слідства та суду залишились ті обставини, що за даним фактом раніше неодноразово було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1, зате матеріали про адміністративне правопорушення потерпілої - перехід вулиці в неналежному місці, які направлялись для притягнення її до адміністративної відповідальності, як видно зі справи, зникли.
На цих підставах вказані апелянти просять скасувати вирок та повернути справу прокурору району для організації досудового слідства.
В апеляції представника цивільного відповідача викладаються ті ж доводи, що і в апеляціях засудженого та його захисника, наводяться ті ж мотиви, але в площині правильності вирішення цивільного позову в інтересах лікувальної установи і можливого в майбутньому цивільного позову потерпілої, і на цих підставах вноситься прохання про скасування вироку та повернення справи прокурору для організації додаткового розслідування.
Крім того, представник цивільного відповідача звертає увагу судової колегії на те, що, призначивши засудженому покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд фактично позбавив його та його родину можливості працювати і нормально існувати, оскільки засуджений до цього випадку протягом всього свого трудового стажу -більше 28 років, бездоганно працював саме водієм, а іншої професії не має і працевлаштуватись на цей час не зможе.
Заслухавши доповідь судді, виступи апелянтів на підтримку апеляцій, прокурора та представника потерпілої - проти їх задоволення, перевіривши та обговоривши доводи сторін в сукупності з матеріалами кримінальної справи, судова колегія визнає наступне.
Ст. 2 КПК України прямо передбачає, що завданням кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Для досягнення цих завдань, як видно зі ст. 22 КПК України, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
В силу ст. 367 КПК України, однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства є підставою для скасування або зміни вироку, а ст. 368 цього ж кодексу визначає, що однобічними або неповними визнаються дізнання, досудове чи судове слідство, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для .правильного вирішення справи. В усякому разі однобічними і неповними визнаються такі дізнання, досудове чи судове слідство, за яких не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Вивчення конкретних матеріалів справи однозначно вказує на їх істотну однобічність та неповноту.
Зокрема, як правильно зауважують апелянти, не було вжито жодних заходів до усунення суперечностей в поясненнях самої потерпілої стосовно конкретних обставин справи. Адже вона в перших поясненнях твердила, що при переході вулиці подивилась лише направо, а чи дивилась наліво - не повідомляла, потім заявила, що не побачила зліва жодних перешкод і саме тому почала рух через дорогу, далі твердила, що побачила вантажівку, але вважала, що встигне перейти вулицю до зіткнення з нею.
В одних із пояснень потерпіла свідчила, що поспішала, а в інших, - що йшла, але не надто повільно і не надто швидко, не бігла.
Всі ці суперечності, вкупі з тією обставиною, що місце зіткнення зафіксоване у протоколі огляду місця події на відстані 5 метрів від правого узбіччя, у цьому ж протоколі зафіксовані гальмівний шлях автомобіля та зміна ним напрямку руху вліво заздалегідь, за висновками експерта - водій ОСОБА_1 обрав правильну швидкість у тих конкретних умовах, у справі належало провести якісні відтворення обстановки і обставин події не лише за участю експерта - автотехніка, а й за участю всіх учасників цієї події, а принаймні -ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5, що виконано не було, навіть в ході виконання завдання суду першої інстанції в порядку ст.. 351 КПК України.
При цьому, для усунення суперечностей і надання достовірних відомостей для проведення вказаних слідчих дій, належало отримати відомості щодо реального стану погоди, дорожніх умов у місці події на 1700 годину 2 листопада 2007 року від державної метеорологічної служби, а також допитати про погодні умови одразу після події понятих, які брали участь у огляді місця події одразу після неї, - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також допитати лікаря швидкої допомоги ОСОБА_11, працівників відділку МНС, які працювали поруч на момент події та надавали, з його слів, ОСОБА_1 допомогу в охороні місця події до прибуття працівників ДАІ.
Крім того, суд, зобов'язавши в порядку ст. 315і КПК України, орган досудового слідства провести відтворення обстановки і обставин події за участю експерта - автотехніка, фактично наслідками цієї слідчої дії не скористався, експерта про її результати не допитав, додаткових запитань по суті висновків експерта, з урахуванням нових отриманих відомостей, не поставив і не надав можливість це зробити іншим учасникам процесу, а голослівно, виходячи за межі своїх повноважень і фактично присвоївши собі функції експерта - автотехніка, відхилив дані під час проведення цієї слідчої дії пояснення очевидця події ОСОБА_6
За таких обставин, а також, оскільки висновки первинної експертизи викликають обґрунтовані сумніви в їх об'єктивності, повноті та правильності, належить після проведення відтворень обстановки і обставин події і вище зазначених інших слідчих дій, призначити та провести у справі повторну комісійну автотехнічну експертизу за участю експерта ОСОБА_9 та незалежних кваліфікованих експертів КНДІСЕ в числі не менше двох, надавши їм можливість дослідити всі матеріали кримінальної справи, а за необхідності - і взяти участь у згаданих вище відтвореннях обстановки і обставин події.
До того ж, під час первинної експертизи, а також і у своїх відповідях в суді, експерт ОСОБА_10. не давав оцінки досліджуваної події в плані відповідності дій її учасників вимогам п.п. 1.4, 1.5, 1.10, 4.4, 4.7, 4.14-а Правил дорожнього руху України, між тим, як вказані вимоги викликають істотні сумніви у відповідності цим вимогам поведінки потерпілої ОСОБА_5 у тій конкретній дорожній ситуації, особливо з урахуванням її ж визнання, що вона знала про наявність неподалік пішохідного переходу, але свідомо знехтувала вимогами Правил дорожнього руху України, оскільки завжди так вчиняла, і переходила дорогу у не встановленому для цього місці.
За таких обставин, навіть після проведення зазначених вище слідчих та експертних дій і досліджень, а також інших слідчих дій, необхідність в яких може виникнути, в ході додаткового розслідування справи належить визначитися в основному питанні, яке стосується розслідування кожної зі справ про дорожньо-транспортну подію, а саме питання про наявність прямого причинного зв'язку між діями конкретного учасника руху та суспільно-небезпечними наслідками, що настали - зіткнення або наїзд на пішохода тощо. .
Не проведено жодної перевірки з приводу втрати адміністративного матеріалу про адміністративне правопорушення, допущене ОСОБА_5, не вжито заходів до відшукання або відновлення цього матеріалу та долучення його до кримінальної справи для оцінки його результатів у рамках цієї справи, оскільки можливості самостійного вирішення вказаного матеріалу втрачені в силу ст. 38 КУпАП.
Належних заходів не вжито і для перевірки тверджень ОСОБА_1 щодо наявного на час події на її місці великовантажного автомобіля типу „фура", який істотно обмежував видимість, а одразу після події з місця події зник, хоча для її перевірки можливо розширити коло свідків, допитавши працівників відділення МНС, про яких повідомляє ОСОБА_1, а також інших осіб з числа перехожих, пішоходів, осіб, які знаходились на трамвайній зупинці в безпосередній близькості до місця події, і такі можливості на цей час не втрачені.
Крім того, ні в ході досудового слідства, ні в судових засіданнях, не ставилось питання про застосування Закону про амністію 2008 року і ОСОБА_1 право на застосування до нього цього закону та правові наслідки такого застосування не пояснювалися.
В силу викладеного, апеляції підлягають задоволенню, вирок суду першої інстанції -скасуванню, а справа - поверненню прокурору району для організації додаткового розслідування.
Отже, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляції засудженого ОСОБА_1, його захисника - адвоката ОСОБА_2, представника цивільного відповідача ОСОБА_3, на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 2 лютого 2009 року відносно ОСОБА_1 задовольнити, вказаний вирок суду першої інстанції, - скасувати, матеріали кримінальної справи повернути прокурору Святошинського району міста Києва для організації додаткового розслідування.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1, - підписка про невиїзд з місця постійного проживання - залишити без змін.