17 липня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючої судді Процик М. В.,
суддів Заїкіна А.П., Мизи Л.М.,
за участі секретарі Грінченко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, треті особи: ОСОБА_3, Суворовська районна адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради, Суворовський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2009 року, -
У липні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
Позивачка посилалась на те, що відповідачка є колишньою невісткою і з 1998р. без поважних причин не мешкає у спірній квартирі.
Третя особа ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги та просив справу розглянути у його відсутність.
Представник відповідачки позовні вимоги не визнала, посилалась на те, що ОСОБА_2 була власником 1/3 частки спірної квартири, а тому не може бути позбавлена права користування квартирою, а крім того відповідачка не мешкає в квартирі з поважних причин, оскільки працює за кордоном.
Представник Суворовської районної державної адміністрації Одеської міськради просив задовольнити позовні вимоги.
Представник Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області просила справу розглянути у її відсутність.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано, що ОСОБА_2 втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2009 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної
Справа № 22ц-2591/09 Категорія ЦП: 44
Головуючий у першій інстанції Кисельов В.К.
Доповідач Процик М. В.
скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.
За правилами ст. 309 ч. 1 п. 1, 3, 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, пославшись на ст. ст. 71, 72 ЖК України, виходив з того, що відповідачка тривалий час не мешкає в спірній квартирі, немає в ній потреби, і не надала доказів наявності поважних причин відсутності на спірній житловій площі.
Однак з таким висновком суду не може погодитись колегія суддів. Відповідно до вимог ст. 213 ч. 1 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
У відповідності до ст. 71 ч. 1, 2 ЖК України у випадку тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймача або членів його сім'ї не було з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Частиною 3 цієї статті (п.2) передбачено, що жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців, також у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи, зокрема за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 вселилась в спірну квартиру АДРЕСА_1 в 1982 році в якості члена сім'ї наймача. Розпорядженням УЖКГ та ТЕК Одеської міськради № 469 від 14.08.2007р. на підставі постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 02.07.2007р. визнано недійсними розпорядження органа приватизації та свідоцтво про право власності на спірне житло на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 Отже спірне житло не є приватизованим і до нього застосовуються норми житлового кодексу України. Згідно з наданим позивачкою актом від 26.07.2005р. відповідачка ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживає з 1998 року. Однак, причина відсутності на спірній житловій площі судом не встановлена, і в акті не зазначена. Окрім того, згаданий акт від 26.07.2005р. про непроживання відповідачки в спірній квартирі був складений в день подання позивачкою позовної заяви, в зв'язку з чим братися до уваги не може. Інші акти, починаючи з 1998 року відсутні.
Суд першої інстанції не виконав своїх обов'язків, передбачених ст. 10 ч.4 ЦПК України, за правилами якої суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав...
У відповідності до наданих апеляційному суду документів встановлено, що відповідачка є громадянкою України, знаходиться на тимчасовому консульському обліку в посольстві України в Португалії. Дія її закордонного паспорту від 26.03.1998р. продовжена до 26.03.2010р. Відповідачка працює в Португалії за умовами контракту від 01.02.2001р. до припинення дії дозволу на проживання і роботу в Португалії. Відповідачка має дозвіл на роботу в Португалії до серпня 2013 року. Отже відповідачка відсутня на спірній житловій площі з поважних причин, оскільки тимчасово знаходиться на заробітках в Португалії. Через те, що відповідачка відсутня на спірній житловій площі з поважних причин, за умовами і характером роботи знаходиться за кордоном, то протягом усього часу виконання цієї роботи за нею зберігається спірне житлове приміщення.
Висновки суду про те, що відповідачка відсутня на спірній житловій площі без поважних причин не відповідають обставинам справи.
Отже, суд неправильно дав оцінку встановленим фактам і обставинам справи, неправильно застосував правила ст. ст. 71, 72 ЖК України, і визнав відповідачку такою, що втратила право користування спірною житловою площею. Цими діями суд порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про відмову позивачці у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307ч. 1п.2, 309ч. 1п.п. 1, 3, 4, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів-,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2009 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.