4 червня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л. Г.,
Фадєєнко А.Ф.,
при секретарі - Фабіжевському B.C., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2008 року, -
Позивач ОСОБА_2, звернувшись 27 березня 2008 року до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку, вказав, що на наданій під забудову на підставі договору від 21 серпня 1928 року земельній ділянці площею 1688 кв. м по вул. 3-ій Пересипській в м. Одесі було збудовано будинок. У 1981 році в судовому порядку в результаті розділу 18/25 частин житлової будівлі було виділено матері ОСОБА_4 та позивачу по 9/25 частин кожному, а 7/25 частин ОСОБА_5 У 1983 році судовим рішенням встановлено порядок користування земельною ділянкою, згідно якого у користування ОСОБА_4 та позивача було визначено ділянку площею 875 кв. м, у користування ОСОБА_5 340 кв. м, двір залишено в загальному користуванні. Позивач зазначив, що за договором дарування від 19 вересня 1984 року отримав від ОСОБА_4 в дар 9/25 частин житлової будівлі та став в результаті власником 18/25 частин будинку та користувачем відповідно 872 кв. м земельної ділянки. Позивач вказав, що 16 жовтня 2006 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради було підготовлено висновок про передачу безкоштовно у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельної ділянки площею 0, 0872 га АДРЕСА_1, підготовлено відповідну технічну документацію. Однак цей висновок безпідставно відхилено і рішення ради щодо передачі земельної ділянки у приватну власність не прийнято. Вважаючи право отримати земельну ділянку у приватну власність порушеним, позивач після уточнення позовних вимог просив визнати дії відповідачів незаконними, зобов'язати Одеську міську
Справа № 22 ц -2060 - 2009 Категорія 45
Головуючий у першій інстанції Турецька І.О.
Доповідач Вадовська Л.М.
раду прийняти рішення про передачу безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 872 кв. м АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд із земель житлової та громадської забудови м. Одеси, раніше наданих у користування, та про видачу державного акта, зобов'язати Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради підготовити висновок на видачу державного акту на право власності на земельну ділянку та передати матеріали на розгляд ради (а.с. 4, 18, 82-83).
Відповідачі Одеська міська рада, Одеське міське управління земельних ресурсів позов не визнали.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2008 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідачів неправомірними. Зобов'язано Одеське міське управління земельних ресурсів підготувати висновок щодо передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0, 0872 га АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель із земель житлової та громадської забудови міста раніше наданих у користування, передати його на розгляд ради. Зобов'язано Одеську міську раду прийняти висновок щодо передачі безоплатно у приватну власність вказаної земельної ділянки та винести рішення (а.с. 91-93).
В апеляційній скарзі Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Неправильність рішення суду апелянт мотивував порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вважав встановленим, що ОСОБА_2 є власником 18/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та користувачем земельної ділянки площею 875 кв. м. З метою реалізації права на безоплатну приватизацію земельної ділянки звернувся у відповідні органи та зібрав необхідні документи. Суд вважав встановленим, що відповідачі міське управління земельних ресурсів не обгрунтовано вимагало від позивача додаткової документації, а рада безпідставно у місячний строк не приймала рішення з питання передачі позивачу у приватну власність земельної ділянки. Вважаючи такі дії відповідачів неправомірними, суд, з огляду на право ОСОБА_2 на приватизацію земельної ділянки, зобов'язав відповідачів вчинити певні дії щодо передачі спірної ділянки у власність та оформлення такого права.
Однак висновки суду не відповідають обставинам справи та вказують на неправильне застосування норм матеріального права, що згідно п.п.3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду, ухвалення нового рішення суду по суті позовних вимог.
Колегія суддів вважає встановленим такі факти та відповідні ним правовідносини.
Згідно договору про право забудування від 21 серпня 1928 року ОСОБА_7 під забудову виділено земельну ділянку площею 1 588 кв. м з кварталу АДРЕСА_2 (а.с. 43-46).
22 квітня 1930 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_8 придбав у ОСОБА_7 право на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1.
У 1938 році подружжя ОСОБА_8 і ОСОБА_4 збудували на земельній ділянці житловий будинок, господарські будівлі та споруди.
На підставі рішення суду 3-ої дільниці Ленінського району м. Одеси від 24 травня 1941 року власником 1/3 частини будинку став ОСОБА_9, який 29 серпня 1946 року продав таку на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_10
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер.
Згідно свідоцтв про право на спадщину, виданих Четвертою державною нотаріальною конторою м. Одеси 22 липня 1974 року, дружина ОСОБА_4, сини ОСОБА_2, ОСОБА_5 кожен успадкували по 1/9 частині будинку, крім того, ОСОБА_4 належала 1/2 частина спільного майна подружжя, що становила 1/9 частину будинку.
Рішенням Виконкому Ленінської районної ради м. Одеси від 15 липня 1977 року № 650 належна ОСОБА_10 1/3 частина будинку виділена у самостійну будівлю під № 11, інші 2/3 частини будинку були визначені як самостійна будівля під АДРЕСА_1.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29 липня 1981 року надано у володіння та користування ОСОБА_4, ОСОБА_2 18/25 частин житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1, ОСОБА_5 - 7/25 частин (а.с. 47-48).
Рішенням Ленінського районного суду м. Одеси від 17 січня 1983 року встановлено порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1, згідно якого у користування ОСОБА_4 і ОСОБА_2 передано ділянку площею 875 кв. м, ОСОБА_5 - 340 кв. м, двір залишено у загальному користуванні (а.с. 49).
На підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Восьмої Одеської державної нотаріальної контори 19 вересня 1984 року, реєстраційний номер 5025, ОСОБА_2 прийняв в дар від ОСОБА_4 9/25 частин житлового будинку, що складався з однієї житлової будівлі під літ. «А», «А-1», господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 (а.с. 51, 53).
Згідно технічного паспорта, виготовленого 16 жовтня 2003 року КП «Одеське МБТІ та РОН», по АДРЕСА_1 фактично знаходиться житловий будинок, що складається з однієї кам'яної житлової будівлі під літ. «А», «А-1», «А-2», господарські будівлі та споруди (сараї під літ. «И», «Л», літня кухня під літ. «К», вбиральня під літ. «П», огорожа № 1, 4, 5, 6, мощення -І), що розташовані на земельній ділянці площею 1 215 кв. м (а.с. 54-57).
Таким чином, житловий будинок, господарські будівлі та споруди по АДРЕСА_1 на даний час є спільним нерухомим майном, що належить ОСОБА_2 і ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності. Частка ОСОБА_2 у цій власності становить 18/25, ОСОБА_5 - 7/25.
Здійснюючи право спільної часткової власності співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності ( ст. 358 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що у володінні та користуванні співвласників ОСОБА_2, ОСОБА_5 фактично перебуває та частина спільного майна в натурі, яка відповідає їх часткам у праві спільної часткової власності, однак зазначені обставини не припиняють право спільної часткової власності на нерухоме майно.
Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню ( ст. 367 ЦК України).
З огляду на діючі норми цивільного права щодо спільної часткової власності, така власність може бути припинена лише у визначеному законом порядку, а саме в результаті поділу майна, що є у спільній частковій власності ( ст. 367 ЦК України), виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності ( ст. 364 ЦК України), припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників ( ст. 365 ЦК України).
Передбачені законодавством дії щодо припинення права спільної часткової власності на нерухоме майно ОСОБА_2 чи ОСОБА_5 не вчинено. За таких обставин, житловий будинок, господарські будівлі та споруди на даний час є їх спільною частковою власністю. Ця власність знаходиться на земельній ділянці площею 1 215 кв. м по фактичному користуванню (згідно даних технічного паспорта, виготовленого 16 жовтня 2003 року КП «Одеське МЕТІ та РОН»).
Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону ( ст. 373 ЦК України). Суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади ( ст. 374 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, на якій знаходиться належне ОСОБА_2, ОСОБА_5 нерухоме майно, є комунальною власністю Територіальної громади м. Одеси. ОСОБА_2, ОСОБА_5 з відома власника землі фактично користуються земельною ділянкою площею 1 215 кв. м для обслуговування належного їм на праві спільної власності житлового будинку, господарських будівель і споруд, однак у відповідності до діючого земельного законодавства це право користування не оформлено.
Громадяни є суб'єктами права власності на землю приватної власності ( ст. 80 ЗК України).
Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель комунальної власності (п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України).
З огляду на визначене п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України право, ОСОБА_2 як і ОСОБА_5 вправі звернутися до Одеської міської ради для набуття права приватної власності на землю шляхом безоплатної передачі такої у приватну власність із комунальної власності. Зазначене право не є спірним, оскільки визнається відповідачами, однак для реалізації цього права слід дотриматися встановленого законом порядку.
Земельне законодавство передбачає знаходження земельної ділянки у спільній приватній власності громадян з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на землю ( ст. 86 ЗК України).
Оскільки ОСОБА_2 не є єдиним власником житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих по АДРЕСА_1, то з огляду на положення п. «в» ч.2 ст. 89 ЗК України земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, належне співвласникам, за згоди власника земельної ділянки, як то Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, вправі отримати у приватну спільну сумісну власність. Зазначене право на спільну сумісну власність на землю підлягає підтвердженню правовстановлюючим документом (державним актом), де вказується прізвище, ім'я та по-батькові всіх співвласників, незалежно від їх віку, і прізвище та ініціали уповноваженого власника земельної ділянки.
З огляду на викладене, вимоги ОСОБА_2 щодо неправомірності дій Одеської міської ради та уповноваженого нею органу щодо необгрунтованого, на його думку, не вчинення дій по безоплатній передачі йому одному у приватну власність земельної ділянки площею 0, 0872 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови та видачі державного акта є безпідставними. До того ж спірна земельна ділянка площею 0, 0872 га є частиною земельної ділянки, на якій в цілому знаходиться житловий будинок, господарські будівлі та споруди, що перебувають у спільній власності, тому на даний час правові підстави для передачі у приватну власність лише частини цієї ділянки відсутні.
Підстави набуття права власності на землю та порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність визначено ст. ст. 116, 118 ЗК України та прийнятими у відповідності з діючим Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України нормами та правилами. Встановлений на законодавчому рівні порядок набуття права власності на землю має дотримуватись не лише органами, а й громадянами, які виявили намір набути право власності на землю.
Позивач не довів, що відповідачі вчиняли дії чи пред'являли вимоги до технічної документації, необхідної для вирішення спірного питання, у супереч діючого законодавства. Факт підготовки Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради 16 жовтня 2006 року висновку за № 369 про можливість передачі земельної ділянки у власність не є безумовною підставою для задоволення вимог позивача щодо визнання дій відповідачів неправомірними, оскільки це є робочий документ рекомендаційного характеру (а.с. 11, 12). Обгрунтованість висновку залежить від правильності технічної документації із землеустрою. З наявних в справі матеріалів вбачається, що саме зауваження до технічної документації є перешкодою у вирішення спірного питання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач не довів неправомірність дій відповідачів, тому правових підстав для зобов'язання останніх вчинити певні дії не вбачається.
Судові витрати сплачено.
Керуючись ст. 303, п.2 ч. 1 ст. 307, п.п.3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2008 року -скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Одеської міської ради, Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.