08 липня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ткачук О.О.
суддів Косогор Г. О. Ісаєвої Н.В.
при секретарі Ісаєвої Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про надання додаткового терміну для прийняття спадщини та визнання права власності,
встановила:
У грудні 2006 року ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_4 про надання додаткового терміну для прийняття спадщини та визнання права власності, посилаючись на те, що у травні 2005 року між ними відбулася угода купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_1, про що свідчить власноручна розписка відповідача про отримання ним грошей. Як з'ясувалося пізніше, домоволодіння належало матері відповідача, ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Відповідач прийняв спадщину, але в 6-ти місячний термін не звернувся до державної нотаріальної контори за свідоцтвом про спадщину по своїй юридичній необізнаності, а тому просив суд надати йому додатковий термін для прийняття спадщини, визнати його власником домоволодіння, визнати угоду купівлі-продажу між сторонами дійсною та визнати за ОСОБА_3 право власності на вказане домоволодіння.
Відповідач позов визнав.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено у повному обсязі.
На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Справа № 22ц-2209/2009 р. Головуючий 1 - ої інстанції
Сітарчук О.І. Категорія: 37
Доповідач: Ткачук О.О.
Відповідно до вимог ст. 292 ЦПК України, сторони, та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю, або частково.
Апелянти, які не брали участь у справі посилаються в апеляційній скарзі на те, що ухвалене Котовським міськрайонним судом Одеської області рішення є незаконним, таким, що порушило права їх батька ОСОБА_4, та порушує їх права, як його спадкоємців, що у передбачений законом строк прийняли спадщину, подавши до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини за законом. При цьому вони посилаються на ст. 1266 ЦК України.
Судова колегія не може погодитися з вищевказаними вимогами апелянтів.
Як вбачається з матеріалів справи, домоволодіння АДРЕСА_1 належало на праві особистої власності ОСОБА_5 (а.с. 6). ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона померла. На момент її смерті разом з нею проживав її син - ОСОБА_4 - відповідач по справі, та батько апелянтів. Він був єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 Вищевказане підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_4, та довідкою сільської Ради (а.с. 5, 10).
Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, він вважався таким що прийняв спадщину, так як постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України не заявив про відмову від спадщини, тому його діти, онуки померлої, при житті свого батька - ОСОБА_4 права на спадщину не мали.
Посилання в апеляційній скарзі на ст. 1266 ЦК України не береться судовою колегією до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України, онуки, та правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини, тобто, апелянти мали б право на спадщину після смерті своєї бабусі - ОСОБА_5, якби їх батько - ОСОБА_4 помер раніше своєї матері.
Судова колегія не бере до уваги також посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_4 не оформив свої права на спадщину, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Як вбачається з протоколу судового засідання ОСОБА_4 особисто приймав участь у судовому засіданні 11 грудня 2006 року (а.с. 13), визнав позов, не оскаржив рішення. Як пояснила у судовому засіданні ОСОБА_3 після того, як він одержав від неї гроші за дім, він продовжував проживати у літній кухні аж до смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та ніяких претензій до неї не мав. Тому суд не бере до уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_4 не знав про ухвалення у грудні 2006 року рішення.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що вищевказане рішення суду ніяким чином не зачіпає питання про права, та обов'язки апелянтів, а ті особи, які мали право на оскарження рішення суду його не оскаржили.
Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права, та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Як вбачається з матеріалів справи, спірна домобудівля на момент смерті ОСОБА_4 три роки йому не належала і він цей факт не оспорював, тому вона не входить до складу спадщини. Помер ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року і поховала його ОСОБА_3 (а.с. 61 - 63).
Не береться судовою колегією до уваги також посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_4 за життя страждав порушенням психіки, обумовленим зловживанням алкоголем, і за станом свого здоров'я не міг керувати своїми діями, розуміти зміст і наслідки своїх дій.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Як вбачається з наданої 5 липня 2005 року карти стаціонарного хворого психіатричного відділення Котовської рай лікарні Одеської області (а.с. 58) ОСОБА_4 дійсно проходив у липні 2005 року лікування у зв'язку з порушенням психіки, та поведінки внаслідок зловживання алкоголем. Однак його було виписано з лікарні у зв'язку з появою «задовільних установ до тверезого життя» (а.с. 59). Інших даних про стан психічного здоров'я не надано.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двох місяців з дня проголошення до Верховного Суду України.