4 червня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л. Г.,
Фадєєнко А.Ф.,
при секретарі - Фабіжевському B.C., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання права власності на нежиле приміщення за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2007 року, -
Позивач ОСОБА_2, звернувшись 11 серпня 2006 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що на праві оренди у її строковому платному користуванні для розміщення пункту роздрібної торгівлі знаходилось індивідуально визначене майно - тверде покриття площею 76, 8 кв. м, розташоване в АДРЕСА_1. На вказаному місці за власні кошти збудувала будівлю загальною площею 117, 8 кв. м, яку використовує під кафе-бар. Посилаючись на Закон України «Про власність» позивач просила визнати за нею право власності на будівлю кафе-бару площею 117, 8 кв. м, розташовану в АДРЕСА_1 (а.с. 2).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2007 року, ухваленого в порядку заочного розгляду справи, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення кафе-бару загальною площею 117, 8 кв. м, розташоване в АДРЕСА_1. Виконання рішення в частині реєстрації об'єкту та видачі технічного паспорта покладено на КП «Одеське МЕТІ та РОН» (а.с. 34).
В апеляційній скарзі Виконавчий комітет Одеської міської ради просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд.
Неправильність рішення суду апелянти мотивували порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Справа № 22 ц - 1848 - 2009 Категорія 6
Головуючий у першій інстанції Жуковський О. Г.
Доповідач Вадовська Л.М.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що приміщення знаходиться на земельній ділянці, наданій ОСОБА_2 у користування на праві оренди. Приміщення збудовано на кошти позивача у відповідності до діючих будівельних норм та правил, інших державних стандартів з питань будівництва. Визначивши, що збудоване приміщення є новоствореним майном, що має 100 % будівельну готовність, суд, з посиланням на ч.2 ст. 311 ЦК України, вважав за можливе визнати за позивачем право власності на нежиле приміщення кафе-бару.
Однак такого висновку суд дійшов не лише не повно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, а й допустивши порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду і закриття провадження у справі з огляду на наступне.
Встановлено, що на підставі договору оренди окремого індивідуально визначеного майна № 1/243 від 1 грудня 2004 року, укладеного між Управлінням розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради та приватним підприємцем ОСОБА_2, остання як орендар прийняла у строкове платне користування (оренду) окреме індивідуально визначене майно - тверде покриття площею 76, 80 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1, для здійснення роздрібної торгівлі фасованими товарами. Строк дії договору оренди було встановлено до 1 грудня 2005 року (ас. 78).
Згідно паспорта, виготовленого у 2004 році ТОВ «ЕКО Містобудівельник» на замовлення приватного підприємця ОСОБА_2, на земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_1 підлягав розміщенню некапітальний пункт роздрібної торгівлі - кіоск площею 76, 8 кв. м з прилеглою територією 38, 86 кв. м (а.с. 9-16).
Відповідно до договору оренди окремого індивідуально визначеного майна від 1 грудня 2005 року № 1/683, укладеного між Управлінням розвитку та побутового обслуговування Одеської міської ради та приватним підприємцем ОСОБА_2, остання терміном до 1 грудня 2007 року знову прийняла в строкове платне користування (оренду) - тверде покриття площею 76, 80 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1, для здійснення роздрібної торгівлі фасованими товарами (а.с. 79).
За умовами договорів оренди передбачалось використання об'єкту оренди виключно для розміщення та експлуатації некапітального пункту дрібно-роздрібної торговельної мережі - кіоску.
Згідно технічного паспорта, виготовленого 15 грудня 2005 року КП «Одеське МБТІ та РОН» на замовлення ОСОБА_2, на орендованій земельній ділянці фактично знаходиться приміщення, загальною площею 117, 8 кв. м, що складається з літ. «А» площею 79, 5 кв. м, літ. «Б» площею 38, 3 кв. м, і використовується під кафе-бар (а.с. 6-8).
Договором про дозвіл на експлуатацію тимчасового об'єкту торгівлі від 1 грудня 2006 року, укладеним між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, останній як підприємцю надано дозвіл на експлуатацію тимчасового об'єкту торгівлі кафе-бару площею 117 кв. м (а.с. 81).
Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 25 грудня 2006 року № 13219, проведеної експертом Одеського НДІСЕ, встановлена 100 %) будівельна готовність нежиле приміщення кафе-бару та відповідність будівлі ДБНтаП (а.с. 22-24).
Відповідно до договорів оренди окремого індивідуально визначеного майна від 1 грудня 2007 року № 3722, від 1 грудня 2008 року № 1/1296, укладених між Управлінням розвитку та побутового обслуговування Одеської міської ради та приватним підприємцем ОСОБА_2, у строковому платному користуванні ОСОБА_2 перебуває окреме індивідуально визначене майно - тверде покриття площею 152, 08 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1, для розміщення та експлуатації некапітального пункту дрібно-роздрібної торговельної мережі з метою здійснення роздрібної торгівлі фасованими товарами. Строк дії останнього договору оренди визначено до 1 грудня 2009 року (а.с. 82-85).
Таким чином, встановлено, що ОСОБА_2 є суб'єктом господарювання. Тверде покриття (фактично земельна ділянка), де розташовано об'єкт, визнання права власності на який заявлено, було надано ОСОБА_2 як приватному підприємцю у строкове платне користування для здійснення підприємницької діяльності, як то роздрібної торгівлі фасованими товарами у некапітальному пункті торговельної мережі.
Одеська міська рада є юридичною особою. Органи, до повноважень яких належить вирішення спірного питання визнання права власності на об'єкт нерухомості, є юридичними особами.
Зміст норм Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що підвідомчість справи повинна визначатися виходячи із предмета спору з урахуванням суб'єктного складу. По даній справі предметом спору є правовідносини по володінню, користуванню, розпорядженню приміщенням, яке використовується як нежиле приміщення для здійснення господарської діяльності. Суб'єктний склад спору визначений сторонами, які є суб'єктом господарювання і юридичними особами.
Таким чином, справа підвідомча господарському суду.
Якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то згідно ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі.
З огляду на викладене, справа загальному суду не підвідомча, розгляду в порядку цивільного судочинства не підлягає. Із зазначених підстав провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. 303, п.4 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 310, 313, п.3 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2007 року - скасувати, провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання права власності на нежиле приміщення - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.