«22» липня 2009р. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого -Троїцької Л.Л.,
суддів - Сидоренко І.П., Каранфілової В.М.,
при секретарі - Басовій Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Приморського районного суду Одеської області від 10 квітня 2009р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення авансу, -
30 грудня 2008 року до суду звернулась позивачка з даним позовом до відповідачки, при цьому посилалась на те, що 14.08.2008р. між ними був укладений попередній договір, відповідно до якого сторони зобов'язались в майбутньому в строк до 31.12.2008р. укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, яка належить відповідачці, на умовах та в порядку, визначеним попереднім договором. Вказаний договір був нотаріально посвідчений.
Відповідно до п.5 попереднього договору для підтвердження дійсних намірів про укладання основного договору купівлі-продажу вищевказаної квартири, вона в присутності нотаріуса передала ОСОБА_2 в рахунок наступного договору купівлі-продажу 145 320 грн., що на день підписання попереднього договору було еквівалентно суми 30 000 доларів США за офіційним курсом НБУ, остання їх отримала. Передача грошей була здійснена готівкою. В момент розрахунку за основним договором зазначена сума повинна була бути зарахована у належній платіж як еквівалент 30 000 доларів США.
03.12.2008р. вона усно домовилась з відповідачкою нотаріально оформити основний договір купівлі-продажу квартири, але укладання цього договору не відбулося з вини ОСОБА_2, так як у неї на час узгодженої зустрічі у нотаріуса не були готові всі документи для належного його укладання.
Відповідно до п.5.2. попереднього договору, у випадку не укладення основного договору купівлі-продажу квартири або відмови від його укладання, або з інших причин з яких стало неможливо укладання основного договору, покупець має право вимагати повернення грошової суми, зазначеної у п.5.1. цього договору, що складає 145 320 грн., що на день підписання договору було еквівалентно суми 30 000 доларів США, а продавець повинен та зобов'язується повернути її протягом 5 днів з моменту виникнення такої вимоги у розмірі, який був нею отриманий та зазначений в п.5.1. попереднього договору.
Справа № 22ц - 3177 /2009р. Категорія ЦП: 20
Головуючий у першій інстанції- Домусчі Л.В.
Доповідач - Троїцька Л.Л.
У зв'язку з тим, що відповідачка відмовилась від заключения договору та повернути суму авансу, ОСОБА_3 просила позов задовольнити.
10.04.2009р. в судовому засіданні позивачка збільшила свої позовні вимоги, посилаючись на те, що фактично нею були передані відповідачці 30 000 доларів США, що станом на 10.04.2009р. за курсом НБУ дорівнює 231 000 грн., які ОСОБА_2 повинна повернути (а.с. 73).
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 позов не визнали, посилаючись на те, що основний договір був неукладений саме з вини позивачки.
Рішенням Приморського районного суду Одеської області від 10 квітня 2009р. задоволені в повному обсязі вимоги позивача.
Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аванс у розмірі 231 000грн.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити позивачці в задоволені вимог, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав доводи апеляційної скарги, зміст рішення, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що сплачена ОСОБА_3 сума за попереднім договором є авансом, а тому підлягає стягненню з відповідачки.
При цьому керувався вимогами ст. ст. 509, 510, 526, 527, 530, ч.2 ст. 570, ст. 571, 610, 611, 635 ЦК України.
Колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, зібраним доказам, яким дана належна правова оцінка, та вказаним нормам матеріального права.
Доводи скарги про те, що договір купівлі-продажу не відбувся з вини ОСОБА_3, достовірними доказами не підтверджені і взагалі не можуть бути підставою для відмови в позові про повернення суми авансу.
Твердження апелянта про те, що поверненню підлягає сума, зазначена в п.5.2 попереднього договору, тобто 145 320грн., а не 231000грн., які просила стягнути позивачка, є безпідставні.
Відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
В п.2.1 договору від 14.08.2008р. ціна квартири, яка підлягала продажу, вказана в грошовій одиниці гривні в розмірі 871 920. При цьому сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - 180 000 доларів США
Згідно п.5.1 цього договору покупець передав, а продавець отримав гроші в сумі 145 320грн. з зазначенням еквівалента в доларах США за офіційним курсом НБУ - 30 000 (а.с. 5-8).
Крім того, ОСОБА_2 в судовому засіданні першої інстанції не заперечувала, що вказана сума нею була отримана в доларах США.
При викладених обставинах, позивачка вправі вимагати повернення спірної суми авансу еквівалентної 30 000 доларам США на час постановления рішення судом першої інстанції 10.04.2009р., тобто в сумі 231 000грн.
Інші доводи правового значення не мають.
Враховуючи викладене, колегія вважає, що рішення суду законне та обгрунтоване, підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Приморського районного суду Одеської області від 10 квітня 2009р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі 2-ох місяців з дня її проголошення.