«22» липня 2009р. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого -Троїцької Л.Л.,
суддів - Сидоренко І.П., Каранфілової В.М.,
при секретарі - Басовій Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси на рішення Приморського районного суду м. Одеса від 30 березня 2009р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси про відшкодування моральної шкоди, стягнення заборгованості по одноразовій та щомісячним страховим виплатам з урахуванням індексації та компенсації і зобов'язання проводити щомісячні страхові виплати з послідуючою індексацією та компенсацією, -
ОСОБА_1 звернувшись до суду з вищевказаним позовом до відповідача та уточнивши вимоги, просила стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси моральну шкоду у сумі 200 000грн. та заборгованість зі сплати одноразової страхової виплати у сумі 1630, 79грн., заборгованість зі сплати щомісячних страхових виплат за період з 04.04.2006р. по 01.12.2008р. в сумі 41154, 94грн. з послідуючою індексацією та компенсацією згідно діючого законодавства та зобов'язати відповідача проводити щомісячні страхові виплати з 01.12.2008р. в сумі 1882, 96грн. з послідуючою індексацією та компенсацією згідно діючого законодавства (а.с. 1-4, 43).
У ході судового розгляду представник позивача підтримала позовні вимоги, просила суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник позивача пояснила, що ОСОБА_1, працюючи в Державній судноплавній компанії „Чорноморське морське пароплавство" в наслідок нещасного випадку на виробництві отримала виробничу травму. Про даний нещасний випадок був складений акт № 01/05 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом від 01.12.2005р. Медико-соціальна експертна комісія 04.04.2006р. встановила ОСОБА_1 другу групу інвалідності та втрату професійної працездатності у розмірі 60 %. При подальших обстеженнях в МСЕК 03.04.2007р. та 06.05.2008р. їй була встановлена друга група інвалідності та втрата професійної працездатності у розмірі 65 %.
Свої позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди з відповідача, заподіяної при виконанні трудових обов'язків, у розмірі 200 000грн., позивачка мотивує тим, що моральну шкоду їй спричинено умовами виробництва і в результаті нещасного випадку вона стала інвалідом другої групи зі втратою професійної працездатності на 65 %, у зв'язку з чим вимушена змінити свій спосіб життя та постійно відчуває безпорадність перед хворобою. У зв'язку з отриманою травмою вона перенесла моральні страждання через втрату нормальних життєвих зв'язків, порушення функцій органів тіла, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Справа № 22ц - 2816 /2009р. Категорія ЦП: 30
Головуючий у першій інстанції - Федусик В.В.
Доповідач - Троїцька Л.Л.
Відповідач призначив одноразову допомогу у розмірі 18209, 21 грн. та щомісячні страхові виплата у розмірі 153, 49грн. з 04.04.2006р. на підставі Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". З таким розміром вона не погоджується, оскільки відповідач провів розрахунок одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат з середньої заробітної плати в сумі 303, 49 грн. всупереч ст. 1197 ЦК України.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, заперечувала проти задоволення позову, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. з послідуючими змінами та доповненнями та ст. 1197 ЦК України (а.с. 33-35).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 30 березня 2009р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Суд стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 150 000грн.; заборгованість зі сплати одноразової страхової виплати - 1 630грн. 79коп.; заборгованість зі сплати щомісячних страхових виплат за період з 04.04.2006р. по 01.12.2008р. в сумі 41 154грн. 94коп. 3 послідуючою індексацією та компенсацією згідно діючого законодавства України.
Суд також зобов'язав відповідача проводити щомісячні страхові виплати з 01.12.2008р. в сумі 1 882грн. 96коп. на користь ОСОБА_1 з послідуючою індексацією та компенсацією згідно діючого законодавства України.
Стягнув з відповідача на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення (далі ІТЗ) розгляду справи в сумі 7грн.50коп.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав доводи апеляційної скарги, зміст рішення, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції було встановлено і це не оскаржується відповідачем, що з ОСОБА_1, яка працювала в Державній судноплавній компанії прибиральницею, 22.11.2005р. стався нещасний випадок, про що 01.12.2005р. був складений акт № 01\05 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.
04.04.2006р. МСЕК встановлено ОСОБА_1 другу групу інвалідності та втрату професійної працездатності у розмірі 60 %. При подальших обстеженнях в МСЕК 03.04.2007р. та 06.05.2008р. їй була встановлена друга група інвалідності та втрата професійної працездатності у розмірі 65 %.
Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси ОСОБА_1, яка є суб'єктом страхування від нещасних випадків на виробництві, відшкодовано одноразову страхову виплату у сумі 18 209, 21грн. та призначено з 04.04.2006р. щомісячні страхові виплати у сумі 153, 49грн.
Задовольняючи частково вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки вона зазнала болю та глибокі страждання, у зв'язку з отриманою травмою на виробництві. Вона також перенесла моральні страждання через втрату нормальних життєвих зв'язків, порушення функцій органів тіла, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
На думку суду, право у позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 04.04.2006р., на підставі ст. ст. 1, 5, 6, 21, 28, ч.3 ст. 34 в редакції Закону України № 1105 від 09.02.2006р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який діяв на момент виникнення правовідносин.
Визначаючи суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 000грн., суд виходив з розміру позовних вимог, ступеню перенесених моральних страждань, ступеню порушення життєвих зв'язків, характеру додаткових зусиль для організації життя.
Задовольняючи вимоги позивачки стосовно стягнення заборгованості з виплати одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат, суд виходив з того, що вони були нараховані відповідачем із середньомісячного заробітку в 303, 49грн. всупереч вимог ст. 1197 ЦК України і провів розрахунок середньомісячного заробітку в сумі 1750, 00грн., виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати - 350, 00грн., яка була встановлена Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Між тим, з такими висновками суду колегія погодитись не може з наступних підстав.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що згідно п.27 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005р. дію абзацу 4 ст. 1 підпункту „є" п.1 ч. 1 ст. 21, ч.3 ст. 28 та ч.3 ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей зупинено на 2006р.
Крім того, Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007р. з 20.03.2007р. абз.4 ст. 1 викладено в новій редакції та виключена ч.3 ст. 34 Закону.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції доводи відповідача належним чином до уваги не прийняв, порахував їх такими, що протиріччать нормам Конституції України, і прийшов до неправильного висновку про те, що право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло на підставі ст. ст. 1, 5, 6, 21, 28, ч.3 ст. 34 в редакції Закону України № 1105.
При цьому суд не врахував, що правовідносини між сторонами виникли в 2006р. і зупинення Законом України „Про держаний бюджет України на 2006р" норми закону щодо відшкодування моральної шкоди у разі настання нещасного випадку на виробництві, не дає підстави для її застосування.
Посилання представника позивача на рішення Конституційного Суду України № 6-рп2007 від 09.07.2007р., № 10-рп2008 від 22.05.2008р. та № 26 рп-2008 від 27.11.2008р. не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказані рішення не стосуються норм Закону, на підставі яких розглядається даний спір і були прийняті в 2007-2008р.р.
В 2006р. рішення Конституційного Суду України стосовно норм Закону України „Про Державний бюджет України на 2006р." не приймалось.
Таким чином, при вирішенні позову ОСОБА_1 суд помилково стягнув з відповідача компенсацію за моральну шкоду у зв'язку з втратою професійної працездатності, встановленої їй рішенням МСЕК від 04.04.2006р.
Справа № 22ц - 2816 /2009р. Категорія ЦП: 30
Головуючий у першій інстанції - Федусик В.В.
Доповідач - Троїцька Л.Л.
Що стосується рішення в частині стягнення заборгованості з виплати одноразової страхової виплати у сумі 1630, 79грн., заборгованості зі сплати щомісячних страхових виплат за період з 04.04.2006р. по 01.12.2008р. в сумі 41154, 94грн. з послідуючою індексацією та компенсацією згідно діючого законодавства та зобов'язання відповідача проводити щомісячні страхові виплати з 01.12.2008р. в сумі 1882, 96грн. з послідуючою індексацією та компенсацією згідно діючого законодавства, то вони також не відповідають вимогам спеціального Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, КЗпП України, Закону України „Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів.
Згідно ст. 34 Закону України сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Відповідно до п.2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримала травму, виконуючи роботу відповідно до трудового договору і є суб'єктом страхування від нещасних випадків на виробництві, а тому питання про відшкодування шкоди в зв'язку з отриманою травмою мають вирішуватися на підставі вищевказаного спеціального Закону.
Норма ст. 1197 ЦК України в частині обчислення середньої заробітної плати потерпілого для розрахунку страхових виплат не може застосовуватися у сфері загальнообов'язкового соціального державного страхування, так як вона не поширюється на відносини щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Зазначених вимог закону суд не врахував.
За таких обставин, враховуючи той факт, що при вирішенні справи судом неправильно застосовані норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню в повному обсязі з постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 на підставі п.4 ч. 1, ч.2 ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст. 303, п.2 ч. 1 ст. 307, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеса від 30 березня 2009р. скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси про відшкодування моральної шкоди, стягнення заборгованості по одноразовій та щомісячним страховим виплатам з урахуванням індексації та компенсації і зобов'язання проводити щомісячні страхові виплати з послідуючою індексацією та компенсацією - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, однак, може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі 2-ох місяців з дня його проголошення.