Справа № 22ц -1759/2009
Категорія - 31
Головуючий у 1 й інстанції - Петрюк Т.М.
Доповідач - Григорченко Е.І.
25 березня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Костюченко Н.Є.
суддів - Григорченка Е.І., Кузнецова В.О.
при секретарі - Сичевській А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами
Закритого акціонерного товариства «Скіф» і ОСОБА_2 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2009 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Скіф» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої злочином,
встановила:
В червні 2007 року ЗАТ «Скіф» звернулося з позовом до ОСОБА_2 і просило стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 52048 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ЗАТ «Скіф» належить майно: автогараж з майданчиком, ангар бригади № 4, пташник, будівля контори, майстерня з гаражем, гараж автомобільний, склад запасних частин, будинок бригади і автомобіля КАМАЗ - 5511 1987 року випуску, загальною вартістю 48000 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2004р., право власності на зазначене майно визнано за ФГ «Ольга».
Відповідач, на підставі зазначеного рішення господарського суду, яке не вступило в законну силу, самовільно, усупереч встановленого законом порядку, захватив зазначене майно, яке належить ЗАТ «Скіф», тим самим спричинив матеріальну шкоду на суму 48000 грн.
У зв'язку з незаконними діями відповідача, була порушена кримінальна справа за ст. 356 КК України, яка була закрита постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19.07.2005 року на підставі акту амністії.
Крім того, відповідач в період з 16 по 30.01.2005 року, на території машинного двору, машинного двору в с Дмитрівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, викрав належне ЗАТ «Скіф» майно: причеп ПІМ - 40, розкидач добрив МВУ -6, голчасті органи БІГ - 3 в кількості 10 шт., 2 мости трактора Т-150, два кисневих балона, два приймальні бітери КСК, чим заподіяв матеріальну шкоду на загальну суму 4048 грн., у зв'язку з чим була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 185 КК України.
Постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21.11.2005 року провадження по кримінальній справі по відношенню до ОСОБА_2 закрито на підставі акту амністії.
Відповідач позовні вимоги не визнав
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15.01.2009 року позовні вимоги ЗАТ «Скіф» задоволені частково, з ОСОБА_2 на користь позивача стягнено у відшкодування матеріальної шкоди 4048грн., судові витрати в розмірі 50грн. та судовий збір в дохід держави 40 грн.
Також з ЗАТ «Скіф» стягнено судовий збір в дохід держави 480 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
З апеляційними скаргами на рішення звернулись обидві сторони. ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та направити справи на новий розгляд, посилаючись на те, що зазначене рішення ухвалено з порушенням норм матеріального, процесуального права, необґрунтоване, судом не повно з'ясовані обставини справи.
ЗАТ «Скіф» в апеляційній скарзі просить змінити рішення в частині відмови в позовних вимогах і задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ЗАТ «Скіф» підлягає частковому задоволенню, з ухваленням нового рішення в частині стягнення судового збору, згідно п. 4 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19.07.2005 року закрито провадження по кримінальній справі за ст. 356 КК України у відношенні ОСОБА_2, на підставі Закону України «Про амністію».
Згідно зазначеної постанови відповідач був звинувачуваний в тому, що 02.01.2005 року, близько 11-00 години, на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2004 року, яке не вступило в законну силу про визнання за СФГ «Ольга» право власності на автогараж з майданчиком, ангар бригади № 4, пташник, будівлю контори, майстерню з гаражем, гараж автомобільний, склад запасних частин, будинок бригади і автомобіля КАМАЗ - 5511 1987 року випуску, загальною вартістю 48000 грн., самовільно, усупереч встановленого законом порядку, захватив зазначене майно, право на яке оспорюється ЗАТ «Скіф», тим самим спричинив матеріальну шкоду на зазначену суму.
21 жовтня 2008 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області визнано право власності за СФГ «Ольга» на зазначене майно, яке було захоплене відповідачем, тобто на автогараж з майданчиком 1991 року будівництва, ангар бригади № 4, пташник, будівлю контори, майстерню з гаражем, гараж автомобільний, 1962 року будівництва, склад запасних частин, будинок бригади та автомобіль КАМАЗ -5511 1987 року випуску, розташоване в с Дмитрівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, придбане за договором № 67 від 12.07.2003 року.
Дане рішення господарського суду від 21.10.2008 року залишено без змін постановою апеляційного господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2008 року.
Ураховуючи викладене, районний суд прийшов до висновку, про відмову в позовних вимогах щодо відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 48000грн., пов'язаної з захопленням зазначеного майна, оскільки, відповідно до зазначених рішень господарських судів, власником майна є СФГ «Ольга», а не позивач ЗАТ «Скіф».
Крім того, постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21.11.2005 року закрито провадження по кримінальній справі за ч. 1ст. 185 КК України у відношенні ОСОБА_2, на підставі Закону України «Про амністію». Згідно зазначеної постанови відповідач, в період з 16 по 30.01.2005 року, на території машинного двору в с Дмитрівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області викрав належне ЗАТ «Скіф» майно: причеп ПІМ - 40, розкидач добрив МВУ -6, голчасті органи БІГ - 3 в кількості 10 шт., 2 мости трактора Т-150, два кисневих балона, два приймальні бітери КСК, чим заподіяв матеріальну шкоду на загальну суму 4048 грн.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 4048 грн., оскільки відповідачем не надано доказів про те, що вищевказане майно не належить відповідачу, та що воно має іншу вартість.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями самих сторін.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, керуючись чинним законодавством, зокрема ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 10, 60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши заподіяну позивачу матеріальну шкоду в розмірі 4048 грн., з відповідача.
Доводи, приведені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що суд необґрунтовано стягнув у відшкодування матеріальної шкоди позивачами не надано достатніх та належних доказів заподіяної матеріальної шкоди 4048 грн., не можуть бути прийняті до уваги, оскільки його вина у заподіянні шкоди підтверджується зазначеною вище постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21.11.2005 року про закриття провадження по кримінальній справі за ч. 1 ст. 185 КК України у відношенні ОСОБА_2, на підставі Закону України «Про амністію».
У відповідності до ст. 10 ЦПК України, відповідач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені ним обставини.
Проте, будь - які докази, які б підтверджували в установленому законному порядку те, що відповідач невинний у заподіянні матеріальної шкоди щодо викраденого майна, суду не надані.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Справа судом 1-ї інстанції розглянута в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги ЗАТ «Скіф» про те, що факт спричинення відповідачем матеріальної шкоди в розмірі 48000грн. не потребують додаткового доказування відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, так як це встановлено постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19.07.2005 року, оскільки зазначена стаття передбачає звільнення від доказування обставин, які встановлені вироком або постановою суду про адміністративне правопорушення.
В даному випадку, обставини, викладені в зазначеній постанові суду від 19.07.2005 року про закриття провадження у справі, є доказом, і суд першої інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, дав наданим по справі доказам та встановленим обставинам у справі в їх сукупності належну правову оцінку, керуючись законом.
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача, що суд помилково стягнув з нього в дохід держави судовий збір в сумі 480грн., оскільки, відповідно до п. 8 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" від 21.01.1993 року /з послідуючими змінами та доповненнями/, від сплати державного мита звільняються позивачі за позовами про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином.
Інші доводи, приведені в апеляційних скаргах, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки, і висновків суду не спростовують.
Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, апеляційну скаргу ЗАТ «Скіф» задовольнити частково, рішення суду в частині стягнення суми судового збору в розмірі 480 грн. - скасувати, а в іншій частині залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Скіф» задовольнити частково.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2009 року в частині стягнення суми судового збору в розмірі 480 грн. -скасувати.
В іншій частині рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2009 року залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня проголошення.