Справа № 22 ц-1495/09 Головуючий в 1-ої інстанції - Чебикін В.П.
Категорія-48 Доповідач - Волошин МП.
25 березня 2009 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Басуевої Т.А.
суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду М.Дніпропетровська від 14 січня 2009 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайя» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У липні 2008 року ТОВ «Вайя» звернулося до суду з позовом і просило стягнути з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5 346 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн..
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2009 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 5 346 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, та постановити нове рішення про відмову в задоволені позову, оскільки суд порушив норми матеріального та процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 грудня 2005 року на посаду зварника ТОВ «Вайя» прийняло відповідача ОСОБА_1.
30 квітня 2008 року відповідач на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України був звільнений з роботи за невідповідність займаній посаді.
19 березня 2008 року між позивачем та Приватним підприємством «Нікабудсервіс» був укладений договір на виконання підрядних робіт щодо прокладки газопроводу за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Бай кальська, 80-д до магазину «АТБ».
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Вайя» суд першої інстанції як на підставу стягнення з ОСОБА_1 шкоди посилався на дефектний акт від 07 травня 2008 року яким встановлено, що під час прокладки поліетиленового газопроводу в траншеї, порушено технологію зварювання поліетиленового газопроводу, а саме: глибина траншеї виконана з відступом від проекту та п. 17.3 ДБН В 2.5-20-2001; під час розкриття газопроводу та візуальному огляді встановлено три дефектних стики; газопровід не прийнятий в експлуатацію, про що свідчить лист в.о. головного інженера ВАТ «Дніпрогаз» від 29 квітня 2008 року № 1392/5-2; необхідно провести пере прокладання поліетиленового газопроводу діаметром 60 мм з повною заміною труби, фітінгов, розкопкою та поглиблення траншеї. На відновлення робіт по усуненню вказаних недоліків позивач поніс матеріальні затрати в розмірі 5346грн. які суд стягнув з відповідача в повному розмірі, прийшовши до висновку, що він винний в заподіянні шкоди підприємству. Діючим законодавством встановлено два основних виду матеріальної відповідальності: обмежений та повний. Стаття 134 КЗпП передбачає випадки повної матеріальної відповідальності, позивач просив суд стягнути матеріальну шкоду з відповідача на підставі ст.134 ч.1 п.5 та 135-3 КЗпП не надавши суду докази про підстави матеріальної відповідальності відповідача, ТОВ «ВАЙЯ» договір про матеріальну відповідальність ОСОБА_1 не укладало.
Відповідно до п.5 ст.134 КЗпП працівник несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції"), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.
Колегія суддів вважає, що відповідач під вказані підстави відповідальності не підпадає. Ознаки недостачі, умисного знищення чи зіпсування матеріалів позивача в діях відповідача відсутні.
За змістом ч. 2 п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівникам» керуючись вимогами цивільного процесуального законодавства суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 1353, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.
Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, суд на порушення вимог ЦПК України не визначився з правовою нормою, що регулює спірні правовідносини; не визначив вид і межі матеріальної відповідальності; у рішенні послався на відповідні норми КЗпП, які не дають підстав про покладення обов'язку по відшкодуванню матеріальної шкоди , помилково керувався цивільним законодавством при стягненні моральної шкоди. Згідно зі ст.1167 ЦК України підставами відповідальності за завдану моральну шкоду є наявність вини особи, яка завдала шкоди неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.
Суд не врахував, що питання про відшкодування матеріальної шкоди при трудових правовідносинах регулюються трудовим законодавством, відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. КЗпП не передбачає стягнення з працівника підприємства моральної шкоди заподіяної при трудових правовідносинах. Застосування судом норм ЦК є безпідставним.
Крім того, мотивувальна частина рішення не містить розрахунків з яких суд виходив при задоволені грошових вимог.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 1,4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2009 року -скасувати.
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайя» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з моменту проголошення.