Справа № 22ц-1512/09 Головуючий у 1 й інстанції - Боженко Л.В.
Категорія - 34 Доповідач - Волошин М.П.
25 березня 2009 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Басуєвої Т.А.
суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зобов'язання звільнити квартиру, -
У травні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом в інтересах недієздатного ОСОБА_4 і просила виселити ОСОБА_2 із спірної квартири, зобов'язати звільнити квартиру та знятися з реєстрації в ній.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2008 року позов задоволено, зобов'язано ОСОБА_2 звільнити квартиру АДРЕСА_1 протягом місяця.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та відмовити в позові.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України при вирішенні справи суд повинен: встановити наявність обставин (фактів) якими були обґрунтовані вимоги і заперечення, та вивчити докази, котрими вони підтверджуються; визначитися щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, якими врегульовані ці правовідносини.
Задовольняючи позов суд першої інстанції керувався нормами ст.ст. 383, 386 ЦК України, які регулюють право власника житлового будинку (квартири) та право громадянина на звернення за захистом порушеного права.
Таке поняття, як звільнення квартири (житлового будинку) не передбачено діючими нормами цивільного та житлового законодавства. Житловий кодекс України передбачає підстави для виселення, проте на порушення вимог вищевказаних статей ЦПК України, суд належним чином доводи сторін не перевірив; не встановив характер правовідносин, що виникли між сторонами, норми права, якими вони регулюються; не дав належної правової оцінки зібраним доказам. Суд лише обмежився в рішення вказівкою на те, що відповідачка займає спірну квартиру незаконно і зобов'язав ОСОБА_2 звільнити квартиру протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили. Відповідно до ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у користуванні ним інакше ніж з підстав і в порядку, визначених законом.
Згідно позовних вимог ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про виселення з квартири ОСОБА_4 та зняття її з реєстрації.
Під час розгляду справи ОСОБА_3 не змінювала підстав позову та наполягала на його задоволенні.
Суд першої інстанції не розглянув позовні вимоги про виселення ОСОБА_2 та зняття її з реєстрації, такий предмет спору не був досліджений та вирішений судом.
Тобто судом першої інстанції фактично не було розглянуто позовні вимоги про виселення та зобов'язання знятися з реєстрації і цей недолік не може бути усунений ухваленням додаткового рішення, що у відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 5 ч. 1 ст. 311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2008 року скасувати та справу направити на новий розгляд до тож суду в іншому складі суду.
Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку до Верховного Суду України.