Справа № 22ц-1735/09 Головуючий у їй інстанції - Овчаренко Н.Г.
Категорія - 34 Доповідач - Волошин М.П.
25 березня 2009 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Басуєвої Т.А.
суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - Комунальне житлове-експлуатаційне підприємство «Південне», Виконавчий комітет Кіровської районної ради м. Дніпропетровська, Служба у справах неповнолітніх Кіровського району м. Дніпропетровська, Відділення паспортної, реєстраційної та міграційної роботи Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про вселення у житлове приміщення, -
У жовтні 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом і просила вселити її в квартиру АДРЕСА_1.
Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2008 року позов ОСОБА_3 задоволено, та вона вселена в спірну квартиру. Ухвалою суду від 29 грудня 2008 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить заочне рішення суду скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої заперечення проти заочного рішення тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 03 квітня 1992 року позивачка ОСОБА_3 на підставі ордеру на житлове приміщення, що був виданий 04 квітня 1992 року, отримала квартиру АДРЕСА_1, де стала мешкати із чоловіком ОСОБА_6 Як вбачається з акту обстеження квартири через 2-3 роки з їхньої згоди до квартири вселилися їхня донька - ОСОБА_7 та її діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_8 В 1998 році ОСОБА_7 з дітьми виїхала на мешкання до квартири за адресою: АДРЕСА_2, яку отримала за місцем роботи. Згодом ОСОБА_2 повернулася на мешкання до квартири АДРЕСА_1.
Згідно матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_2 надала суду клопотання про відкладення розгляду справи 02 червня 2008 року, оскільки вона буде відсутньою в місті.
Крім того відповідач ОСОБА_4 не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання 02 червня 2008 року, оскільки згідно поштового повідомлення розташованого на (а.с. 108) судову повістку отримала ОСОБА_7, але суд першої інстанції не дав оцінки клопотанню ОСОБА_2 та факту неналежного повідомлення відповідача, в порушення п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК України не відклав розгляд справи, а ухвалив заочне рішення по справі.
На порушення ч. 1 ст. 224 ЦПК України суд ухвалив заочне рішення без з'ясування, чи не заперечує позивач проти цього і при відсутності даних про належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання. Судом порушені вимоги ч. 1 ст. 225 ЦПК України, оскільки про заочний розгляд справи не постановлено ухвалу.
Згідно з ч. 2 ст. 31 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у ст. 27 цього кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяву без розгляду якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.
Як вбачається із матеріалів справи позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_9 подали до суду заяви в яких просили залишити без розгляду позовні вимоги про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 та визнання ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування та зобов'язання провести реєстрацію позивачів в спірній квартирі (а.с. 110, 111).
Але судом першої інстанції не постановлено ніякої ухвали з приводу залишення без розгляду позовних вимог позивачів та ухвалено рішення лише стосовно вимоги про вселення ОСОБА_3 до спірної квартири.
Таким чином, суд не вирішив позовних вимог про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 та визнання ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування та зобов'язання провести реєстрацію позивачів в спірній квартирі, що у відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України тягне за собою скасування рішення з направленням справи на новий розгляд. Цей недолік не може бути усунений додатковим рішенням, оскільки відповідачі не надали в повному обсязі свої пояснення та заперечення стосовно заявлених вимог.
За таких підстав, колегія суддів апеляційного суду вважає, що у зв'язку з виявленими порушеннями норм процесуального права рішення суду слід скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 5 ч. 1 ст. 307, п. 5 ч. 1 ст. 311, ст.ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2008 року-скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку до Верховного Суду України.