9 липня 2021 року
м. Київ
справа № 939/2915/19
провадження № 61-10682ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди та внесення змін до мирових угод,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди та внесення змін до мирових угод.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2020 року позов задоволено частково.
Змінено умови мирової угоди, затвердженої ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 16 травня 1994 року, шляхом виключення положення щодо залишення у спільному користуванні сторін зливної ями.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 400 грн у відшкодування майнової шкоди.
У іншій частині позову відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 848,28 грн у відшкодування судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 23 лютого 2021 року звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення Бородянського районного Київської області від 18 серпня 2020 року, викладені представником ОСОБА_2 - адвокатом Тимків Я. І.; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного Київської області від 18 серпня 2020 року.
Не погоджуючись із рішенням Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2020 року та ухвалою Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року, ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення і передати справу на новий розгляд.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 25 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до змісту пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки, відповідно до матеріалів касаційної скарги та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2020 року не переглядалося в апеляційному порядку, воно не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин касаційний суд відмовляє у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ОСОБА_2 рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2020 року.
Щодо оскарження заявником ухвали Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року касаційний суд дійшов наступного висновку.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у
пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Підставою касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року заявник визначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначаючи, що вказана ним причина пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення свідчить про пропуск процесуального строку з поважних причин.
Згідно із положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.
Постановляючи ухвалу, Київський апеляційний суд виходив із того, що на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_2 надав заяву із зазначенням інших підстав для поновлення строку, проте такі підстави судом також визнані неповажними, тому у відкритті провадження вважав за необхідне відмовити відповідно до вимог статті 358 ЦПК України.
Судом апеляційної інстанції за матеріалами справи установлено, що
у січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди та внесення змін до мирових угод.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2020 року позов задоволено частково.
Змінено умови мирової угоди, затвердженої ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 16 травня 1994 року, шляхом виключення положення щодо залишення у спільному користуванні сторін зливної ями.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 400 грн у відшкодування майнової шкоди.
У іншій частині позову відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 848,28 грн у відшкодування судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 23 лютого 2021 року звернувся до суду з апеляційною скаргою, до якої додав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування ОСОБА_2 зазначив, що копію рішення ним отримано 28 серпня 2020 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 5 березня 2021 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначені ОСОБА_2 ; апеляційну скаргу залишено без руху для надання заявнику можливості звернутися до суду із заявою, в якій вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, та подати докази сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі.
На виконання вимог ухвали ОСОБА_2 подано заяву про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2020 року та докази сплати судового збору.
В обґрунтування заяви адвокатом Тимків Я. І., який діяв в інтересах ОСОБА_2 , вказано про установлення на всій території України карантину.
Вивчивши зміст поданої заяви та матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обізнаність заявника зі справою, яка перебувала на розгляді Бородянського районного суду Київської області, отримання ним копії оскаржуваного судового рішення 29 серпня 2020 року, тому вважав підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення неповажними.
Крім того, Київський апеляційний суд вказав, що адвокатом Тимків Я. І. не надано доказів, які б підтвердили факт його перебування на лікарняному, що стало перешкодою для подачі апеляційної скарги у встановлені законом строки.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на лікуванні адвокат Тимків Я. І. перебував з 24 березня 2021 року до 15 квітня 2021 року, тобто після звернення до суду з апеляційною скаргою (23 лютого 2021 року).
Згідно зі змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вказаним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених частиною першою статті 354 ЦПК України, зокрема, за умови, якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Встановивши, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 18 серпня 2020 року ОСОБА_2 подано 23 лютого 2021 року, і підстави, вказані ним у заяві про поновлення строку, визнані судом неповажними, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про надання можливості заявнику звернутися до суду із заявою, в якій вказати інші підстави для поновлення строку.
Апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу поза межами строку на апеляційне оскарження, заяву про усунення недоліків надав, проте підстави для поновлення строку судом знову визнані неповажними, правильно застосував положення статті 358 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2020 року.
Касаційний суд погоджується з ухвалою суду апеляційної інстанції, який вирішив питання поновлення строку з урахуванням наведеного, і доходить висновку про те, що отримання копії оскаржуваного судового рішення 29 серпня 2020 рокута звернення до суду лише 23 лютого 2021 року не є поважною причиною його пропуску. Як установлено апеляційним судом, доказів поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження матеріали справи не містять.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, в аспекті дотримання принципу правової визначеності, який включає принцип остаточності судового рішення.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).
Вказаним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що зазначена заявником причина пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення свідчить про пропуск процесуального строку з поважних причин.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у
державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року є необґрунтованою, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, постановленою із додержанням норм процесуального права й підстави для її скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року суд також відмовляє.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди та внесення змін до мирових угод.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. М. Ігнатенко
В. А. Стрільчук