14 липня 2021 року Справа № 915/480/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,
представник позивача в судове засідання не з'явився,
представник відповідача в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Пронін Юрій Олександрович,
АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)",
56022, Миколаївська область, Казанківський район, с. Новоданилівка; код ЄДРПОУ 08680543; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2
про: стягнення 302823,02 грн.
Фізична особа-підприємець Пронін Юрій Олександрович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 08.04.2021, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)" заборгованості у розмірі 302823,02 грн., яка складається з: 255000,00 грн. - основний борг; 31239,02 грн. - інфляційні втрати; 16584,00 грн. - 3 % річних.
Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди №3/16 від 01.03.2016 в частині оплати наданих послуг.
Ухвалою суду від 19.04.2021 позовну заяву б/н від 08.04.2021 фізичної особи-підприємця Проніна Юрія Олександровича залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
26.04.2021 до суду засобами поштового зв'язку від позивача на виконання ухвали суду від 19.04.2021 надійшов супровідний лист від 22.04.2021 з додатками (позовна заява в новій редакції від 22.04.2021, докази направлення копії нової редакції позову відповідачу), направлення якого на адресу суду здійснено 22.04.2021.
Ухвалою суду від 28.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/480/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.06.2021.
31.05.2021 до суду від відповідача надійшов відзив №93/13-107 від 25.05.2021 на позовну заяву, в якому відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що своєчасно сплатити борг не мали можливості із-за важкого фінансового стану підприємства; просить суд розглядати справу без участі відповідача.
Позивач підтвердив отримання відзиву та не заперечував проти залучення відзиву до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 17.06.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 29.06.2021 та визначено явку відповідача обов'язковою.
29.06.2021 до суду від позивача надійшла заява від 29.06.2021, в якій позивач просить здійснювати подальший розгляд справи без його участі, на підставі наявних матеріалів, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 29.06.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.07.2021.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
01.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЙНІНГ ГРУПП" (орендодавець) та Державним підприємством "Підприємство Казанківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№93)" (орендар) було укладено Договір оренд №3/16 (далі - Договір №3/16), у відповідності до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування майно: верстат розпилювання каміння PELLEGRINI TDI 55 (S) SUPER (TELEDIAM), з рельсами, модель: NDI 55 (S) SUPER, рік виготовлення: 2004; серійний номер №3915; виробник PELLEGRINI (Італія) (далі - об'єкт оренди) (п. 1.1 Договору №3/16).
Згідно п.п. 3.1-3.2 Договору №3/16, термін оренди складає 3 роки з моменту прийняття об'єкта, що орендується. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі, якщо жодна сторона за 10 днів до закінчення даного Договору письмово не повідомить про намір його розірвати, даний Договір автоматично пролонгується на термін вказаний у п. 3.1 Договору на кожний наступний рік.
Розмір орендної плати: 1) у випадку добування блоків гранітних експортний варіант більше 20 куб.м. на місяць розмір орендної плати буде складати 25000,00 грн. з ПДВ; 2) у випадку добування блоків гранітних менше 20 куб.м. на місяць розмір орендної плати буде складати 20000,00 грн. з ПДВ (п. 4.1.1 Договору №3/16).
У відповідності до п. 4.2 Договору №3/16, оренда плата сплачується орендарем щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 05 числа місяця наступного за звітним.
Передача об'єкта оренди здійснюється відповідними представниками (фахівцями) сторін за актом здачі-приймання; об'єкт оренди, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання (п.п. 5.2-5.3 Договору №3/16).
Обов'язки орендаря, зокрема, використовувати об'єкт оренди за його цільовим призначенням; своєчасно здійснювати орендні платежі; у разі припинення або розірвання Договору повернути орендодавцеві, об'єкт оренди в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Сторонами погоджено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом строку визначеного п. 3.1 Договору (п. 10.1 Договору №3/16).
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
01.03.2016 сторонами було укладено акт здачі-приймання до Договору №3/16, у відповідності до якого орендодавець передав, а орендар прийняв майно - верстат розпилювання каміння PELLEGRINI TDI 55 (S) SUPER (TELEDIAM), з рельсами, модель: NDI 55 (S) SUPER, рік виготовлення: 2004; серійний номер №3915; виробник PELLEGRINI (Італія) (а.с. 7).
Додатковою угодою №1 від 14.03.2017 до Договору №3/16 сторонами внесено зміни в реквізити орендаря - ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)".
Крім того, додатковою угодою №1 від 14.03.2017 до Договору №3/16, внесено зміни до підпунктів 4.1.1-4.1.2 п. 4.1 Договору №3/16 та викладено у наступній редакції: "Розмір орендної плати за умови використання верстата 23 дні на місяць становить: у випадку добування блоків гранітних експортний варіант більше 20 куб.м. на місяць розмір орендної плати буде складати 18000,00 грн. з ПДВ; у випадку добування блоків гранітних менше 20 куб.м. на місяць розмір орендної плати буде складати 13000,00 грн. з ПДВ".
31.10.2019 сторонами укладено Угоду про розірвання Договору №3/16/30г, у відповідності до якої орендар і орендодавець, у зв'язку з втратою потреби у користуванні верстатом розпилювання каміння PELLEGRINI TDI 55 (S) SUPER (TELEDIAM), з рельсами, модель: NDI 55 (S) SUPER, дійшли згоди розірвати Договір №3/16 (а.с. 9).
31.10.2019 сторонами складено акт здачі-приймання до Договору №3/16/30г, що складений на виконання п. 8.1 Договору №3/16, про те, що орендар передав, а орендодавець прийняв майно - верстат розпилювання каміння PELLEGRINI TDI 55 (S) SUPER (TELEDIAM), з рельсами, модель: NDI 55 (S) SUPER, рік виготовлення: 2004; серійний номер №3915; виробник PELLEGRINI (Італія) (а.с. 10).
На виконання умов Договору №3/16, Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЙНІНГ ГРУПП" та відповідачем складено та підписано акт наданих послуг:
- №5 від 28.02.2018 на суму 18000,00 грн. з ПДВ (а.с. 11);
- №10 від 30.04.2018 на суму 18000,00 грн. з ПДВ (а.с. 12);
- №11 від 30.06.2018 на суму 18000,00 грн. з ПДВ (а.с. 13);
- №13 від 31.07.2018 на суму 18000,00 грн. з ПДВ (а.с. 14);
- №15 від 31.08.2018 на суму 18000,00 грн. з ПДВ (а.с. 15);
- №20 від 30.11.2018 на суму 13000,00 грн. з ПДВ (а.с. 16);
- №01 від 31.01.2019 на суму 18000,00 грн. з ПДВ (а.с. 17);
- №04 від 28.02.2019 на суму 13000,00 грн. з ПДВ (а.с. 18);
- №6 від 30.04.2019 на суму 18000,00 грн. з ПДВ (а.с. 19);
- №7 від 31.05.2019 на суму 13000,00 грн. з ПДВ (а.с. 20);
- №9 від 30.06.2019 на суму 13000,00 грн. з ПДВ (а.с. 21);
- №11 від 31.07.2019 на суму 18000,00 грн. з ПДВ (а.с. 22);
- №13 від 30.08.2019 на суму 18000,00 грн. з ПДВ (а.с. 23);
- №14 від 30.09.2019 на суму 18000,00 грн. з ПДВ (а.с. 24);
- №17 від 31.10.2019 на суму 18000,00 грн. з ПДВ (а.с. 25).
02.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Майнінг-групп" (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Проніним Юрієм Олександровичем (новий кредитор) було укладено Договір №19-12 про відступлення права вимоги (далі - Договір №19-12), у відповідності до умов якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе вимоги та став кредитором по стягненню з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)" (далі - боржник) основного боргу, пені, інфляційних втрат, 3 % річних, що належить первісному кредиторові за договором оренди №3/16 від 01.03.2016 (оренда верстату розпилювання каміння PELLEGRINI TDI 55 (S) SUPER, рік виготовлення: 2004; серійний номер №3915) (п. 1.1 Договору №19-12).
Первісний кредитор зобов'язаний: 1) передати новому кредитору, документи, які підтверджують право вимоги, передбачене п. 1 цього Договору; 2) сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим Договором, шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику копії цього Договору або вручення особисто під розписку представнику боржника (п.п. 2.1-2.2 Договору №19-12).
Згідно п.2.3 Договору № 19-12, передача права вимоги новому кредитору здійснюється оплатно за 255000,00 грн.; розрахунки мають бути проведені протягом 90 днів, з дня підписання цього договору.
Згідно п.4.1 Договору № 19-12, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Договір № 19-12 підписано та скріплено печатками сторін.
Відповідно до Акту прийому - передачі документів від 02.04.2021 ТОВ "МАЙНІНГ ГРУПП" передало, а ФОМ Пронін Ю.О. прийняв наступні документи: Договір №3/16 від 01.03.2016 (з додатками); Акти надання послуг за період з 31.03.2016 по 31.10.2019 включно (п.1); інші документи, які підтверджують право вимоги за договором № 19-12 від 02.04.2021 (п.2).
На адресу ДП "Підприємство Казанківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№93)" товариством з обмеженою відповідальністю "МАЙНІНГ ГРУПП" було направлено повідомлення від 02.04.2021 про відступлення права вимоги основного боргу, пені, інфляційних витрат, трьох процентів річних, що належить первісному кредитору за договором оренди №3/16 від 01.03.2016.
За твердженням позивача, за час дії договору оренди №3/16 від 01.03.2016 ТОВ "МАЙНІНГ ГРУПП" виконано умови договору в повному обсязі, а відповідач зобов'язання щодо оплати наданих послуг виконав частково. Вказує, що з березня 2019 відповідач жодної оплати за Договором оренди від 01.03.2016 не здійснив, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість, що і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом.
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зі змісту ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як зазначено в ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Згідно статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (п. 1 ст. 283 ГК України, ч. 1 ст. 759 ЦК України).
Частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то вона підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, вимога про стягнення основного боргу в сумі 255000,00 грн. є обґрунтованою відповідно до вимог Закону та Договору та підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 16584,00 грн. та інфляційних втрат 31239,02 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом за допомогою програми "IpLex" здійснено перерахунок 3% річних, які нараховані по кожному акту надання послуг окремо, за загальний період 06.03.2018-08.04.2021, розмір 3 % річних склав 16584,39 грн., проте з урахуванням принципу диспозитивності задоволенню підлягають вимоги у межах заявленої суми 16584,00 грн.
Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 16584,00 грн.
Позивачем нараховано інфляційні втрати у загальному розмірі 31329,02 грн.
Судом за допомогою програми "IpLex" здійснено перерахунок інфляційних втрат, які нараховані по кожному акту надання послуг окремо, за загальний період 06.03.2018-08.04.2021, розмір інфляційних втрат склав 36071,41 грн., проте з урахуванням принципу диспозитивності задоволенню підлягають вимоги у межах заявленої суми 31239,02 грн.
Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у сумі 31239,02 грн.
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 цього Кодексу вказано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Отже, статтею 512 ЦК України передбачає випадки, в яких відбувається заміна кредитора у зобов'язанні, тобто, матеріальному правовідношенні, при цьому за змістом даної статті правонаступництво та передання своїх прав кредитором іншій особі за правочином є окремими самостійними підставами заміни кредитора у зобов'язанні, що відрізняються як за умовами виникнення, так і їх оформленням та правовими наслідками.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. При цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 52 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
З урахуванням положень Договору №19-12 та норм Цивільного кодексу дійсно до нового кредитора фізичної особи-підприємця Проніна Юрія Олександровича перейшло право вимоги щодо стягнення з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)" заборгованості за Договором №3/16.
Таким чином із змістом Договору №19-12 права кредитора за Договором №3/16 переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. Тобто до нового кредитора - підприємця Проніна від первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙНІНГ - ГРУПП", відповідно до приписів ст. 514 ЦК України, перейшли права вимоги первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка.
Враховуючи викладене та взявши до уваги визнання позову відповідачем, позовні вимоги слід задовольнити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.
Відповідно до приписів частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" та статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, з огляду на визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути з державного бюджету сплачений судовий збір в розмірі 2271,17 грн., решту судового збору у сумі 2271,18 грн., слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 130, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)" (56022, Миколаївська область, Казанківський район, с. Новоданилівка; код ЄДРПОУ 08680543; електронна пошта: kvs-mk-vk93@ukr.net) на користь Фізичної особи-підприємця Пронін Юрій Олександрович ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ):
- 255000,00 грн. - основний борг;
- 16584,00 грн. - 3 % річних;
- 31239,02 грн. - інфляційні втрати;
- 2271,18 грн. - судового збору.
3. Повернути Фізичній особі-підприємцю Пронін Юрій Олександрович ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з державного бюджету сплачений судовий збір в розмірі 2271,17 грн. (АТ КБ Приватбанк, квитанція: 0.0.2080406727.1, дата оплати 08.04.2021).
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 23 липня 2021 року.
Суддя Н.О. Семенчук