Рішення від 13.07.2021 по справі 915/1421/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року Справа № 915/1421/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.,

за участі секретаря Кнауб А.А.

та представників сторін:

від позивача ? Омеляна О.О.;

від відповідача ? Кравченка А.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу № 915/1421/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “СП ТАТА ГРУП”,

вул. Караваєва, 39, м. Дніпро, 49000;

представник: Омелян О.О., вул. Богомаза, 196/85, м. Дніпро, 49000;

до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”,

вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032;

в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція”, промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001;

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 1208583 грн. 91 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “СП ТАТА ГРУП” пред?явлено позов про стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” (далі - ВП “ЮУА ЕС”) грошових коштів у загальній сумі 1208583 грн. 91 коп., із яких: 1196390 грн. 34 коп. - основний борг; 6238 грн. 31 коп. - 3 % річних; 5955 грн. 26 коп. - інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання ВП “ЮУА ЕС” зобов?язань за укладеним з позивачем договором від 02.06.2020 № 53-123-01-20-06435 на постачання товару, а саме, зобов?язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем здійснені нарахування в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

ТОВ “СП ТАТА ГРУП” також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.

За такими вимогами ухвалою від 16.12.2020 відкрито провадження в даній справі, вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу “COVID-19” та введенням Урядом України протиепідемічних заходів, а також призначено підготовче засідання на 26.01.2021.

Ухвалою від 26.01.2021, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 02.03.2021.

Ухвалою від 02.03.2021, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 16.03.2021.

Ухвалою від 16.03.2021, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2021, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого в даній справі судді у відрядженні, про що сторонам у справі направлені відповідні повідомлення.

Ухвалою від 19.04.2021 призначено дану справу до розгляду на 19.05.2021.

У судовому засіданні в даній справі 19.05.2021 оголошено перерву до 16.06.2021.

У судовому засіданні 16.06.2021 оголошено перерву до 13.07.2021.

ВП “ЮУ АЕС” у відзиві від 05.02.2021 визнало існування заборгованості, стягнення якої є предметом спору в даній справі, пояснивши, що несвоєчасна оплата за викликана тим, що в умовах функціонування нового ринку електричної енергії, існує величезна заборгованість ДП “Гарантований покупець” перед ДП “НАЕК “Енергоатом” за відпущену електричну енергію. Так, з початку 2020 року борг ДП “Гарантований покупець” перед ДП “НАЕК “Енергоатом” склав 2,8 млрд. грн., при цьому за лютий приріст боргу становить понад 1,8 млрд. грн., борт за березень ? 2,3 млрд. грн.

У зв?язку з наведеними обставинами відповідач вимушений брати кредитні кошти для своєчасної оплати праці своїм працівникам, а також своїм контрагентам за договорами.

Крім того, відповідач зазначив, що кризу неплатежів також зумовило введення під час дії договору від 02.06.2020 № 53-123-01-20-06435 на всій території України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

ВП “ЮУА ЕС” також послалося на наказ Президента України від 22.09.2020 № 406/2020, яким підтверджується факт кризового стану з розрахунками за відпущену електричну енергію для ДП “НАЕК “Енергоатом”.

Викладені обставини відповідач вважає такими, що свідчать про відсутність його вини у порушенні умов договору, як підстави для відповідальності, у зв?язку з чим просить відмовити в задоволенні позову в даній справі.

Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.

Вислухавши представників сторін, які наполягали на доводах, викладених у поданих сторонами відповідних документах по суті справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Сторонами у справі укладено договір від 02.06.2020 № 53-123-01-20-06435 на постачання товару (далі - договір), згідно умов якого ТОВ “СП ТАТА ГРУП”(постачальник) зобов?язалося передати ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “ЮУ АЕС” (покупцю), а покупець ? прийняти і сплатити товар ? код 34330000-9 по ДК 021:2015 - Запасні частини до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових автомобілів (запасні частини до автомобільної техніки), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації №1, що є невід?ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару ? не раніше 2019 року. Загальна вартість товару є твердою та складає 1416590 грн. 40 коп. з ПДВ (п.п. 1.1, 2.1 договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що з товаром постачальник надає покупцю:

- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ);

- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “”Про довірчі послуги, у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;

- документ, який підтверджує якість товару (сертифікат якості або паспорт якості або інше ? оригінал;

Датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.3 договору).

У відповідності до п. 5.1 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 “Про порядок приймання продукції по кількості” і П-7 “Про порядок приймання продукції по якості”, СОУ НАЕК 038:2017 “Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС”.

Пунктом 2.2 договору визначено, що оплата за ним відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ, згідно специфікації № 1 (додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору; пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Сторонами погоджено, що договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою. Дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 цього договору, та закінчується 31.12.2021 (п.п. 12.1-12.2 договору).

До договору сторонами укладено специфікацію № 1, в якій погоджено поставку товарів загальною вартістю 1416590 грн. 40 коп. з ПДВ, їх найменування, кількість та характеристики.

У подальшому сторонами укладено до договору додаткову угоду від 22.07.2020 № 1, якою змінено у п. 2.1 договору та специфікації № 1 вартість товару на суму 1196390 грн. 40 коп. з ПДВ (т. 2, а.с. 61-62).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем у період з 06.07.2020 по 29.07.2020 поставлено відповідачу визначений специфікацією № 1 до договору товар на загальну суму 1196390 грн. 34 коп. з ПДВ, згідно видаткових накладних: від 06.07.2020 № 8399 на суму 1191050 грн. 34 коп.; від 24.07.2020 № 9712 на суму 1560 грн. з ПДВ; від 29.07.2020 № 10040 на суму 3780 грн. з ПДВ.

Указані вище поставки також відображені позивачем у податковій звітності, поданій до ЄРПН, що підтверджується поданими позивачем копіями податкових накладних від 06.07.2020 № 7252 на суму 1191050 грн. 34 коп.; від 24.07.2020 № 8066 на суму 1560 грн.; від 29.07.2020 № 8076 на суму 3780 грн.

На оплату поставлених товарів ТОВ “СП ТАТА ГРУП” виставлені відповідачу рахунки: від 06.07.2020 № 1000 на суму 1191050 грн. 34 коп., від 24.07.2020 № 11521 на суму 1560 грн. та від 29.07.2020 № 11914 на суму 3780 грн.

За твердженнями позивача, щодо яких не заперечував відповідач, не зважаючи на дотримання ВП “ЮУ АЕС” усіх умов договору щодо поставки товару, ТОВ “СП ТАТА ГРУП” отримані товари загальною вартістю 1196390 грн. 34 коп. (1191050 грн. 34 коп. + 1560 грн. + 3780 грн.) не оплачено і досі, внаслідок чого на даний час за відповідачем обліковується заборгованість в указаній сумі.

Господарським законодавством передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов?язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов?язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суб?єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, указує на те, що заборгованість за договором виникла внаслідок скрутного фінансового становища ВП “ЮУ АЕС” та фінансової кризи неплатежів, що свідчить про відсутність вини відповідача. При цьому ВП “ЮУ АЕС” посилається на положення ст. 218 ГК України.

Щодо указаних тверджень відповідача суд приходить до такого.

Умовами договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов?язань за цим договором унаслідок настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої владні підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладання даного договору. Якщо будь-які з таких обставин безпосередньо вплинули на виконання зобов?язань у термін, встановлений у договорі, то цей термін відсувається відповідно до часу дії відповідної обставини. Форс-мажорні обставини визнаються тільки у випадку їх виникнення в період терміну дії даного договору. Про настання і припинення форс-мажорних обставин кожна сторона зобов?язана інформувати іншу сторону протягом 10 днів. Настання форс-мажорних обставин засвідчується сертифікатом органів, у компетенцію яких входять повноваження видавати сертифікати, що підтверджують настання подій непереборної сили. Недотримання терміну повідомлення про настання і припинення форс-мажорних обставин позбавляє відповідну сторону можливості посилатися на них як на причину невиконання своїх зобов?язань (п.п. 7.1-7.3 договору).

Такі умови договору кореспондуються з положеннями законодавства, згідно яких підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов?язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб?єкт господарювання за порушення господарського зобов?язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов?язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов?язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов?язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 ГК України).

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов?язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов?язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов?язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов?язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов?язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов?язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

У відповідності до ч. 3 ст. 14 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, Торгово-промислова палата України (ТПП), зокрема: засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб?єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб?єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб?єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об?єктивно унеможливлюють виконання зобов?язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов?язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ст.14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”).

За результатами розгляду документів ТПП України/регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом (п.п. 3.3, 6.11 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України

від 15.07.2014 № 40(3)).

Із змісту викладених положень договору та законодавства випливає, що належним доказом настання форс-мажорних обставин є виданий певному суб?єкту господарювання сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили); при цьому для посилання на відповідні обставини відповідач мав повідомити іншу сторону про початок та кінець дії таких обставин, надавши відповідний доказ ? сертифікат (довідку) ТПП.

В даному випадку відповідачем не подано суду доказів на підтвердження направлення ТОВ “СП ТАТА ГРУП” повідомлення про настання обставин, передбачених пунктом 7.1 договору, зокрема, форс-мажорних обставин з відповідним доказом ? сертифікатом ТПП.

Інших положень, які передбачали б можливість відстрочення виконання договірних зобов?язань з оплати поставленого товару договір не містить.

Ураховуючи викладене, суд визнає доведеним, що ВП “ЮУ АЕС” порушені договірні зобов?язання щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 1196390 грн. 34 коп., і указану суму заборгованості належить стягнути з відповідача.

Суд також визнає обґрунтованими вимоги ТОВ “СП ТАТА ГРУП” про стягнення з ВП “ЮУ АЕС” нарахувань на суми прострочень у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, цивільним законодавством визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Судом встановлено, що нарахування 3 % річних здійснене позивачем на суму непогашеної заборгованості по кожній поставці окремо у відповідності до умов п. 2.2 договору, а саме, на суму заборгованості по видатковій накладній від 06.07.2020 № 8399 на суму 1191050 грн. 34 коп. ? за період 09.09-10.11.2020; по видатковій накладній від 24.07.2020 № 9712 на суму 1560 грн. з ПДВ ? за період 29.09-10.11.2020; по видатковій накладній від 29.07.2020 № 10040 на суму 3780 грн. з ПДВ ? за період 02.10-10.11.2020. Указані періоди нарахувань позивачем визначені вірно.

Разом із тим, нарахування 3 % річних здійснені виходячи з кількості днів у 2020 році ? 365, тоді як у 2020 році було 366 днів.

Судом за допомогою програми “IpLex” здійснено перерахунок 3% річних за указані періоди, і вони склали загальну суму 6168 грн. 40 коп., а тому саме цю суму належить стягнути з відповідача.

Крім того, позивачем на суму заборгованості по накладній 06.07.2020 № 8399 нараховано інфляційні втрати за вересень 2020 року в сумі 5955 грн. 26 коп.; розрахунок указаної суми суд визнає арифметично вірним, а указану суму інфляційних втрат ? підлягаючою до стягнення з ВП “ЮУ АЕС”.

З урахуванням викладеного, стягненню з відповідача підлягають грошові кошти у загальній сумі 1208514 грн., із яких: 1196390 грн. 34 коп. - основний борг; 6168 грн. 40 коп. - 3 % річних; 5955 грн. 26 коп. - інфляційні втрати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат з оплати судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру має бути сплаченим судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем оплачено первісні позовні вимоги в даній справі щодо стягнення грошових коштів у загальній сумі 1208583 грн. 91 коп. судовим збором згідно платіжного доручення від 10.11.2020 № 1658 на суму 18128 грн. 76 коп., що відповідає приписам ст. 4 Закону України “Про судовий збір”.

Судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в загальній сумі 1208514 грн., яка має бути оплачена судовим збором в сумі 18127 грн. 71 коп. (1208514 грн.*1,5%), а тому таку суму судового збору належить стягнути з відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення з ВП “ЮУ АЕС” грошових коштів на відшкодування витрат на отримання професійної правничої допомоги, суд приходить до такого.

Згідно поданого позивачем разом із позовною заявою попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, витрати ТОВ “СП ТАТА ГРУП” на одержання професійної правничої допомоги склали 20000 грн.

Відповідач у клопотанні від 13.07.2021 № 32/833 просив суд про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами, до 1000 грн., з посиланням на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, а саме: доказів на підтвердження наданих послуг та платіжних документів про оплату послуг адвоката, у зв?язку з чим витрати на отримання правничої допомоги документально не підтверджені.

Крім того, на думку відповідача, вартість послуг на професійну правничу допомогу, які поніс позивач, є неспівмірною порівняно з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; опис виконаної правничої допомоги є завищеним за кількістю витраченого часу адвокатом; наявна мінімальна кількість підготовлених документів, які подані до справи; проведено мінімум аналітичної роботи адвоката; витрати на правову допомогу неспівмірні зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надані послуги, ціною позову, значенням справи для сторони. Відповідач також звертає увагу на незначну складність справи та відсутність до неї публічного інтересу.

Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних із розглядом справи. До витрат, пов?язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов?язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України). Витрати, пов?язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов?язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Склад та розмір витрат, пов?язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов?язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов?язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об?єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв?язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Позивачем на підтвердження понесення судових витрат у вищевказаній сумі подано суду договір від 01.09.2020 05.11.2020 “об оказании правовой помощи”, укладений ТОВ “СП ТАТА ГРУП” (клієнтом) з адвокатом Омеляном О.О., згідно п.п. 1.1-1.2 якого клієнт доручає, а адвокат зобов?язується здійснювати від імені та за рахунок клієнта наступні юридичні дії: представляти права та законні інтереси клієнта в судах першої інстанції, судах апеляційної та касаційної інстанцій, здійснювати професійну діяльність згідно умов даного договору зі всіма правами адвоката, які передбачені законодавством України у зв?язку зі зверненням клієнта у Господарський суд Миколаївської області до ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “ЮУ АЕС” про стягнення заборгованості за договором на постачання товару від 02.06.2020 № 53-123-01-20-06435, а клієнт ? сплатити гонорар, додаткову винагороду, компенсації та компенсувати фактичні витрати адвоката, пов?язані з виконанням доручення у розмірі та на умовах, визначених договором.

У відповідності до п. 5.2 договору, усього гонорар адвоката складає 20000 грн.

Сторонами погоджено, що договір про надання правової допомоги вступає в силу з дати його укладення, зазначеної на першій сторінці договору, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов?язань (п. 4.1 договору про надання правової допомоги).

Із змісту указаного договору вбачається, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у вигляді фіксованої суми (гонорару) та не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Крім того, позивачем подано суду платіжне доручення від 10.11.2020 № 1659, згідно якого позивачем оплачені послуги адвоката за договором від 05.11.2020 в сумі 20000 грн.; ордер від 05.11.2020 серії ДП № 1506/020, виданий адвокатом Омеляном О.О. на представництво інтересів позивача; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 18.07.2011 № 2342, виданого Омеляну О.О.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката; так, адвокатом складені та підписані наступні документи: позовна заява; заява від 09.12.2020 про усунення недоліків позову; заяви про участь в судових засіданнях у режимі відеоконференції; адвокатом також у режимі відеоконференції представлялися інтереси позивача в судовому засіданні 13.07.2021.

З урахуванням викладеного суд визнає, що позивачем доведене понесення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн.

Разом із тим, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов?язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також ? чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Судом встановлено, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, а також зі значенням справи для сторін, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За такого неможливо визнати, що такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти, складність справи, ? суд визнає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за представництво інтересів позивача, складає 10000 грн., і таку суму суд вважає необхідним відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

У судовому засіданні 13.07.2021, згідно зі ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “СП ТАТА ГРУП” задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661, в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, ідентифікаційний код 20915546, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “СП ТАТА ГРУП”, вул. Караваєва, 39, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код 40257391, грошові кошти у загальній сумі 1208514 грн., із яких: 1196390 грн. 34 коп. - основний борг; 6168 грн. 40 коп. - 3 % річних; 5955 грн. 26 коп. - інфляційні втрати, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 18127 грн. 71 коп. та грошові кошти на відшкодування витрат на отримання професійної правничої допомоги адвоката в сумі 10000 грн.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2021.

Суддя Т.М. Давченко

Попередній документ
98512697
Наступний документ
98512699
Інформація про рішення:
№ рішення: 98512698
№ справи: 915/1421/20
Дата рішення: 13.07.2021
Дата публікації: 26.07.2021
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Миколаївської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (24.11.2020)
Дата надходження: 24.11.2020
Предмет позову: Стягнення заборгованості за договором №53-123-01-20-06435
Розклад засідань:
26.01.2021 11:15 Господарський суд Миколаївської області
02.03.2021 11:00 Господарський суд Миколаївської області
16.03.2021 15:00 Господарський суд Миколаївської області
15.04.2021 15:00 Господарський суд Миколаївської області
19.05.2021 13:40 Господарський суд Миколаївської області
16.06.2021 15:15 Господарський суд Миколаївської області
13.07.2021 15:00 Господарський суд Миколаївської області